Мар’ян Лазарук презентував збірку поезії

У четвер у палаці "Академічний" відбулася презентація дебютної збірки Мар’яна Лазарука "Руки сіяча", що вийшла у видавництві "Книги-XXI". 21-річний юнак вже встиг взяти участь (і перемогти) у багатьох літературних конкурсах, з’явитися на сторінках численних журналів і часописів і створити збірку поезії, що вражає своєю якістю та дорослістю. Оскільки Мар’ян поєднує у собі молодість та класику, то й літературний вечір, відповідно, вельми природно суміщав виступ лауреата Шевченківської премії Василя Герасим’юка та музичний перформенс чернівецької панківської групи "Серцевий напад". Досить цікаво було дізнатися про такі інтимні подробиці з Мар’янового життя, як те, що у дитинстві він засинав під "Лісову пісню", тривалий час нікому, а особливо батькові, не показував своїх творів, а перший ексклюзивний примірник своєї книжки подарував коханій
дівчині. Присутні, окрім віршів із "Рук сіяча", також мали змогу почути нові поезії, що не увійшли до збірки, позаяк були написані зовсім недавно. Загалом дійство відбувалося у веселому настрої, були навіть конкурси, що давали можливість людям із залу допомагати авторові декламувати його вірші, а Мар’ян натомість був чемним і з задоволенням роздаровував своє "дітище". Після презентації до поета просто неможливо було пробитися: кожен хотів привітати добрим словом, отримати автограф, а дехто і взяти інтерв’ю ...
– Мар’яне, які враження від сьогоднішнього вечора?
– Швидше хочеться взятися за нову роботу (сміється). Насправді я надзвичайно вдячний тим, хто допоміг мені . Я навіть не очікував, що прийде так багато людей. До того ж, вечір поетичний. Це надзвичайно тішить! Тішить увага людей не лише до моєї персони, а до поезії взагалі. Позаяк, на жаль, поезія не пропагується, наприклад, Катею Пушкарьовою...
– Софійка Андрухович казала, що їй важко писати через батьків авторитет. А як тобі пишеться поруч з поважним поетом Мирославом Лазаруком? Прізвище допомагає чи навпаки?
– Важко відповісти : з одного боку – це допомагає, а з іншого – дещо ускладнює. Просто деякі люди неоднозначно реагують, одним потрібно доводити, що ти справді чогось вартий, а не просто син відомого поета, а інші, захоплені батьковими творами, не хочуть судити об’єктивно. Хоча критику про себе мені подекуди значно цікавіше почути.
– Як гадаєш, важко твоїй мамі жити поряд з двома поетами?
– Думаю дуже нелегко. Адже кожний митець має свої особливості та дивацтва. А ще пам’ятаю, коли у журналі з’явилися мої дебютні вірші, мамі зателефонувала подруга і сказала, що тепер мама – "муза у квадраті".
– Чи існують для тебе теми-табу, які ти ніколи не порушиш у своїй поезії?
– Я переконаний: поезія і вульгарщина абсолютно несумісні. Якщо пишеш вірші – це повинно щось означати, а лайку можна використовувати тоді, коли просто хочеш розважити публіку.