Нагороди з «лінивої» Іспанії

Дорохова – добре відома спортсменка, наймолодша на Буковині заслужений майстер спорту, чемпіонка світу і Європи в команді. А ось Яковлєва – відносно нове ім’я у буковинській стрільбі з лука. Валерія раніше займалася легкою атлетикою в тому ж товаристві. З 2003 року почала пізнавати ази стрільби з лука під керівництвом Надії Сакало. І ось тепер вона вже призерка першості Європи.
В особистих змаганнях обидві чернівчанки посіли 12 місце. Досвідчена Тетяна Дорохова вважає, що була готова боротися і за індивідуальну медаль:
– Програла одне очко іспанці, яка потім у матчі за 3 місце виграла у нашої Палехи. Напевно, це просто не мій день був: що не постріл – все в якихось півміліметра від десятки. Хоча і психологічно, і фізично була готова боротися за медаль. Що, зрештою, засвідчили і командні змагання, де я влучала і 88, і 89 з 90.
– У командному фіналі ви програли туркеням теж очко...
– Себе я теж вважаю винною у цьому. Влучила раз у сімку (мало часу залишили партнерки на постріл). Щоправда, і туркеня потім повторила моє фіаско. Ми з Палехою стріляли добре, а ось Вікторія Коваль влучила 9, 9, 8, і ми шансом не скористалися... Прикро, але трагедію з цього не робили. Тим більше, що перед цим декілька чемпіонатів Європи поспіль в приміщенні жіноча збірна залишалася без комадних нагород.
– Над Яковлєвою взяла шефство як над землячкою?
– Звісно, підтримувала її, бо ж вона дебютувала на такому рівні. Після командних змагань Валерія засмутилася, бо її ніби вважали трішки винуватою через поразку в півфіналі, адже вона зробила кілька невдалих пострілів. Я заспокоїла і розповіла, що у мене теж перший виїзд був не дуже вдалим – треба вчитися і вигравати, і програвати.
– Що вразило в Іспанії?
– Їхня лінивість. В обід все ніби вимирає на 3-4 години. Навіть супермаркети зачиняються. Напевно, всі йдуть спати (сміється – авт.). А ще в барах у них чомусь не прибирають. І чим брудніше, тим там більше народу.
Повернутися назад