Якщо стосунки не склалися, не варто через силу утримувати сім’ю

Вперше в житті стоячи на весільному рушнику, навряд чи хтось із молодят думає про можливе розлучення. Але минає більше чи
менше часу, і ще одна жінка та чоловік поповнюють армію розлучених. Життя на цьому не закінчується, люди знову створюють сім’ї. А якщо і вдруге не склалося, знову можна спробувати. Фахівці кажуть, що людина, яка укладає багато шлюбів, як правило, повторює помилки попередніх стосунків – кожен наступний шлюб нагадує попередній. Доки не зрозуміє це.
Діаметрально протилежні твердження: "Кожен другий шлюб розпадається", "Другий шлюб – міцніший за перший", "Другий шлюб розпадається так само легко, як і перший", як не дивно, мають життєве підгрунтя.
Ще кажуть, що любов не буває першої чи другої свіжості. Вона або є, або її немає. Якщо ви любите, то не так вже й важливо, який за рахунком це шлюб.
Алла ГОНЧАРОВА-ЧАГОР, психолог центру практичної психології міського управління освіти:
– Перший шлюб, як правило, створюється на пристрасному коханні. Люди не бачать недоліків у партнера, а якщо і помічають їх, то гадають, що вони здатні перевиховати свою половинку. На підсвідомому рівні намагаються стати батьком або матір’ю для партнера. Насправді, це омана. Змінити людину неможливо, якщо вона сама цього не захоче. Бо гармонійні стосунки у сім’ї можуть бути, коли рівні права і позиції обох людей, а не тих, які грають роль батька та доньки чи матері й сина.
Якщо з першого разу люди не знаходять порозуміння, вони розлучаються. І згодом наважуються на наступний шлюб. Варто зазначити, що у повторні шлюби люди вступають більш розважливо. Крок до другого шлюбу є більш усвідомленим. У другому (іноді третьому, четвертому) шлюбі людина вже усвідомлює, що не потрібно перевиховувати, змінювати людину, а просто треба відповісти на запитання: чи готовий (готова) я прийняти цю людину такою, як вона є, з її недоліками, вадами.
Є декілька причин повторних шлюбів, зокрема:
- Існує припущення, що пристрасне кохання триває дев’ять місяців, більше чи менше цього періоду. А далі воно або трансформується в глибоке почуття, або зникає. І якщо люди знаходять порозуміння, шлюб буде міцним, якщо ні – шукають іншого партнера.
- У більшості випадків, коли жінка обирає партнера, вона свідомо чи підсвідомо шукає людину, подібну до свого батька. Так само й чоловік – дружину, яка нагадуватиме йому маму. Вони сподіваються на те, що їх у сім’ї будуть любити і шанувати, як батьки. Іноді шукають людину, яка відповідає певним сформованим ідеалам. Вона може шукати, доки не знайде, укладаючи другий, третій, четвертий і наступні шлюби.
- Вкотре оформляти стосунки схильні також люди, які не спроможні нести відповідальність за сім’ю, дітей, матеріальний стан тощо. Кожного наступного разу чоловік чи жінка, укладаючи шлюб, сподіваються на те, що зможуть утриматися в сім’ї, але не можуть, тому змушені вкотре тікати від відповідальності.
- Якщо людина вкотре укладає шлюб і все одно їй не щастить, наприклад, за словами чоловіка, його перша дружина не вміла готувати, друга мало прибирала, третя витрачала гроші, то цьому чоловікові потрібно спитати себе: а кого він шукає? Безкоштовну домогосподарку чи людину, з якою можна поділитися і добрим, і поганим, а самому бути їй надійною опорою у житті.
І наостанок. Якщо життя разом не складається, не потрібно через силу утримувати сім’ю. Тим паче для дітей – це найбільш розповсюджена версія батьків. "Я заради тебе все життя прожила з твоїм батьком", – це звичайнісінька маніпуляція дітьми. Утримувати шлюб заради дітей неправильно і нечесно, зокрема стосовно й самих дітей. Згодом, коли вони виростуть, то зрозуміють, що заради них батько чи мати пожертвували собою, чим зіпсували життя собі, партнеру і дітям. Є приказка: "діти – гості в сім’ї", вони приходять, а потім йдуть від нас. Крім того, діти завжди зрозуміють маму чи тата. Вони навряд чи хотіли би, щоби через них батьки були нещасливими у шлюбі.