Ушу краще починати займатися з п’яти років
Двадцятип’ятирічний анестезіолог Андрій професійно займається ушу ось уже п’ять років. Він спить на підлозі і знає секрети китайського масажу.
Хлопця з дитинства цікавили фільми про шаоліньських монахів
– Андрію, як виникло твоє захоплення ушу?
– Змалку якийсь живчик не давав мені спокійно жити. Я дивився фільми за участю китайських акторів, тоді й загорівся бажанням займатися східними бойовими мистецтвами. Захоплювався кінострічками про шаоліньських монахів, мене вражали їхня сила і фізична форма. Як медик проходив курси масажу в обласній федерації ушу, кунг-фу та цигун. Відтоді й почав займатися ушу.
– Як ти тренуєшся?
– Окрім щоденних вправ, які кожен виконує індивідуально, ми всією групою тренуємося тричі на тиждень по три години під наглядом вчителя – шифу. Тепер старші учні – я, Віктор Мігалчан, Володя Журавльов – вже самі є тренерами і мають своїх вихованців.
Тренуюся в таких стилях: "довгий кулак" (чаньцюань), для нього характерні довгі широкі стійки, розмашисті удари руками, удари в стрибках, акробатичні елементи (сальто, колесо без рук); "довга зброя" – техніка з жердиною (гуньшу, тобто "мистецтво палиці"); "коротка зброя" – шабля або широкий меч (даошу – "мистецтво меча"). Вивчаю також внутрішній стиль тай-цзі-цюань ("кулак великої межі").
Щоби мати здорову спину, спав на підлозі 10 років
– І не важко отак щодня тренуватися?
– Ні, батько завжди мене загартовував. До прикладу, брав на город, і я не мав права відпочити, доки все не зроблю. Окрім того, майже 10 років я спав на підлозі – так корисніше для спини.
– Яких результатів ти досяг?
– Постійно їжджу на змагання, чемпіонати, фестивалі, беру участь у виступах. У відкритому чемпіонаті України з ушу в одній із програм посів перше місце.
– Коли варто розпочинати заняття ушу?
– Заняття ушу краще розпочинати з п’яти років. Спершу тренуватися з дитиною потрібно індивідуально, а вже з семи років – в групі. Наприклад, у нас у групі були двоє чотирирічних хлопчиків, то з ними і їхні мами займалися. А якось і 60-річний чоловік з онуком приходили. І, правду кажучи, дід виконував вправи краще, ніж онук.
– Який спосіб життя ведеш?
– Зовсім не п’ю кави, не палю, зрідка можу випити спиртного з друзями, не ходжу на дискотеки. Краще піду до лісу і побуду наодинці з природою. Це для мене – найпривабливіший відпочинок.
– Як на тобі позначилися заняття ушу?
– Ушу відвертає від мене всі труднощі. Постійно хочеться щось робити, я завжди сповнений енергії. Всі дивуються, що я ще після роботи можу йти на тренування. А мені, навпаки, ушу допомагає відновити сили.
Спеціально
придбав кота,
щоби спостерігати
за тваринами
– Чим ще захоплюєшся, окрім спорту?
– Ушу – це велика складова мого життя, але не єдина. Люблю малювати, вирізати з дерева. Маю навіть власноруч виготовлені підставки для зброї. Мене завжди "тягнуло" до холодної зброї. На канікулах у бабусі цілими днями вирізав з дерева мечі, які того ж вечора ламав з друзями (усміхається – ред.). Маю кота, якого звати Брюс Лі. Його я придбав спеціально для того, щоби спостерігати за ним, адже в ушу є окремий стиль, в основі якого – імітація рухів тварин.
– Який в тебе девіз?
– У мене є блокнот, до якого я записую різні цікаві вислови. Деякі з них можна вважати моїм девізом, наприклад: "Ніхто не може бути таким, як всі, оскільки ніхто по-справжньому не знає нікого іншого"; "Раю немає ні на Сході, ні на Заході, він – у тобі".
Деякі принципи ушу
1. Про учителя
Учитель – це той, хто дізнався відповідь на запитання раніше від мене, незалежно від того, молодший він чи старший. Це той, хто володіє знанням.
2. Методи занять ушу
Під час вивчення ушу слід цінувати три речі: обсяг знань, глибину проникнення, цілісність пізнання.
3. Про майстерність
Один день позаймався – на один день просунувся. Один день не позаймався – десять днів прогавив.
4. Принципи бойових мистецтв
У кулачному мистецтві, по суті, немає прийомів. Вільні рухи – ось єдиний прийом.
Довідка
Це бойове мистецтво зародилося в Китаї у закритому монастирі Шаолінь, щоби захищати його від набігів маньчжурів.
Один із бойових стилів ушу – чаньцюань, що в перекладі означає "довгий кулак". Основою техніки чаньцюань є бойові комплекси. Називаються вони, відповідно, за кількістю рухів: "шістнадцята", "двадцята", "сорок шоста". Найвищою точкою цього бойового стилю є "майстерна" форма. Вона надзвичайно складна, але напрочуд гарна.
