Дорохова готова... порізати свої медалі
Удруге поспіль лідер крайової стрільби з лука Тетяна Дорохова (офіційний партнер – ГТК "Буковина") здобуває дві медалі на Чемпіонаті світу в приміщенні. Два роки тому в Данії їй вдався срібний дубль, а тепер Дорохова привезла з Туреччини індивідуальну та командну світові "бронзи". Тож відтепер студентка педагогічного факультету ЧНУ і прапорщик прикордонних військ України Тетяна Дорохова має в своєму активі повний комплект нагород "зимових" чемпіонатів світу.
– Ці медалі, якби була така можливість, я би розрізала на шматки і поділилася би з тими, хто допоміг їх здобути, – напівжартома, але з глибоким підтекстом зауважує Тетяна. – Найбільший шматочок, мабуть, дістався би моїй наставниці Світлані Капанадзе, яка завжди вірила в мене, допомагала і підтримувала. Не залишилися би без медалей і начальник Чернівецького прикордонного загону Сергій Стукало та начальник з фізпідготовки Андрій Щербатий, які забезпечують приміщенням для занять, керівники та викладачі ЧНУ, а саме педагогічного факультету, які допомагають поєднувати навчання з тренуваннями, і тренери Анатолій Єгоров та керманич збірної Віктор Сидорук, які доповнювали роботу Світлани Юріївни, і батьки (зрозуміло за що (сміється – авт.), і багато інших людей, зусилля яких надзвичайно важливі для досягнення успіху.
– На які змагання більше налаштовувалася – індивідуальні чи командні?
– Звісно, престижніше відзначитися індивідуально. Але командний вид програми має свої переваги – колективний дух, відчуття ліктя товариша. Дуже приємно було перемагати Туреччину, торік вони нас "перестріляли", тож тепер ми їм помстилися. У півфіналі поступилися німкеням лише двома очками. До особистого фіналу теж реально було пробитися. Програла японці, яка насправді є кореянкою. Її Японія "перекупила" і тепер готує до Олімпіади.
– Ти вже не один рік перебуваєш на провідних позиціях у збірній України. Відчуваєш якийсь прогрес у розвитку цього виду спорту в Україні?
– Якби не було прогресу, напевно, і медалей не було б (сміється – авт.). За останні сім років, які я перебуваю в збірній, матеріальне забезпечення головної команди, на мою думку, покращується. Нас забезпечують матеріальною частиною, оскільки наша збірна регулярно здобуває нагороди на головних змаганнях, Міністерство сім’ї молоді і спорту з кожним роком збільшує фінансування.
– Чи всі лучники чіпляють до колчанів всіляки м’які іграшки, брелочки. Це – талісмани?
– Я не сприймаю це як талісмани. Це речі, придбані в тій чи іншій країні – на пам’ять.
– Але брелоки ти, кажуть, колекціонуєш?
– З першого виїзду на змагання. Спершу купувала м’які іграшки. Але за ними ще треба в магазин сходити. А брелоки або значки можна купити просто на змаганнях. Тож маю вдома не лише колекцію медалей.
– А як із талісманом?
– Колись був такий – м’яка іграшка, яку придбала 1999 року в Бельгії. Я там виграла кваліфікацію і була другою в плей-оф. Носила ту іграшку зо три роки з собою. Але сумка ставала дедалі важчою, тому тепер не ношу (сміється – авт.).
– Які змагання триматимеш "на прицілі" найближчим часом?
– За два дні від’їжджаю на збір до Нової Каховки, там же буде Чемпіонат України серед спортивних шкіл, де відбиратимуть на Кубок світу. А далі спробуємо "прорватися" на літній Чемпіонат світу, де розігруватимуться олімпійські ліцензії. А про участь в Олімпійських іграх, гадаю, мріє кожен спортсмен.
– Ці медалі, якби була така можливість, я би розрізала на шматки і поділилася би з тими, хто допоміг їх здобути, – напівжартома, але з глибоким підтекстом зауважує Тетяна. – Найбільший шматочок, мабуть, дістався би моїй наставниці Світлані Капанадзе, яка завжди вірила в мене, допомагала і підтримувала. Не залишилися би без медалей і начальник Чернівецького прикордонного загону Сергій Стукало та начальник з фізпідготовки Андрій Щербатий, які забезпечують приміщенням для занять, керівники та викладачі ЧНУ, а саме педагогічного факультету, які допомагають поєднувати навчання з тренуваннями, і тренери Анатолій Єгоров та керманич збірної Віктор Сидорук, які доповнювали роботу Світлани Юріївни, і батьки (зрозуміло за що (сміється – авт.), і багато інших людей, зусилля яких надзвичайно важливі для досягнення успіху.
– На які змагання більше налаштовувалася – індивідуальні чи командні?
– Звісно, престижніше відзначитися індивідуально. Але командний вид програми має свої переваги – колективний дух, відчуття ліктя товариша. Дуже приємно було перемагати Туреччину, торік вони нас "перестріляли", тож тепер ми їм помстилися. У півфіналі поступилися німкеням лише двома очками. До особистого фіналу теж реально було пробитися. Програла японці, яка насправді є кореянкою. Її Японія "перекупила" і тепер готує до Олімпіади.
– Ти вже не один рік перебуваєш на провідних позиціях у збірній України. Відчуваєш якийсь прогрес у розвитку цього виду спорту в Україні?
– Якби не було прогресу, напевно, і медалей не було б (сміється – авт.). За останні сім років, які я перебуваю в збірній, матеріальне забезпечення головної команди, на мою думку, покращується. Нас забезпечують матеріальною частиною, оскільки наша збірна регулярно здобуває нагороди на головних змаганнях, Міністерство сім’ї молоді і спорту з кожним роком збільшує фінансування.
– Чи всі лучники чіпляють до колчанів всіляки м’які іграшки, брелочки. Це – талісмани?
– Я не сприймаю це як талісмани. Це речі, придбані в тій чи іншій країні – на пам’ять.
– Але брелоки ти, кажуть, колекціонуєш?
– З першого виїзду на змагання. Спершу купувала м’які іграшки. Але за ними ще треба в магазин сходити. А брелоки або значки можна купити просто на змаганнях. Тож маю вдома не лише колекцію медалей.
– А як із талісманом?
– Колись був такий – м’яка іграшка, яку придбала 1999 року в Бельгії. Я там виграла кваліфікацію і була другою в плей-оф. Носила ту іграшку зо три роки з собою. Але сумка ставала дедалі важчою, тому тепер не ношу (сміється – авт.).
– Які змагання триматимеш "на прицілі" найближчим часом?
– За два дні від’їжджаю на збір до Нової Каховки, там же буде Чемпіонат України серед спортивних шкіл, де відбиратимуть на Кубок світу. А далі спробуємо "прорватися" на літній Чемпіонат світу, де розігруватимуться олімпійські ліцензії. А про участь в Олімпійських іграх, гадаю, мріє кожен спортсмен.
Повернутися назад