З апендицитом найчастіше оперують молодих людей

Гострий апендицит є найчастішою причиною оперативних втручань, хоча більшість людей – майже 60 відсотків – живуть, не знаючи про цю проблему і маючи про неї не дуже правдиві уявлення.
Міф 1. Апендикс – непотрібний орган
Апендикс – червоподібний відросток сліпої кишки – не впливає на процеси травлення, але це не означає, що він непотрібний. Він бере найактивнішу участь у всіх захисних реакціях організму. Особливо швидко реагує на запалення у сліпому кишківнику і в шлунково-кишковому тракті. Але саме ця особливість може перетворити апендикс на вразливе місце.
Міф 2. Причина запалення – лушпиння зернят
Прийнято вважати, що апендикс запалюється через потрапляння у нього жорстких неперетравлених частин, наприклад, лушпиння зернят тощо. Але це цілком хибна думка. Отвір апендиксу занадто малий – 1-2 мм. Досвідчені хірурги можуть згадати лише поодинокі випадки, коли у червоподібному відростку виявляли насіння яблука чи кісточку оливки. Апендикс запалюється тоді, коли починає "пропускати" у себе бактерії, що населяють кишківник. Спочатку відбувається нагноєння самої слизової, а потім і всіх інших шарів стінки відростка.
Міф 3. Апендицит загрожує людям будь-якого віку
Статистика стверджує, що найчастіше з гострим апендицитом на операційному столі опиняються молоді здорові люди працездатного віку. У дітей він зустрічається рідко, як і в людей після 50 років. Найбільш "апендицитний" період у житті людини – від 15 до 39 років. Причому важливу роль грає спадковий чинник. Доведено, що якщо у когось із батьків видалено відросток, то і у дітей імовірність такої операції велика.
Міф 4. Біль у животі – ознака запалення
За першими симптомами апендицит розпізнати важко, тому що нудота, періодичний біль у животі і незначне підвищення температури тіла (до 37,5°С) можуть бути проявами інших хвороб. Іноді при апендициті буває блювання та пронос. У багатьох пацієнтів біль виникає не там, де розташований апендикс, а в епігастральній ділянці (над пупком).
Міф 5. Операція небезпечна
Сама операція не вважається складною, якщо її зробити вчасно. У легких випадках вона триває 20-30 хвилин. Але іноді зустрічаються анатомічні особливості розташування апендиксу, які ускладнюють доступ до нього. Зайва вага і значні жирові відкладення також є перешкодою. Але найважливіше – це стан пацієнта, в якому він потрапляє на операційний стіл. Дуже важливо якомога раніше встановити правильний діагноз.
Наступного дня після операції радять встати і зробити хоча б декілька кроків. Це запобіє утворенню спайок. Через 7-10 днів колишній пацієнт "знову в строю". Але ще протягом місяця лікарі радять обмежувати фізичні навантаження.

Медична довідка
Апендицит – запалення, яке розвивається надзвичайно швидко. Операцію бажано зробити через 6-8 годин після появи перших симптомів. Зволіканння загрожує омертвінням тканин і запаленням черевної порожнини – перитонітом.