Малі хлібокомбінати ледве зводять кінці з кінцями

За радянських часів Вашковецький хлібокомбінат, що на Вижниччині, щоднини постачав хліб та хлібобулочні вироби в усі населені пункти, а нині підприємство ледь зводить кінці з кінцями, хоча й випускає гарну продукцію.
– Нині ми випускаємо 40 тисяч буханок хліба на місяць, а раніше таку кількість продукції випікали протягом доби, – розповідає директор хлібокомбінату Михайло ГРИГОРЕЦЬ. – Забезпечуємо своїми виробами 60 точок: школи, дитсадки. Ціни на нашу продукцію нижчі, ніж в середньому в області. В асортименті – 30 видів виробів. Однак радості мало, бо за рік сплачуємо 200 тисяч гривень податків, а придбати борошно високої якості не маємо змоги. Зараз в державі зростає мінімальна зарплата, тому мала б підвищуватися й ціна на продукцію або компенсація на неї. Але цього немає.
За словами Михайла Григоровича, возити борошно з південних областей невигідно через матеріальну скруту, а з держрезерву комбінату не виділяють нічого, тому доводиться купувати борошно в людей. Приміром, у Миколаївській області воно коштує майже дві гривні, а у нас – 1,6 гривні. Зважаючи на ситуацію, що склалася, колектив знаходить резерви у вишукуванні способів економного ставлення до енергоносіїв. Так, протягом останніх років на реконструкцію підприємства було затрачено півмільйона гривень. Зокрема, встановили німецьку піч "Матадор". Також придбали імпортну вантажівку для доставки хліба в села.
– Наші конкуренти – приватні пекарні, яких в районі десять, – продовжує Михайло Григорець. – Але, крім них, сюди завозять хліб і приватники з Івано-Франківщини. Однак коли ми подалися до Косова і буквально за якусь годину продали машину хліба, тут же з’явилися податківці, представники інших служб контролю й зробили все, щоби ми туди більше не їздили. Аналогічна ситуація була і в Чернівцях. Тобто нині немає нормального регулювання хлібовиробничої галузі. Якщо так буде й надалі, доведеться ще згортати виробництво. І це тоді, коли ми, на відміну від приватників, не застосовуємо для випікання хлібобулочних виробів жодних неприродних компонентів, лише дріжджі, воду, олію та борошно. А ще надаємо різні послуги населенню, приміром, випікаємо на різні заходи калачі, булочки, рогалики, пряники. Зарплата працівників – 500-600 гривень. Через це не вистачає електриків та водіїв. Зараз, окрім населення, купуємо борошно на Тернопільщині й маємо намір ще купити дещо з сучасного обладнання – треба ж якось виживати.
До речі, проблема виживання стосується не лише хлібокомбінату у Вашківцях. Нині скоротили обсяги випуску хліба й хлібобулочних виробів аналогічні заводи в Сторожинці, Кіцмані й Садгорі. Це всі комбінати в області, які залишилися, хоча такі виробництва раніше були в кожному районі.
– Держава мала би лобіювати інтереси таких виробників, а обласна влада справедливо розподіляти сировину з держрезерву, – вважає заступник голови Вижницької РДА Борис ДЕРКАЧ. – А самі виробники повинні дбати як про техічне переозброєння підприємств, так і про ринок збуту.