«Суддя «вліпила» мені шість років, за це обкраду її квартиру»

Зиновій Мартиняк, 42-річний львів’янин, може протягом трьох хвилин обікрасти квартиру і винести звідти декілька тисяч євро чи півгодини тихенько сидіти під ліжком, чекаючи слушної хвилини, аби непомітно вийти на вулицю. При цьому З. Мартиняку вдавалося уникати затримання протягом трьох років.
Щоправда, ще у 1996 році він вже побував на лаві підсудних, отримав півтора року позбавлення волі, але через вісім місяців потрапив під амністію. Як це сталося, Зиновій розповів під час нещодавньої нашої зустрічі у Чернівецькому слідчому ізоляторі, де він перебуває, очікуючи на розгляд своєї скарги в апеляційному суді, бо вважає, що вирок йому винесли суворіший, ніж він заслужив.
"Відмички у мене універсальні, я ж – автослюсар"
– Зиновію, а що ви скоїли у 1996 році?
– Побачив, як знайомий щоночі щось тихцем розвантажує у свій гараж. Я відразу зрозумів, що крадене, а працював він на одному з львівських заводів. Не знав, що то було дві тонни нікелю вартістю понад 40 тисяч доларів. Про це довідався пізніше, а коли вивозив товар, мене затримали беркутівці. На слідстві написали, що я крав не нікель, а металеві листи – нікель менти забрали собі, а мені "дали" лише півтора року. У зв’язку з амністією потім випустили на волю, тому перша судимість у мене давно погашена.
– А навіщо ви взялися красти знову?
– Важке життя примусило. Тещу в Лондоні прооперували, а операція коштувала 40 тисяч євро. Я позичив гроші під проценти, а віддавати не було звідки. Тому й почав красти, тим паче, що виготовити відмички мені не важко, я ж автослюсар за фахом.
– Згідно з матеріалами слідства, ви розбагатіли мінімум на півмільйона гривень?
– Спочатку менти приписали мені аж 250 епізодів, а потім скинули частину, бо було очевидним, що я не міг фізично в один і той же час
обікрасти квартиру у Луцьку і Чернівцях. Згідно з вироком суду, за мною рахується 196 епізодів. Насправді ж за мною не більше 80 обкрадених квартир. І я це доведу, бо вважаю, що райсуд засудив мене до такого тривалого терміну несправедливо. Це був не суд, а комедія. Все робилося швидко, без прокурора. А чому? Спочатку суддя через посередників хотіла, щоб я заплатив їй хабара в розмірі семи тисяч доларів, а потім чомусь передумала. Це несправедливо, і я можу її за це покарати. Як? Коли вийду звідси, "загляну" до її квартири. Я міг це й на суді сказати, але не люблю погрожувати.
Біда в тому, що я довірлива людина. У Львові в прокуратурі і міліції мені казали, що допоможуть у суді отримати максимум 3,5 року, якщо візьму на себе чужі крадіжки. Я повірив, і що ж – дали аж шість. А "здав" мене приятель, який знав, що я квартирний злодій. Та й деякі відбитки пальців тут, у Чернівцях, і у Тернополі залишилися. А в одному з чернівецьких райвідділів мені принесли бутиль вина, гарну закуску, а все для того, щоб я взяв на себе декілька чужих крадіжок. Погодився, а мене обманули в суді.
Але я з цим не змирився, написав апеляцію. Якщо ж відсиджу шість років, коли вийду на волю, то ту кількість крадіжок, які мені приписали, відпрацюю у кожному місті, залежно від приписаного. Але тоді я вже належним чином екіпіруюся – інструментами, маскою, рукавицями. І будьте певні, ніхто мене не спіймає.
– А чому ви приїхали саме до Чернівців?
– Бо тут люди, я чув, мають гроші, адже маєте великий Калинівський ринок. У Чернівцях "кинув" квартир вісім, у районі машзаводу, біля Калинки. А мене возили кудись на вулицю Кобилиці, де я ніколи не був. Щоправда, поживився у місті мало, бо невеликі суми траплялися. Всюди, де б не "працював" – у Львові, Луцьку, Тернополі і у вас – брав лише гроші і золоті вироби, клав у поліетиленовий пакет і виходив – менше підозри. Міг ще взяти нову курточку мого розміру, а мені приписали, що крав продукти, телевізор, дриль. Навіщо мені було це брати, коли такий товар запросто можна в магазині купити.