Другой вид техніки ушу в народі звуть "оздоровчим". Первинна його назва – тай-цзі-цюань. Ця техніка безпосередньо не пов’язана з філософією, але оздоровлює і тіло, і дух.
Один із найбільш розповсюджених комплексів – хуа-то (названий на честь китайського цілителя) – імітує рухи лелеки, кішки, тигра та змії. Лікар Хуато якось помітив, що деякі тварини після бійки або тривалої мандрівки виконують певні рухи, після яких почуваються краще. Так і зародився знаменитий в Китаї комплекс вправ, а з ними і вся техніка.
Ушу, кунг-фу займаються знамениті китайські актори Джеккі Чан, Джед Лі, Брюс Лі.
Де в місті можна займатися ушу
- Чернівецька обласна федерація ушу, кунг-фу та цигун – вул. Гете, 5.
Працюють: понеділок-пятниця, 9.00 – 17.00
Ціна – 50 грн/міс.
- Спортивна кімната, в якій здійснюють спортивно-оздоровчу роботу з дітьми, роблять китайський масаж – вул. Худякова, 2.
Працюють: тиждень – по парних числах, тиждень – по непарних числах, 16.00 – 20.00
Ціна – 50 грн/міс.
Коментарі
"Ушу – це не спорт, а бойове мистецтво оздоровлення"
Никодим ЛИСАК, тренер,
президент обласної федерації ушу, кунг-фу та цигун:
– В Україні є дві федерації ушу, кунг-фу та цигун, які конкурують між собою за звання національних. На жаль, у Чернівцях ушу можна займатися лише в обласній федерації, тому що оренда спортзалу зараз коштує більше, аніж приміщення для бізнесу.
Учнів тренує професійний вчитель із Китаю. Старші з них – Андрій Охрімовський, Віктор Мігалчан, Володимир Журавльов – вже самі стали тренерами. Вони постійно їздять на чемпіонати, фестивалі, посідають призові місця. Нещодавно відбулися відбірні змагання для укомплектування збірної України з ушу.
Ушу – це не спорт, а бойове мистецтво оздоровлення. Тому ризику щодо віку, статі, професії немає. Навпаки, заняття ушу вдосконалює людину і фізично, й інтелектуально, робить сильною духом. У Китаї ушу займаються і малі, і старі.
Володимир ГАВРИКОВ,
лікар-терапевт міської
поліклініки №2:
– Якби китайські бойові мистецтва були шкідливі, вони би не існували понад три тисячі років. Ушу позитивно впливає на організм людини, заспокоює, його принцип – не нападати, а захищати.
Хлопця з дитинства цікавили фільми про шаоліньських монахів
– Андрію, як виникло твоє захоплення ушу?
– Змалку якийсь живчик не давав мені спокійно жити. Я дивився фільми за участю китайських акторів, тоді й загорівся бажанням займатися східними бойовими мистецтвами. Захоплювався кінострічками про шаоліньських монахів, мене вражали їхня сила і фізична форма. Як медик проходив курси масажу в обласній федерації ушу, кунг-фу та цигун. Відтоді й почав займатися ушу.
– Як ти тренуєшся?
– Окрім щоденних вправ, які кожен виконує індивідуально, ми всією групою тренуємося тричі на тиждень по три години під наглядом вчителя – шифу. Тепер старші учні – я, Віктор Мігалчан, Володя Журавльов – вже самі є тренерами і мають своїх вихованців.
Тренуюся в таких стилях: "довгий кулак" (чаньцюань), для нього характерні довгі широкі стійки, розмашисті удари руками, удари в стрибках, акробатичні елементи (сальто, колесо без рук); "довга зброя" – техніка з жердиною (гуньшу, тобто "мистецтво палиці"); "коротка зброя" – шабля або широкий меч (даошу – "мистецтво меча"). Вивчаю також внутрішній стиль тай-цзі-цюань ("кулак великої межі").
Щоби мати здорову спину, спав на підлозі 10 років
– І не важко отак щодня тренуватися?
– Ні, батько завжди мене загартовував. До прикладу, брав на город, і я не мав права відпочити, доки все не зроблю. Окрім того, майже 10 років я спав на підлозі – так корисніше для спини.
– Яких результатів ти досяг?
– Постійно їжджу на змагання, чемпіонати, фестивалі, беру участь у виступах. У відкритому чемпіонаті України з ушу в одній із програм посів перше місце.
– Коли варто розпочинати заняття ушу?
– Заняття ушу краще розпочинати з п’яти років. Спершу тренуватися з дитиною потрібно індивідуально, а вже з семи років – в групі. Наприклад, у нас у групі були двоє чотирирічних хлопчиків, то з ними і їхні мами займалися. А якось і 60-річний чоловік з онуком приходили. І, правду кажучи, дід виконував вправи краще, ніж онук.
– Який спосіб життя ведеш?
– Зовсім не п’ю кави, не палю, зрідка можу випити спиртного з друзями, не ходжу на дискотеки. Краще піду до лісу і побуду наодинці з природою. Це для мене – найпривабливіший відпочинок.
