КОМЕНТАР ТИЖНЯ ВІД ВАСИЛЯ КОЖЕЛЯНКА
На що на що, а на погоду цієї осені нам гріх скаржитися. Звісно, жовтень не буде таким же теплим, лагідним і сонячним, яким був вересень, але на те, що цьогорічне бабине літо ще якийсь час триватиме, ми можемо сподіватися.
Можна також за бажання плекати втішні надії і щодо речей, на відміну від погоди, залежних від людей, а якщо точніше – їхньої здатності творити з хаосу порядок. Бажано новий. Але ми вже здогадалися, що чогось докорінно нового ці люди в цьому місці і в цей час не створять. Бо – політики (а ми, як завжди, про них, найдорожчих наших). Чому така особлива "любов" до політиків? Дивіться самі. Як вчинили би нормальні, тверезо і логічно мислячі люди за ситуації, що склалася після виборів? Правильно. Порахували би здобутки, звірилися би з передвиборчими обіцянками і без якихось викрутасів створили б у парламенті дві математично обгрунтовані секції: більшість (БЮТ+"НУ-НС") – 228 народних обранців та меншість (ПР+КПУ+Литвин) – 222. Все просто. Лише не для політиків, бо їм треба створювати для себе якісь труднощі (аби потім, долаючи їх, видавати це за небачені досягнення), плести інтриги, вести підкилимні переговори, треба, іншими словами, мутити воду і нудити світом. І першим у цій веселій справі відзначився президент Ющенко. Відразу ж після виборів, як пам’ятаєте, він зробив натяк переможцям виборчих торгів – ПР, БЮТ, "НУ-НС", що чекає від них конструктивної роботи на благо. Десь так. Бо та заява Ющенка була такою туманною, загадковою і багатозначною, що її одразу ж заходилися перекладати – БЮТ по-своєму, "регіони" по-своєму. Навіщо? Постмайданна коаліція (БЮТ+"НУ-НС") з тріском перемогла з перевагою у шість кнопок, а це майже як шість голів у чужі ворота в фінальному матчі за кубок України. Які можуть бути сумніви?
Сумніви, на жаль, є. Бо це політики. У їхніх колах за допомогою "просунутих" політологів, аналітиків, журналістів обговорюються й моделюються різноманітні, часом абсурдні (БЮТ+ПР) варіанти коаліції і на підставі цих моделей прогнозуються посадові долі провідних політичних гравців-важковаговиків. Запитаємо втретє, більш доступною для українських політиків мовою: в чьом проблєма, брат? Яке нам зараз діло до того, залишиться Ющенко президентом на другий термін чи ні?! Стане президентом Юля чи все-таки Янек? Якої проби золото парламентської акції Литвина? І т. д. Ми за вас проголосували, дали вам можливість створити більшість, сформувати уряд, а це за умови, що президент, теж ваш, дає нам підстави сподіватися від вас, що ви гори перевернете (приведете нас у те світле євромайбутнє, яке обіцяли до виборів). І нічого, що в опозиції до вас буде не лише півпарламенту, а й півкраїни. Е ні, кажуть бувалі. Більшість у 228 голосів надто нестійка, аби, опираючись на неї, проводити новий курс, здійснювати радикальні реформи і засипати, як було обіцяно, злиденних грішми. Достатньо, кажуть, трьом народним обранцям зробити прогули, захворіти, виїхати на малу батьківщину чи спокуситися на грубі гроші у вигляді підкупу, як більшість зазнає краху. А хто складав списки виборчих блоків, запитаємо ми, хто казав, що очистився від зрадників і "любих друзів", хто команда молодих професіоналів, хто "воїни світла" зрештою? Ми якнайшвидше хочемо бачити офіційне оформлення коаліційної більшості (228), уряд на чолі з Юлією Тимошенко, діючу Верховну Раду під головуванням В’ячеслава Кириленка, а також – люту, але конструктивну опозицію у складі Партії регіонів та КПУ (де буде блок Литвина, нікого не повинно цікавити). Ми маємо право очікувати гарної погоди на владно-політичному просторі України. Такого собі бабиного літа, аби не сказати бабиного царства.
До речі, якщо замість бабиного літа передчасно прийдуть холоди з північно-східного напрямку, тобто замість швидкого створення нової влади розпочнеться безкінечна коаліціада, це за всіх незручностей для нормального розвитку країни засвідчить одну приємну річ: Україна – європейська держава. Бо багатомісячна коаліціада не суто український винахід, он, Бельгія, країна в самому серці Європи, живе без парламентської більшості і, відповідно, без уряду вже чотири місяці. І нічого. Рівень життя один із найвищих у світі. Щоправда, у них замість президента-політика король – батько усіх бельгійців.