– Зиновію, а якщо вирок змінять на вашу користь?
– Тоді зав’яжу з цим ремеслом. У мене ж двоє неповнолітніх дітей. Мене тут не ображають, але дружину до мене не пустили. Якщо я такий вправний злодій, що обікрав аж 200 квартир, то скажіть, хіба можна за шість місяців дослідити всі епізоди? Я казав ментам у Львові, що як вони мені допоможуть, віддячу їм.
– А де ті гроші, що ви вкрали?
– Нема, частину віддав за борги, решту витратив на прожиток.
Найбільший "улов" – 18 тисяч євро
Як каже Мартиняк, на крадіжку в квартирі йому вистачало трьох хвилин. Причому, у бідних оселях грошей не брав – з принципу. Мовляв, я хоча й злодій, але не такий, щоби пенсіонерів ображати.
– Якщо квартира зачинена на два замки, значить, там нікого нема, – продовжує Зиновій. – І взагалі, я "чистив" хати до 12 години дня, бо пізніше господарі могли навідатися додому, скажімо, пообідати.
Підходжу до квартири й прислухаюся, чи нікого всередині нема. Якщо тихо, ще дзвоню. Потім 20 секунд на відкриття замка. Заходжу і подумки рахую, до хвилини, а потім виглядаю в коридор, на східці, чи немає когось, і далі шукаю грошей. Після трьох хвилин, знайшов щось чи ні, виходжу.
– І де люди найбільше ховають цінності?
– Переважно у спальнях, під тумбочками, у матрацах, у шафах між білизною, в туалетах, у слоїках з крупою, вентиляційних трубах, на шторах у пришитих кишеньках, навіть у Біблії. Хоча я сховав би на балконі, куди жоден злодій не загляне – сусіди бачитимуть. А найбільше пощастило тоді, коли вдалося "взяти" 18 тисяч євро. Було й дві, три, п’ять тисяч доларів, а було й 200 гривень.
Щоби не здали в міліцію – заплатив
Мартиняк має ще й акторські здібності. Каже, що якось його застала на гарячому господиня, яка несподівано зайшла:
– Я сів на кухні і чекаю. Молодичка, як мене побачила, отетеріла з несподіванки і страху. Запитую, як її прізвище. Потім кажу, що помилився квартирою, з якої мені один чоловік борг винен. І вийняв гроші. Жінка втішилася, сказала, що це її, й навіть кавою пригостила. А якось при виході з житла мене підстерегли двоє чоловіків, хотіли міліцію викликати, я дав їм по 100 доларів, отримав декілька копняків, але мене відпустили.
Не боїться Зиновій і собак, каже, що вони у міських жителів ліниві та розбещені. Запросто беруть з рук ласощі, після чого злодій замикає їх у ванній.
– В одній з квартир побачив на ліжку якусь гору, вкриту ковдрою. Подумав, що це господар. Але не ворушиться. Почекав хвильку й відгорнув ковдру – а там здоровенний бульдог спить. Розплющив одне око, глянув на мене й далі заснув. Ну, а я пішов брати своє.
В іншому випадку Мартиняку довелося дві години сидіти під ліжком, доки господарі дивилися телевізор, а коли чоловік подався у ванну, а його дружина – на кухню, Зиновій виліз зі схованки і тихо причинив вхідні двері. Проте в гуртожитку Тернопільського медуніверситету його ледь не "замів" арабський студент – злодій заліз під ліжко. Араб сів, кинув під ліжко тапочки Мартиняку в обличчя. Взуття довелося відсунути, і араб це помітив, нахилився і побачив злодія. "Не бійся, сиди тихо, я зараз піду!" – сказав злодій, і спокійно вийшов з кімнати.
Звичайно, що не все правда в словах Мартиняка. Але щодо його злодійської діяльності було заведено 30 томів кримінальної справи, витрачено 23 тисячі гривень на різні експертизи. Після третього візиту до Чернівців наші правоохоронці вийшли на його слід, хоча заарештували львівські спецназівці, але для слідства злодія передали сюди. Кажуть, що Мартиняк замовляв у Львові таксі до Чернівців, обкрадав квартиру, а водію казав, що це сестра просила його забрати речі. Коли ж на руки злодія одягли наручники, він промовив: "Аж тепер треба платити!"
До цього додамо, що потерпіло від його злочинної діяльності майже 200 жителів Чернівецької, Львівської, Тернопільської, Хмельницької та Волинської областей.