На Дністровській ГЕС працюють родинні династії

– Передусім ми влаштовуємо свято для мешканців Новодністровська, працівників станції, а вже потім – для гостей, – розповідає Володимир ШЕВЧУК, директор Дністровської ГЕС, яка 27 жовтня святкує свій ювілей – 25 років з часу запуску першого гідроагрегата. – Відкриємо пам’ятну дошку, на якій згадаємо усіх, хто починав будівництво станції. Ми повністю відремонтували машинний зал, здійснили капітальний ремонт одного з агрегатів, відремонтували дороги, реконструювали їдальню, яка не зазнала змін ще з 79-80 років. Врешті здійснили свою мрію – освітили станцію так, що за красою та якістю освітлення вона не має аналогів в області. Все це зроблено не спеціально до ювілею. Усі роботи – планові, адже капітальні і поточні ремонти здійснюємо згідно з графіком.
Дністровська ГАЕС буде унікальною
у Європі
– Цей рік розпочався вдало – у січні виробили 20-й мільярд кВт/год, – каже В. Шевчук. – А на початку листопада станція виробить вже 21-й мільярд кВт/год. Це за плану 750 мільйонів кВт/год. Крім виробництва необхідної пікової енергії, станція ще здійснює декілька важливих функцій. Зокрема захищає від повені придністровські міста та села, зберігає водну флору. Щороку робимо екологічний попуск – промиваємо виток Дністра, що біля Одеси. І витримуємо режим, рекомендований Національною Академією Наук, щоби максимально зберегти рибу в Дністровському водосховищі.
Зараз швидкими темпами будується Дністровська гідроакумулююча електростанція. Планується наступного року здійснити запуск першого агрегата. Ця станція – наша гордість. За обладнанням та потужністю Дністровська ГАЕС – унікальна станція не лише в Україні, але й у Європі. Там встановлено українське обладнання, працюють проектувальники, інженери, монтажники, енергетики – наші фахівці.
Щороку ми також виділяємо тисячі гривень на потреби міста. За них облаштовано будинок культури, освітлено вулиці.
Люди на станції тримаються роботи
За словами В. Шевчука, нині на підприємстві працюють майже 400 працівників. Це разом із охороною, медпрацівниками, кухарями, технічним персоналом. А 25 років тому, коли лише запускали ГЕС, працювало майже 700 працівників. Це будівельники, інженери, енергетики, монтажники та інші. Перші працівники та керівники ГЕСу – просто від Бога. Непросто було почати і пустити в дію станцію. Згодом, із завершенням будівництва станції, кількість працівників поступово зменшувалася, і нині залишилися лише високопрофесійні гідроенергетики. Своїх героїв – 24 спеціалістів, які працювали на станції із самого початку, – тут шанують. Зараз там працюють 14 родин-династій – від діда до сина, внука, працюють і невістки, і матері, і сестри. Щодня чимало людей просяться на роботу, але поки що вакансій немає. "Через п’ять-сім років багато працівників вийдуть на пенсію, тоді й зможемо прийняти на роботу охочих, – каже директор Дністровської ГЕС. – У нас люди тримаються своєї роботи. Зарплату платимо досить велику. Щороку працівники мають змогу за 10% від вартості путівки оздоровлюватися в санаторіях".

Анатолій Михайлик,
начальник оперативної служби:
Коли у жовтні 1981 року затопили котлован і через турбіну пустили воду, я був на зміні. Це була подія! У грудні запустили перший агрегат. Працювали в екстремальних умовах, просто неба. Минуло чверть століття, і тепер ГЕС майже не впізнати. Мій син також поєднав своє життя із гідроенергетикою – працює на Дністровській ГЕС-2”. n

Людмила Дубровіна,
гідротехнік:
Дністровська ГЕС – друга гідростанція в моєму житті. Перша була в Казахстані. Сюди я прийшла на роботу влітку 1981 року. Час, коли пустили воду – незабутній. Під відкритим небом відрами збирали воду, яка "не туди" затекла, кругом мокро, усе текло. Ух! А зараз тут гарно, чисто, тепло, затишно”. n