Агресія та приниження – неприпустимі у вихованні дітей

- Відповідати агресією на агресію. Дитина спробувала вас вдарити, вкусила чи щипнула? Навіть якщо ви хочете показати, як вам боляче, не варто повторювати її дії. Також малоефективні і тілесні покарання. Вони змусять дитину вважати, що правда завжди на боці сильного. Крім того, крик та погані слова також вважаються однією з форм агресивної поведінки. У сім’ях, де розмовляють з підвищеною інтонацією, діти починають навмисне доводити батьків до крику – таким чином вони розважаються. Психолог Володимир Лєві пише: "Батько, який намагається змінити свою дитину, оминаючи себе, даремно витрачає час".
- Лякати. "Бабай", "Баба Яга", "дядя міліціонер" – кого лише не кличуть по допомогу батьки, щоби з маленького розбишаки зробити слухняного хлопчика. Водночас слухняність настає на короткий час, а ось переляк з дитинства залишається надовго. А потім батьки не можуть зрозуміти, чому дитина стала вередливою, погано спить, боїться темноти.
- Використовувати погрози, які не зможете виконати. Наприклад, "Я ніколи не буду з тобою розмовляти", – кажете ви. Звісно, це неможливо здійснити. А дитина зрозуміє, що ваші слова нічого не варті.
- Обіцяти подарунок за гарну поведінку. Це ж банальний підкуп.
- Нагадувати давні образи. Дійте за принципом: "покараний – пробачено – забуто".
- Принижувати. Зневажливі слова, насміхання і порівнювання з іншими дітьми знищують особистість, самоповагу.
- Перекладати на іншого покарання дитини. Наприклад, "Ось прийде тато, він тобі влаштує", – не можна бути хорошим за рахунок іншого.