Справжня козацька січ – на околиці села
На околиці села Червона Діброва, що на Глибоччині, в лісі розташований унікальний табір, який називають ще Дібровською Січчю чи Кичерською, від назви урочища. Посеред табору стоїть збудована дерев’яна церква з трьома невеликими банями, будинок, відкритий навіс, де відпочивають мешканці табору. Тут же висить боксерська груша. Є ще місцина, де палає ватра і готують на відкритому повітрі їжу та щовечора співають пісні під гітару. Під лісом – довгий дерев’яний стіл із посудом. Навпроти – десяток туристичних наметів.
Того дня, коли ми тут побували, декілька десятків хлопчиків і дівчаток віком від восьми до чотирнадцяти років саме відпочивали після смачного обіду. Довідавшись, хто до них завітав у гості, діти навперебій почали демонструвати своє вміння битися на шаблях, палицях, бойовими ціпами й булавами. А ще похвалилися, що у таборі є кобила Марта, на якій їх вчать кататися верхи.
Батьки за табір нічого не платять
– Це вже третій рік, як сюди приїжджають діти з різних регіонів України – Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей, Сум, Дніпропетровська та Києва, – розповідає ініціатор та керівник Січі Валерій ЧОБОТАР. – Батьки нічого не платять, бо кошти на утримання табору ми заробляємо самі, та й спонсори допомагають.
Щоранку юні козачата піднімаються о 7.00. Годину займаються фізичними вправами, бігають три кілометри навколо табору, снідають, потім тренуються, обідають, знову тренуються до 18.00, а о 22-ій – відбій. Початок "робочого" дня і його закінчення не обходяться без молитви та державного гімну. Діти заготовляють також дрова та носять воду – є чергові по кухні. Тренери-викладачі мають на голові косички-оселедці і є майстрами спорту різних видів. До речі, тут дітей ніхто не примушує силоміць займатися тим чи іншим заняттям – все на добровільних засадах.
Як каже Валерій Чоботар, патріотичний дух тісно пов’язаний із фізичним загартуванням. Діти – ніжні створіння, особливо вранці, коли треба вмиватися, а вода прохолодна. Однак через декілька днів свого перебування в таборі чимало з них залюбки миються разом із тренерами в джерелі, яке неподалік. До речі, чимало юнаків і дівчат, які тут перебували, нині навчаються у Львівському інституті фізкультури. Особлива ж гордість засновників табору Валерія Чоботаря та Валерія Одайського – чемпіонка Європи з таїландського боксу Олена Овчиннікова з Дніпропетровська, яка зараз теж відпочиває в Січі. Приїжджають сюди на канікули і студенти Києво-Могилянської академії.
Січ планують обнести частоколом
Тренери Юрій Саманюк та Георгій Никифоряк залюбки навчають своїх підопічних різних видів боротьби, зокрема і фрі-файту – вільного бою.
Разом зі своїми однодумцями обидва Валерії спорудили тут церкву, взявши за архітектурну основу храм, що розташований неподалік Яремче. Бруси привезли аж із Ворохти. Власноручно зробили й різьблений іконостас, а ікони у візантійському стилі їм намалювали ченці одного з монастирів у Хмельницькій області. Торік на Покрову встановили й три хрести, два з яких збереглися з місцевої церкви, що була закрита румунами в 30-х роках минулого століття. Цьогорічної ж Покрови ентузіасти козацьких традицій мають намір освятити храм. Кажуть, що не належатиме він до жодної з конфесій, а буде просто християнською церквою.
Також нині діти беруть участь у розкопках колишньої церкви, що була зруйнована під час битви поляків з військами молдавського господаря Штефана Великого 1497 року: за історичними джерелами, тут загинуло 12 тисяч поляків. Допомагає в розкопках й польський історик Річард.
– Хочемо, щоби наша Січ була справжньою казкою для дітлахів, – продовжує Валерій Чоботар. – Тут хочемо звести два будинки в гуцульському та буковинському стилях, побудувати конюшню, тренувальний зал та козацьку світлицю, а територію обнести частоколом. Вже маємо й свій ставочок з рибою. З Божою поміччю виконаємо задумане.
