Коментар тижня від Василя КОЖЕЛЯНКА

Тепер, коли в україно-російських газових справах настала якась певність (звісна річ, що не на п’ять років, але на п’ять місяців таки так), можна спробувати якось осмислити – що це було? Тобто, якою є основна, може, навіть не артикульована, мета цієї газової атаки Росіїі на Україну. Є дві крайні точки зору.
Перша – Росія здійснює багатоходову далекосяжну геополітичну стратегію, спрямовану на утвердження себе у світі як енергетичної імперії, яка має складатися з власне Російської федерації, далі – ближнє коло з країн колишнього СРСР, включно з Прибалтикою, і дальнє коло – країни, залежні від енергоносіїв з Росії, йдеться не лише про Європу, а й про такі економічно потужні країни, як Китай і Японія. А Україні в цій грі нібито відведено роль першої жертви. До того ж системної, бо, крім політичної лояльності, Москва високими цінами на газ прагне довести до банкрутства українські металургійні та хімічні підприємства і цим стимулювати міграцію до Росії робочої сили. Адже, за деякими оцінками, в 148-мільйонній Російській федерації (офіційні дані) лише 20 мільйонів працездатного населення, з них два мільйони – сидить, три – п’є, чотири – під рушницею (силовики), один – на голці (наркомани), працює – 10! Якщо додати до цього проблемні території (Чечня, Калінінградська область, Курильські острови), ісламський чинник, експансіоністський потенціал Китаю, то можна зрозуміти, якими бажаними є для Росії трудові іммігранти з України.
Але є інша, діаметрально протилежна наведеній, точка зору, яку, зокрема, озвучує, до речі, українською мовою, російський політолог С. Бєлковський. Він просто каже, що в Росії при владі "шайка мелких жуликов и мошенников" (тут він перейшов на російську), які страшенно далекі від геополітичної стратегії, бо для них головне – гроші.
В Україні же у цікавий виборчий період газова справа для політиків – як дар Божий. Хто дивиться телевізор, той мусив бачити, з яким патріотичним пафосом коментували ціну в 95 доларів за 1000 кубічних метрів газу опозиційні та провладні політики – учасники виборчих змагань. Провладним, звичайно, важче. Ну, як видавати за велику перемогу підвішування всієї України на монопольний гачок багатьом незрозумілої фірми "Rosukrenergo"? Кажуть, що статутний фонд цієї контори становить десь понад тридцять тисяч доларів, це при тому, що вона береться постачати газ на мільярди й мільярди. Але не все так страшно – спільне підприємство, що має вкупі з "Rosukrenergo" постачати газ в Україну, планує подати у його статутний фонд якісь українські активи. Цікаво, які?
А ось для шанувальників політичної естетики було влаштовано маленьке, але гарне свято. Найяскравіші жінки-політики (Наталя Вітренко, Інна Богословська, Юлія Тимошенко) зійшлися у протиприродному з ідеологічної точки зору єднанні – всі вони гостро й безкомпромісно критикують чинний уряд.
Хоча, з іншого боку, лише лінивий не критикує чинний уряд. То ж чому б і ні?!