КОМЕНТАР ТИЖНЯ ВІД ВАСИЛЯ КОЖЕЛЯНКА

На початку цього тижня з високих владних трибун українському народу обіцялося дві речі: а) розпочне роботу нова Верховна Рада; б) влада по всій виконавчій вертикалі почне боротьбу з необгрунтованим підвищенням споживчих цін. Тиждень ще не закінчився, тож ближче до вихідних будемо бачити, чи стануть нарешті до праці народні обранці і наскільки спільними зусиллями уряду, секретаріату президента й державних адміністрацій знизяться ціни на товари першої необхідності. Хотілося б, звісна річ, у понеділок прокинутися в іншій країні, де свободи було б, як у Голландії, супермаркетів, як у США, а хліб коштував би шістнадцять копійок, як за СРСР, але, здається, ми забагато очікуємо від нашої влади. В найширшому сенсі цього слова.
Якщо не складається з хлібом, маємо повне право вимагати від влади – видовищ. З цим, треба віддати їй належне, вона справляється досить непогано. Коли після того, як вибори закінчилися, а новий парламент ще не зібрався, настав тимчасовий період затишшя, політики про нас не забували. Розважали, як могли. Луценко на всю країну рекламував свою сечу як субстрат еталонної чистоти (на жаль, серед світової політтусовки найчистіша сеча все-таки не у лідера "Самооборони", а в Жириновського, бо він кілька років тому теж здавав аналізи і сказав : "Моча у меня – блеск, пить можна!"), Космос підтягувався на перекладині, як салабон у совєтській армії, а фахові базіки, запрошені на обидві телевізійні "Свободи…", демонстрували дива артистизму, імпровізації та вміння адаптувати "бородаті" анекдоти до анекдотичної реальності. Одне слово, нудьгувати не давали.
Та найцікавіше видовище все-таки попереду (звичайно, для тих, хто ще не перейшов винятково на танці з астрономією). Буде називатися – коаліція, хоча не виключено, що – каоліція. Про логіку речей, об’єктивні обставини і здоровий глузд, що спонукають до реалізації простої схеми: БЮТ+"НУ-НС" – більшість, ПР+КПУ – опозиція, ми вже говорили. Але у вищих ешелонах, а якщо точніше, коридорах влади відбуваються незрозумілі простому виборцю процеси. Несподівано матеріалізувався легендарний термін "універсал", і президент Ющенко не повторив, як ще зовсім недавно, що нового Універсалу, мовляв, не буде. Навпаки, він уперше за всю історію прем’єрства Януковича прийшов на засідання уряду. Прийшов рятувати Україну від інфляції. Картина ця не могла не викликати розчулення: за столом – Батько Нації (рятує країну), одесную – Глава Уряду (демонструє небачену досі лояльність до президента), ошуйю – Секретар від Безпеки (пильнує державні інтереси). Ідилія! І була б ідилія, якби на обрії грізно, як фатум, не поставала загроза у вигляді "фактора Юлі". Так, схоже, що обидва головні Віктори і ті Віктори, що за ними стоять, свідомо чи підсвідомо готові об’єднатися, аби не допустити Юлію Тимошенко до посади прем’єр-міністра. Хоча на людях говоряться правильні слова, з кулуарів витекла інформація про такий собі універсальний (очевидно, підкріплений черговим Універсалом) сценарій, що має задовольнити всіх (чи майже всіх) передовиків електорального змагання.
Так от. Верховна Рада збирається, декларується створення т.зв. демократичної більшості, але Кириленка спікером не обирають (не вистачає трьох голосів), головою ВРУ стає Іван Плющ (недобрані в БЮТу голоси додають регіонали). Юлію Тимошенко прем’єром теж не обирають, мінус ті самі три кнопки. Коаліція, так і як слід не народившись, вмирає. Нову створити не вдається, але Конституція забороняє президенту рік після дострокових виборів розпускати парламент. Ситуація майже за Троцьким: ні війни, ні миру. Проте всі задоволені.
Президент – бо Юля не прем’єр, а Янукович слухняний як ніколи.
Янукович – бо при владі, хай у статусі виконувача обов’язків.
"НУ-НС" – бо якщо добре Ющенкові, добре й нунсикам.
БЮТ – бо можна всіх лаяти (є за що) і не виконувати передвиборчі обіцянки (бо як?).
КПУ – бо їм завжди добре.
У програші залишиться блок Литвина, бо за режиму спорадичної ситуативної більшості у ВРУ вартість їхніх двадцяти кнопок зводиться до нуля. Але кого тепер це хвилює?