Жінка повернула перше кохання через десять років
Втративши свого першого коханого чоловіка через непорозуміння, Оксана повернула його через десять років і тепер щаслива у шлюбі.
У десятому класі Оксана палко закохалася вперше в житті. Це був гарний, стрункий ровесник Максим, який жив по-сусідству. Щойно його сім’я поселилася в багатоповерхівці, де жила Оксана, відразу між ними виникла взаємна симпатія. Вони щодня зустрічалися після уроків, гуляли в парку, могли годинами просто сидіти на лавочці у своєму дворі.
Вчилася Оксана добре, тож в атестаті було лише декілька четвірок. Планувала вступити до Чернівецького університету на факультет іноземних мов. Але на стаціонарне навчання не вистачило балів, тому пішла вчитися на заочне відділення.
Максима тим часом призвали до армії. Переписувалися мало не щодня. І два роки минули, як одна мить.
– Нарешті він повертається, – приспівувала Оксана, визираючи у вікно. Ось побачила Максима. "Він став ще кращим, стрункішим. І мужнім", – з гордістю подумала дівчина.
Однак під вікнами Оксаниного будинку хлопця перестріла інша дівчина і повисла у нього на шиї. Оксана бачила це, і сльози покотилися з очей. Вона чекала весь вечір, а Максим так і не прийшов. Це вже потім, через роки, він пояснював, що та дівчина – сестра товариша, а мама просто не пустила того дня Максима з дому, дуже раділа, що син повернувся. А наступного дня, коли він прийшов до Оксани, вона поїхала у справах в інше місто.
Далі Оксана жила, наче в тумані – лише навчання та робота. Щоби якось відволіктися, записалася в гурток східних єдиноборств. Там познайомилася з тренером Андрієм. Зустрічалися вони недовго – Андрій запропонував Оксані вийти за нього заміж. Вона погодилася.
Спочатку народилася донька Оленка, потім син Артем. Тато дітей дуже любив, піклувався. Але грошей дедалі частіше не вистачало. Діти росли, витрати збільшилися. В сім’ї щось не клеїлося, дедалі частіше виникали сварки, непорозуміння, взаємні образи.
– Їхати за кордон доведеться. Жити немає за що, – думала Оксана, сидячи на лавочці у своєму дворі. – Дітей залишу на батьків і поїду. Я роботи не боюся.
– Ти пам’ятаєш, це наша лавочка, – вивів її з роздумів чоловічий голос. – Я теж тут часто сиджу, згадую нас.
Це був Максим. Несподівано для себе Оксана розплакалася від розпачу і розчарування. Вони просиділи на лавочці весь вечір і встигли розповісти про себе майже все, як прожили увесь цей час – адже минуло майже десять років. Виявилося, що Максим також одружений, у нього є донька. І в його сім’ї також вже давно щось не клеїться.
Відтоді вони більше не розлучалися. Так Оксана повернула своє перше кохання, втрачене колись через непорозуміння. Тепер вони щасливі у шлюбі, виховують донечку Валерію.
З колишнім чоловіком в Оксани збереглися гарні стосунки, старші діти бачаться з татом часто – всі канікули проводять разом.
Від редакції. Ми продовжуємо публікації у рубриці "справжні історії кохання". Надсилайте свої історії або розповідайте їх нам
У десятому класі Оксана палко закохалася вперше в житті. Це був гарний, стрункий ровесник Максим, який жив по-сусідству. Щойно його сім’я поселилася в багатоповерхівці, де жила Оксана, відразу між ними виникла взаємна симпатія. Вони щодня зустрічалися після уроків, гуляли в парку, могли годинами просто сидіти на лавочці у своєму дворі.
Вчилася Оксана добре, тож в атестаті було лише декілька четвірок. Планувала вступити до Чернівецького університету на факультет іноземних мов. Але на стаціонарне навчання не вистачило балів, тому пішла вчитися на заочне відділення.
Максима тим часом призвали до армії. Переписувалися мало не щодня. І два роки минули, як одна мить.
– Нарешті він повертається, – приспівувала Оксана, визираючи у вікно. Ось побачила Максима. "Він став ще кращим, стрункішим. І мужнім", – з гордістю подумала дівчина.
Однак під вікнами Оксаниного будинку хлопця перестріла інша дівчина і повисла у нього на шиї. Оксана бачила це, і сльози покотилися з очей. Вона чекала весь вечір, а Максим так і не прийшов. Це вже потім, через роки, він пояснював, що та дівчина – сестра товариша, а мама просто не пустила того дня Максима з дому, дуже раділа, що син повернувся. А наступного дня, коли він прийшов до Оксани, вона поїхала у справах в інше місто.
Далі Оксана жила, наче в тумані – лише навчання та робота. Щоби якось відволіктися, записалася в гурток східних єдиноборств. Там познайомилася з тренером Андрієм. Зустрічалися вони недовго – Андрій запропонував Оксані вийти за нього заміж. Вона погодилася.
Спочатку народилася донька Оленка, потім син Артем. Тато дітей дуже любив, піклувався. Але грошей дедалі частіше не вистачало. Діти росли, витрати збільшилися. В сім’ї щось не клеїлося, дедалі частіше виникали сварки, непорозуміння, взаємні образи.
– Їхати за кордон доведеться. Жити немає за що, – думала Оксана, сидячи на лавочці у своєму дворі. – Дітей залишу на батьків і поїду. Я роботи не боюся.
– Ти пам’ятаєш, це наша лавочка, – вивів її з роздумів чоловічий голос. – Я теж тут часто сиджу, згадую нас.
Це був Максим. Несподівано для себе Оксана розплакалася від розпачу і розчарування. Вони просиділи на лавочці весь вечір і встигли розповісти про себе майже все, як прожили увесь цей час – адже минуло майже десять років. Виявилося, що Максим також одружений, у нього є донька. І в його сім’ї також вже давно щось не клеїться.
Відтоді вони більше не розлучалися. Так Оксана повернула своє перше кохання, втрачене колись через непорозуміння. Тепер вони щасливі у шлюбі, виховують донечку Валерію.
З колишнім чоловіком в Оксани збереглися гарні стосунки, старші діти бачаться з татом часто – всі канікули проводять разом.
Від редакції. Ми продовжуємо публікації у рубриці "справжні історії кохання". Надсилайте свої історії або розповідайте їх нам
Повернутися назад