Можна також за бажання плекати втішні надії і щодо речей, на відміну від погоди, залежних від людей, а якщо точніше – їхньої здатності творити з хаосу порядок. Бажано новий. Але ми вже здогадалися, що чогось докорінно нового ці люди в цьому місці і в цей час не створять. Бо – політики (а ми, як завжди, про них, найдорожчих наших). Чому така особлива "любов" до політиків? Дивіться самі. Як вчинили би нормальні, тверезо і логічно мислячі люди за ситуації, що склалася після виборів? Правильно. Порахували би здобутки, звірилися би з передвиборчими обіцянками і без якихось викрутасів створили б у парламенті дві математично обгрунтовані секції: більшість (БЮТ+"НУ-НС") – 228 народних обранців та меншість (ПР+КПУ+Литвин) – 222. Все просто. Лише не для політиків, бо їм треба створювати для себе якісь труднощі (аби потім, долаючи їх, видавати це за небачені досягнення), плести інтриги, вести підкилимні переговори, треба, іншими словами, мутити воду і нудити світом. І першим у цій веселій справі відзначився президент Ющенко. Відразу ж після виборів, як пам’ятаєте, він зробив натяк переможцям виборчих торгів – ПР, БЮТ, "НУ-НС", що чекає від них конструктивної роботи на благо. Десь так. Бо та заява Ющенка була такою туманною, загадковою і багатозначною, що її одразу ж заходилися перекладати – БЮТ по-своєму, "регіони" по-своєму. Навіщо? Постмайданна коаліція (БЮТ+"НУ-НС") з тріском перемогла з перевагою у шість кнопок, а це майже як шість голів у чужі ворота в фінальному матчі за кубок України. Які можуть бути сумніви?
Сумніви, на жаль, є. Бо це політики. У їхніх колах за допомогою "просунутих" політологів, аналітиків, журналістів обговорюються й моделюються різноманітні, часом абсурдні (БЮТ+ПР) варіанти коаліції і на підставі цих моделей прогнозуються посадові долі провідних політичних гравців-важковаговиків. Запитаємо втретє, більш доступною для українських політиків мовою: в чьом проблєма, брат? Яке нам зараз діло до того, залишиться Ющенко президентом на другий термін чи ні?! Стане президентом Юля чи все-таки Янек? Якої проби золото парламентської акції Литвина? І т. д. Ми за вас проголосували, дали вам можливість створити більшість, сформувати уряд, а це за умови, що президент, теж ваш, дає нам підстави сподіватися від вас, що ви гори перевернете (приведете нас у те світле євромайбутнє, яке обіцяли до виборів). І нічого, що в опозиції до вас буде не лише півпарламенту, а й півкраїни. Е ні, кажуть бувалі. Більшість у 228 голосів надто нестійка, аби, опираючись на неї, проводити новий курс, здійснювати радикальні реформи і засипати, як було обіцяно, злиденних грішми. Достатньо, кажуть, трьом народним обранцям зробити прогули, захворіти, виїхати на малу батьківщину чи спокуситися на грубі гроші у вигляді підкупу, як більшість зазнає краху. А хто складав списки виборчих блоків, запитаємо ми, хто казав, що очистився від зрадників і "любих друзів", хто команда молодих професіоналів, хто "воїни світла" зрештою? Ми якнайшвидше хочемо бачити офіційне оформлення коаліційної більшості (228), уряд на чолі з Юлією Тимошенко, діючу Верховну Раду під головуванням В’ячеслава Кириленка, а також – люту, але конструктивну опозицію у складі Партії регіонів та КПУ (де буде блок Литвина, нікого не повинно цікавити). Ми маємо право очікувати гарної погоди на владно-політичному просторі України. Такого собі бабиного літа, аби не сказати бабиного царства.
До речі, якщо замість бабиного літа передчасно прийдуть холоди з північно-східного напрямку, тобто замість швидкого створення нової влади розпочнеться безкінечна коаліціада, це за всіх незручностей для нормального розвитку країни засвідчить одну приємну річ: Україна – європейська держава. Бо багатомісячна коаліціада не суто український винахід, он, Бельгія, країна в самому серці Європи, живе без парламентської більшості і, відповідно, без уряду вже чотири місяці. І нічого. Рівень життя один із найвищих у світі. Щоправда, у них замість президента-політика король – батько усіх бельгійців.
Повернутися назад