Картини з кори і листя майстер робив і Ющенкові, і покійному міністрові Кравченку
Портрет Шевченка подарував музею у Каневі
Картини з березової кори Василь Люлька почав виготовляти, коли навчався у Косівському художньому училищі. Сам він родом з Київщини, де у Білій Церкві закінчив профтехучилище за фахом теслі. Далі хтось розповів про Косівське художнє училище.
Так Василь опинився на Прикарпатті. Тут зустрів й свою долю – Надію з Чернігівщини.
Березовою корою художник захопився ще в училищі, навіть хотів дипломну роботу захищати на цю тему, але не дозволили: мовляв, стиль не гуцульський. Тож лише на початку 90-х він знову повернувся до улюбленого заняття.
Одна з ранніх картин, якою пан Василь дуже дорожить, – портрет Шевченка. Він виготовив дві однакові картини – одну подарував музеєві Кобзаря у Каневі, а друга висить у нього вдома.
З Ющенком познайомилися парубками
– Крім берези, використовую листя дерев. Але не будь-яке листя підійде, – каже Василь Люлька. – Якщо взяти не те листя, воно з часом втратить властивості, колір. Роки пішли, аби відшліфувати техніку.
Ще одна пам’ятна робота для Василя Люльки – картина для Віктора Ющенка. Коли пан Василь робив для нього картину, Ющенко тоді ще Нацбанком керував. А познайомився Люлька з нинішнім президентом, коли той ще на практиці був у селі Яворові, неподалік Косова, навчаючись у Тернопільському інституті народного господарства.
– Ющенкові тоді десь 21 рік був – парубок як парубок. А мені було трохи більше. Нас один косівчанин познайомив. Я був з Київської області, Ющенко – із Сумської, ніби земляки. Нині він, мабуть, мене вже і не згадає.
Пан Василь сміється, що путівку у велике творче життя йому дали податківці. Колишній керівник Чернівецької ДПА Олег Солтисюк замовив йому оформити один кабінет – це була перша велика робота. Нині ж багато робіт Люльки висять у кабінетах та помешканнях високих чиновників. Приміром, свого часу замовляли картину до 50-річчя покійного екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Тоді її виготовляли дружина пана Василя і невістка. Два тижні пішло на витвір розміром 1,7 на 2,2 метра.
Скільки усього картин виготовив Василь Люлька, він і сам згадати не може. Пам’ятає тільки великі – їх вже понад півтори тисячі. Щоби виготовити маленьку картину, треба тиждень-два, а над великою доводиться довше попрацювати.
Особливо пишається родина Люльок панно, що висить у холі садиби для туристів. На картину заввишки 2,5 метра і завширшки 12 метрів пішло чотири місяці роботи. Коли місцеві люди заходять у гості, відразу впізнають знайомі їм з дитинства пейзажі. Гості ж бачать у ній неповторну красу Карпат.
Нині картини із березової кори для Люльок – вже не заробіток, швидше улюблена справа, яка надає життю сенсу.
– Колись була мрія, щоби дітям-онукам пам’ять про себе залишити. Ось панно на стіні у садибі – воно і є. Це мій проект, хоча уся родина над ним працювала, – каже пан Василь. – А ще хочеться, щоби хтось після мене продовжив цю справу. Шкода буде, якщо моя справа пропаде. Воно ж лише у моду входить.
Картини з березової кори Василь Люлька почав виготовляти, коли навчався у Косівському художньому училищі. Сам він родом з Київщини, де у Білій Церкві закінчив профтехучилище за фахом теслі. Далі хтось розповів про Косівське художнє училище.
Так Василь опинився на Прикарпатті. Тут зустрів й свою долю – Надію з Чернігівщини.
Березовою корою художник захопився ще в училищі, навіть хотів дипломну роботу захищати на цю тему, але не дозволили: мовляв, стиль не гуцульський. Тож лише на початку 90-х він знову повернувся до улюбленого заняття.
Одна з ранніх картин, якою пан Василь дуже дорожить, – портрет Шевченка. Він виготовив дві однакові картини – одну подарував музеєві Кобзаря у Каневі, а друга висить у нього вдома.
З Ющенком познайомилися парубками
– Крім берези, використовую листя дерев. Але не будь-яке листя підійде, – каже Василь Люлька. – Якщо взяти не те листя, воно з часом втратить властивості, колір. Роки пішли, аби відшліфувати техніку.
Ще одна пам’ятна робота для Василя Люльки – картина для Віктора Ющенка. Коли пан Василь робив для нього картину, Ющенко тоді ще Нацбанком керував. А познайомився Люлька з нинішнім президентом, коли той ще на практиці був у селі Яворові, неподалік Косова, навчаючись у Тернопільському інституті народного господарства.
– Ющенкові тоді десь 21 рік був – парубок як парубок. А мені було трохи більше. Нас один косівчанин познайомив. Я був з Київської області, Ющенко – із Сумської, ніби земляки. Нині він, мабуть, мене вже і не згадає.
Пан Василь сміється, що путівку у велике творче життя йому дали податківці. Колишній керівник Чернівецької ДПА Олег Солтисюк замовив йому оформити один кабінет – це була перша велика робота. Нині ж багато робіт Люльки висять у кабінетах та помешканнях високих чиновників. Приміром, свого часу замовляли картину до 50-річчя покійного екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Тоді її виготовляли дружина пана Василя і невістка. Два тижні пішло на витвір розміром 1,7 на 2,2 метра.
Скільки усього картин виготовив Василь Люлька, він і сам згадати не може. Пам’ятає тільки великі – їх вже понад півтори тисячі. Щоби виготовити маленьку картину, треба тиждень-два, а над великою доводиться довше попрацювати.
Особливо пишається родина Люльок панно, що висить у холі садиби для туристів. На картину заввишки 2,5 метра і завширшки 12 метрів пішло чотири місяці роботи. Коли місцеві люди заходять у гості, відразу впізнають знайомі їм з дитинства пейзажі. Гості ж бачать у ній неповторну красу Карпат.
Нині картини із березової кори для Люльок – вже не заробіток, швидше улюблена справа, яка надає життю сенсу.
– Колись була мрія, щоби дітям-онукам пам’ять про себе залишити. Ось панно на стіні у садибі – воно і є. Це мій проект, хоча уся родина над ним працювала, – каже пан Василь. – А ще хочеться, щоби хтось після мене продовжив цю справу. Шкода буде, якщо моя справа пропаде. Воно ж лише у моду входить.
Повернутися назад