з редакційної пошти

Мені вже "добігає" до сорока. Не маю чоловіка, дітей, свого житла. Чи багато є подібних ситуацій? Втім, цьому є свої причини, але про них не хочу говорити. Це щодо фізичного боку. Моральний – не викликає нарікань: твердий характер, але водночас я м’яка людина, можу усе зрозуміти і пробачити, окрім підлості та зради.
Матеріальний бік непевний: я довго була без постійної роботи. У Чернівцях знайти роботу без свого житла – величезна проблема. Я – сільська людина, хоча працювала усе життя у місті й знімала квартиру. Зараз же орендна плата за квартиру – астрономічна.
Коли приїжджаю до Чернівців, завжди із жалем дивлюся на вікна квартир: там, за шторами – життя. У когось – щасливе, у когось – так собі…
Чи є моя половинка у цьому світі? Якій буду другом, коханою, дружиною… Сумніваюся… Із власного досвіду зробила висновок: справжні чоловіки (мого віку) перевелися. А ті, що є, – обов’язково одружені.
І все ж я сподіваюся.
З повагою, щира шанувальниця "МБ".
58002, м. Чернівці-2. До запитання п/п АЕ 979101.