Наш каратист – другий у світі

Найкращий в історії вітчизняного карате виступ на міжнародній арені записав до свого активу третьокурсник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ Євген Мотовілін, який днями в Стамбулі став срібним призером юніорського Чемпіонату світу за правилами WKF у ваговій категорії понад 80 кг.
В Україні і, зокрема, в Чернівцях, є багато переможців та призерів так званих "чемпіонатів і Кубків світу та Європи" за версіями різних федерацій карате.
Однак WKF – єдина світова федерація карате, яку визнає Міжнародний Олімпійський комітет. У звітному світовому форумі брали участь спортсмени з понад 80-ти (!) країн. А в категорії, в якій виступав чернівчанин, першість виборювали понад сорок каратистів.
На шляху до фіналу Євген Мотовілін, як повідомив його наставник – тренер ДЮСШ міськспортуправління та федерації "Сін-Сьобу" Руслан БІЛОСКУРСЬКИЙ, переміг серба Івановича (2:1), албанця Гаші (4:2), вже екс-чемпіона світу німця Хорне (4:2), італійця Кошлаті (3:0), а у вирішальному поєдинку програв іранцю – 1:4.
По поверненні з Туреччини Євген Мотовілін поділився "свіжими" емоціями від свого "срібного" успіху:
– Звісно, я дуже задоволений своїм виступом, оскільки це найбільший успіх українського карате у престижній версії WKF. Україну в Стамбулі представляли 20 осіб. З Буковини я був один. В особистому куміте найважчим можна назвати чвертьфінальний двобій проти німця, який вже був чемпіоном світу та Європи WKF. Перемоги над суперниками такого рівня особливо пам’ятні. Перед фіналом відчував величезну відповідальність, оскільки з наших, крім мене, ніхто "не дожив" до цієї стадії змагань. Під час вирішального поєдинку за мене вболівали цілими збірними поляки, румуни, угорці, серби, білоруси, чехи, словаки, росіяни. Я віддав всі сили боротьбі, але того дня Фортуна посміхнулася іранцю.
– Як ви виступили у командному куміте?
– У командній номінації ми "зашпорталися" на хорватах, які стали бронзовими призерами.
– Тобто потенційно ви теж могли боротися за командні медалі?
– Можливо. Хоча після бою кулаками не розмахують…
– А що ти робив після "срібного" бою?
– Усвідомлював, що дійшов до фіналу Чемпіонату світу. Після змагань тренер з Італії запросив відпочити і потренуватися в Реміні. Подумаю над пропозицією (сміється – авт.). Наразі треба підтягнути справи з навчанням.