У Хотині знайдено стародавні фарфорові чашки і кулелийки

У Хотинській фортеці під час розкопок археологічної експедиції ЧНУ на місці колишньої турецької мечеті було виявлено багато фрагментів посуду ХVІ – ХІХ ст., фарфорові чашки ХІХ ст., причому, цікаво, що деякі з них були виготовлені у стародавньому Китаї. Також знайшли 60 люльок – вперше в такій кількості: маленьких козацьких і більших турецьких. За часів козаччини тютюн був дефіцитним товаром, тому люльки виготовляли малих розмірів. Пізніше тютюн почали вирощувати й на теренах Буковини, а значить, турки вже могли дозволити собі викурити більшу люльку. Про це розповів керівник Буковинського центру археологічних досліджень, доцент ЧНУ Сергій Пивоваров.
За його словами, науковці і студенти виявили ще свинцеві кулі для пістолів і рушниць ХVІ – ХVІІІ ст., декілька десятків чавунних ядер різних калібрів, 32 монети Польщі, Литви, Угорщини, Австро-Угорщини та Росії 1490 – 1914 років, 10 свинцевих пломб, виготовлених в ХІХ ст., а також прикраси з бронзи, господарські знаряддя.
Серед унікальних знахідок – кулелийки. Це спеціальні форми для відливу свинцевих куль для пістолів і рушниць. Усі предмети, знайдені під час археологічної експедиції, буде передано до історичного музею фортеці.
Студенти істфаку ЧНУ разом з викладачами і спеціалістами Буковинського центру археологічних досліджень на території державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця" працюють щороку.
Мінарет висотою
30 метрів зруйнували радянські солдати
– Це була третя археологічна експедиція в Хотинській фортеці, – розповідає Сергій Пивоваров. – Працюємо із заповідником за угодою, наше головне завдання – дослідження тих об’єктів, які є екскурсійними. Цього літа ми завершили археологічні розкопки колишньої турецької мечеті з мінаретом. Рештки цієї мусульманської культової споруди розташовуються на території фортеці навпроти церкви ім. Св. Олександра Невського. І сьогодні, незважаючи на руйнування часом і війнами, вони збереглися на значну висоту, і їх фундаменти добре видніються на поверхні. Ми встановили, що мечеть з мінаретом були збудовані у перших десятиліттях ХVІІІ ст. Причому на місці, де в ХІ – ХІІ ст. було велике поселення, що складало посад давньоруського Хотина. Під фундаментами споруди трапилися рештки одного із жител із набором давньоруської кераміки.
Як засвідчує аналіз решток фундаментів та стін мечеті і мінарету, вони споруджувалися у декілька етапів. Спочатку було збудовано одне приміщення з підвалами, потім до нього добудували аналогічне, а згодом звели мінарет. Мечеть мала прямокутну форму з розмірами 24 на 12,8 м і була орієнтована за сторонами світу, у південно-східній частині споруди виявлено нішу – міхраб. До південно-західного кута мечеті було прибудовано мінарет розмірами 4,5 на 4,3 м. Усі будівлі зведено за будівельною технікою, яка бере свій початок із античних часів. Так, внутрішня і зовнішня частини стін складалися з добре обтесаних і підігнаних прямокутних блоків каменю, а середина забудовувалася розчином на вапняковій основі із галькою та звичайним камінням. Особливістю будівництва мінарету, який за описами та репродукціями піднімався на висоту до 30 метрів, було використання спеціальних залізних скоб. Останні вставлялися в отвори блоків облицювання і заливалися гарячим свинцем. Завдяки цьому досягалася міцність всієї конструкції, яка зводилася на значну висоту. До речі, колись мечеть була більшою, ніж зараз. Про це засвідчує схема, віднайдена моїм колегою Олександром Масаном у державних архівах Австрії. До цього додам, що з висоти мінарету добре проглядалася дорога на Кам’янець-Подільський, і саме через це 1941 року радянські війська зруйнували її.
Знайшли голову кабана – знак осквернення храму
– Що ще вам вдалося виявити під час розкопок цієї споруди ?
– Чимало предметів матеріальної культури. Зокрема, кам’яні та чавунні гарматні ядра, турецькі прикраси та монети, свинцеві кулі різних калібрів, глиняні водопровідні труби, предмети побуту та озброєння, знаряддя праці, фрагменти скляних та керамічних посудин тощо. А в ямі у підвалі мечеті знайшли ще голову кабана – знак осквернення мусульманського храму російськими солдатами під час російсько-турецьких воєн.
– Сергію Володимировичу, хто нинішнього року працював у фортеці і які результати?
– Це була археологічна практика для майже 100 студентів першого курсу нашого істфаку. Зі своїми учнями приїжджали до нас і колишні випускники, а нині учителі історії Микола Боднарюк з Опришен Глибоцького району та Сергій Якубина з Шебутинців, що на Сокирянщині. Крім цього, з нами працювали і десять студентів з викладачем Думітру Богіаном із Сучавського університету Румунії. Це сталося вперше після 1994 року – саме тоді припинився такий обмін між двома вузами. Наші ж студенти розкопували поселення трипільської культури у Фетештах, що за 12 кілометрів від Сучави. А працювали ми у фортеці з 30 червня до 31 липня, румунська група – десять днів.