– Як на тобі позначилися заняття ушу?
– Ушу відвертає від мене всі труднощі. Постійно хочеться щось робити, я завжди сповнений енергії. Всі дивуються, що я ще після роботи можу йти на тренування. А мені, навпаки, ушу допомагає відновити сили.
Спеціально
придбав кота,
щоби спостерігати
за тваринами
– Чим ще захоплюєшся, окрім спорту?
– Ушу – це велика складова мого життя, але не єдина. Люблю малювати, вирізати з дерева. Маю навіть власноруч виготовлені підставки для зброї. Мене завжди "тягнуло" до холодної зброї. На канікулах у бабусі цілими днями вирізав з дерева мечі, які того ж вечора ламав з друзями (усміхається – ред.). Маю кота, якого звати Брюс Лі. Його я придбав спеціально для того, щоби спостерігати за ним, адже в ушу є окремий стиль, в основі якого – імітація рухів тварин.
– Який в тебе девіз?
– У мене є блокнот, до якого я записую різні цікаві вислови. Деякі з них можна вважати моїм девізом, наприклад: "Ніхто не може бути таким, як всі, оскільки ніхто по-справжньому не знає нікого іншого"; "Раю немає ні на Сході, ні на Заході, він – у тобі".
Деякі принципи ушу
1. Про учителя
Учитель – це той, хто дізнався відповідь на запитання раніше від мене, незалежно від того, молодший він чи старший. Це той, хто володіє знанням.
2. Методи занять ушу
Під час вивчення ушу слід цінувати три речі: обсяг знань, глибину проникнення, цілісність пізнання.
3. Про майстерність
Один день позаймався – на один день просунувся. Один день не позаймався – десять днів прогавив.
4. Принципи бойових мистецтв
У кулачному мистецтві, по суті, немає прийомів. Вільні рухи – ось єдиний прийом.
Довідка
Це бойове мистецтво зародилося в Китаї у закритому монастирі Шаолінь, щоби захищати його від набігів маньчжурів.
Один із бойових стилів ушу – чаньцюань, що в перекладі означає "довгий кулак". Основою техніки чаньцюань є бойові комплекси. Називаються вони, відповідно, за кількістю рухів: "шістнадцята", "двадцята", "сорок шоста". Найвищою точкою цього бойового стилю є "майстерна" форма. Вона надзвичайно складна, але напрочуд гарна.
Другой вид техніки ушу в народі звуть "оздоровчим". Первинна його назва – тай-цзі-цюань. Ця техніка безпосередньо не пов’язана з філософією, але оздоровлює і тіло, і дух.
Один із найбільш розповсюджених комплексів – хуа-то (названий на честь китайського цілителя) – імітує рухи лелеки, кішки, тигра та змії. Лікар Хуато якось помітив, що деякі тварини після бійки або тривалої мандрівки виконують певні рухи, після яких почуваються краще. Так і зародився знаменитий в Китаї комплекс вправ, а з ними і вся техніка.
Ушу, кунг-фу займаються знамениті китайські актори Джеккі Чан, Джед Лі, Брюс Лі.
Де в місті можна займатися ушу
- Чернівецька обласна федерація ушу, кунг-фу та цигун – вул. Гете, 5.
Працюють: понеділок-пятниця, 9.00 – 17.00
Ціна – 50 грн/міс.
- Спортивна кімната, в якій здійснюють спортивно-оздоровчу роботу з дітьми, роблять китайський масаж – вул. Худякова, 2.
Працюють: тиждень – по парних числах, тиждень – по непарних числах, 16.00 – 20.00
Ціна – 50 грн/міс.
Коментарі
"Ушу – це не спорт, а бойове мистецтво оздоровлення"
Никодим ЛИСАК, тренер,
президент обласної федерації ушу, кунг-фу та цигун:
– В Україні є дві федерації ушу, кунг-фу та цигун, які конкурують між собою за звання національних. На жаль, у Чернівцях ушу можна займатися лише в обласній федерації, тому що оренда спортзалу зараз коштує більше, аніж приміщення для бізнесу.
Учнів тренує професійний вчитель із Китаю. Старші з них – Андрій Охрімовський, Віктор Мігалчан, Володимир Журавльов – вже самі стали тренерами. Вони постійно їздять на чемпіонати, фестивалі, посідають призові місця. Нещодавно відбулися відбірні змагання для укомплектування збірної України з ушу.
Ушу – це не спорт, а бойове мистецтво оздоровлення. Тому ризику щодо віку, статі, професії немає. Навпаки, заняття ушу вдосконалює людину і фізично, й інтелектуально, робить сильною духом. У Китаї ушу займаються і малі, і старі.
Володимир ГАВРИКОВ,
лікар-терапевт міської
поліклініки №2:
– Якби китайські бойові мистецтва були шкідливі, вони би не існували понад три тисячі років. Ушу позитивно впливає на організм людини, заспокоює, його принцип – не нападати, а захищати.
Повернутися назад