Сюди часто приїжджають імениті гості. Приміром, минулого тижня тут перебував декілька днів Сашко Положинський – лідер гурту "Тартак", гостинці дітям привозив і гурт "Гайдамаки". Як каже Валерій Чоботар, який часто знімається в кліпах Руслани Лижичко й тісно співпрацює з нею, є сподівання, що на Дібровську Січ навідається й ця співачка.
Того дня, коли ми тут побували, декілька десятків хлопчиків і дівчаток віком від восьми до чотирнадцяти років саме відпочивали після смачного обіду. Довідавшись, хто до них завітав у гості, діти навперебій почали демонструвати своє вміння битися на шаблях, палицях, бойовими ціпами й булавами. А ще похвалилися, що у таборі є кобила Марта, на якій їх вчать кататися верхи.
Батьки за табір нічого не платять
– Це вже третій рік, як сюди приїжджають діти з різних регіонів України – Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей, Сум, Дніпропетровська та Києва, – розповідає ініціатор та керівник Січі Валерій ЧОБОТАР. – Батьки нічого не платять, бо кошти на утримання табору ми заробляємо самі, та й спонсори допомагають.
Щоранку юні козачата піднімаються о 7.00. Годину займаються фізичними вправами, бігають три кілометри навколо табору, снідають, потім тренуються, обідають, знову тренуються до 18.00, а о 22-ій – відбій. Початок "робочого" дня і його закінчення не обходяться без молитви та державного гімну. Діти заготовляють також дрова та носять воду – є чергові по кухні. Тренери-викладачі мають на голові косички-оселедці і є майстрами спорту різних видів. До речі, тут дітей ніхто не примушує силоміць займатися тим чи іншим заняттям – все на добровільних засадах.
Як каже Валерій Чоботар, патріотичний дух тісно пов’язаний із фізичним загартуванням. Діти – ніжні створіння, особливо вранці, коли треба вмиватися, а вода прохолодна. Однак через декілька днів свого перебування в таборі чимало з них залюбки миються разом із тренерами в джерелі, яке неподалік. До речі, чимало юнаків і дівчат, які тут перебували, нині навчаються у Львівському інституті фізкультури. Особлива ж гордість засновників табору Валерія Чоботаря та Валерія Одайського – чемпіонка Європи з таїландського боксу Олена Овчиннікова з Дніпропетровська, яка зараз теж відпочиває в Січі. Приїжджають сюди на канікули і студенти Києво-Могилянської академії.
Січ планують обнести частоколом
Тренери Юрій Саманюк та Георгій Никифоряк залюбки навчають своїх підопічних різних видів боротьби, зокрема і фрі-файту – вільного бою.
Разом зі своїми однодумцями обидва Валерії спорудили тут церкву, взявши за архітектурну основу храм, що розташований неподалік Яремче. Бруси привезли аж із Ворохти. Власноручно зробили й різьблений іконостас, а ікони у візантійському стилі їм намалювали ченці одного з монастирів у Хмельницькій області. Торік на Покрову встановили й три хрести, два з яких збереглися з місцевої церкви, що була закрита румунами в 30-х роках минулого століття. Цьогорічної ж Покрови ентузіасти козацьких традицій мають намір освятити храм. Кажуть, що не належатиме він до жодної з конфесій, а буде просто християнською церквою.
Також нині діти беруть участь у розкопках колишньої церкви, що була зруйнована під час битви поляків з військами молдавського господаря Штефана Великого 1497 року: за історичними джерелами, тут загинуло 12 тисяч поляків. Допомагає в розкопках й польський історик Річард.
– Хочемо, щоби наша Січ була справжньою казкою для дітлахів, – продовжує Валерій Чоботар. – Тут хочемо звести два будинки в гуцульському та буковинському стилях, побудувати конюшню, тренувальний зал та козацьку світлицю, а територію обнести частоколом. Вже маємо й свій ставочок з рибою. З Божою поміччю виконаємо задумане.
Сюди часто приїжджають імениті гості. Приміром, минулого тижня тут перебував декілька днів Сашко Положинський – лідер гурту "Тартак", гостинці дітям привозив і гурт "Гайдамаки". Як каже Валерій Чоботар, який часто знімається в кліпах Руслани Лижичко й тісно співпрацює з нею, є сподівання, що на Дібровську Січ навідається й ця співачка.
Повернутися назад