Коментар тижня від Василя КОЖЕЛЯНКА

Вже помічено, що лідери держав, схильні, м’яко кажучи, до авторитаризму, запопавши владу, беруться змінювати державну символіку. Помічені у цій невідкладній справі були Саддам Хусейн, Олександр Лукашенко, Михаїл Саакашвілі, здається, новопреставлений Слободан Мілошевич, а ось зовсім недавно за це взявся Президент Венесуели Уго Чавес. Він домалював на державному прапорі ще одну, восьму зірочку, а білого коня на гербі розвернув ліворуч. Він ж бо друг Фіделя Кастро і лютий ворог Джорджа Буша. І це не смішно, бо через ту восьму зірочку в країні вже розпочалися заворушення, і невідомо, що буде далі.
В Україні теж є такі, що готові поміняти тризуб на якийсь віночок з колосків зі знаряддям важкої фізичної праці, але, схоже, до цього не дійде – не той масштаб. Ось російську мову одержавити це – да! Звісно, що так просто змінити десяту статтю Конституції не вдасться, тож підуть іншим путьом. Або проводити референдуми, як у Криму, і вводити російську явочним порядком, або робити це без референдумів, а приймати міською радою, як у Харкові.
А тут саме у тему актуалізувалася проблема Придністров’я, де на початку 90-х років одним із приводів до збройного конфлікту з Молдовою було саме мовне питання. Чинник невизнаної ПМР небезпечний для України ще в сенсі сепаратизму. Розпочатися все може у зовсім іншому місці – у Косово. Тепер, коли помер Слободан Мілошевич і Гаазький трибунал не має кого судити показовим судом, євробюрократи ще більше не любитимуть Сербію. І в пориві лібералізму можуть надати незалежність населеному переважно албанцями Косову. За те, що сербська влада не видає Радована Караджича і Радко Младича. На місце померлого Мілошевича. Може статися прецедент, коли незалежність отримає не колишня союзна республіка, а звичайна, хай і автономна, провінція. А тоді, якщо можна одним, то чому не можна іншим?! Тому самому Придністров’ю, Абхазії і Південній Осетії, Нагірному Карабаху, А Кримська автономія чим гірша?! Звичайно, ми не віримо, що таке можливо з нами, але після виборів ситуація в країні може різко змінитися.
Лідер західної "нафтової цивілізації" – США – може і не вгледіти за всім світом. Тепер, коли Іран відмовився збагачувати свій уран для АЕС в Росії, а береться запускати власний ядерний цикл, від Дж. Буша можна чекати ще одного Іраку.
Але повернемося до наших символів. У нас, звичайно, білого коника на гербі немає, аби його крутити туди-сюди, але мова – такий самий символ нації і держави, як гімн, герб, прапор, Президент, і зі зміною цього символу іншою стане і сама держава.
Крім того, з політичними символами, з яких, до речі, усе й розпочинається, може дозволити собі бавитися або держава "нафтової цивілізації", як та ж Венесуела, що має четверті чи п’яті запаси нафти у світі, або країна давньої і стабільної демократії, як наша синьоока сестриця – Білорусь.