Робити сир навчився в Альпах
Юрія Візнюка з Шишківців на Кіцманщині застати вдома важко – або на полі, або на зерновому тоці, чи у діловій поїздці за кордоном. Життєвим університетом для нього стала багаторічна робота в австрійських фермерів. Причому, йдеться не про заробітки, а про вкладення заробленого в справу. Бо, як вважає Візнюк, гроші повинні "працювати", а не лежати в панчосі.
"Потрапити на сироварню допоміг випадок"
– Після закінчення агрономічного відділу Кіцманського радгоспу-технікуму вступив до Чернівецького університету, – розповідає Юрій. – Коли навчання наближалося до завершення, нас повідомили, що є можливість поїхати на сільськогосподарську практику до австрійських фермерів. Вважав, що їду ледь не на прогулянку, більше того, думав, що гроші там мало не на вербі ростуть. Потрапив на фермерське господарство Йозефа Клеберна, яке розташовувалося в гірській місцевості неподалік швейцарського кордону. Господар мав 1200 свиней, багато корів та биків, вирощував овочі. Працювали в нього на чорнових роботах три поляки. "А що ти вмієш робити?" – запитав мене австрієць. Відповів, що до сільської роботи привчений. "То йди сапати кукурудзу",– сказав фермер. Я висапав і підгорнув гектар качанистої так, що Клеберн лише головою покивав і тут же прогнав з обійстя поляків. Однак радіти було передчасно, бо опісля настали важкі будні. Гарував так, що пальці на руках були всі в мозолях і крові. Що ж до зарплати, то вона була невисокою, хоча господар час від часу й підвищував її. Але це мене не тішило, бо то була дуже тяжка праця. Однак я тоді не відав, що набуті навички мені пізніше знадобляться. У Клеберна я перебував три роки по шість місяців, а потім вирішив покинути важку роботу.
Допоміг випадок. Буковинець познайомився з одним із керівників сільгоспуправління землі Форальберга Антоном Гакшпілем, який запропонував Візнюку попрацювати у фермера Ігнаца Бера, котрий проживав високо в Альпах і мав свою сироварню.
Мав запрошення
від двох фірм,
але відмовився
– Там таких майстрів виробництва сиру залишилося мало – на пальцях однієї руки можна перелічити, – продовжує Візнюк. – 60-річний Ігнац утримує 55 корів, кожна з яких дає одноразово понад 40 літрів молока. Якихось спеціальних домішок до сиру він не додає, все вимірює на око і за смаком. Сир називається "бергкезе", тобто "гірський сир". Пан Ігнац також входить до трійки найкращих сироварів Західної Європи. Сир, який ми разом виготовляли, може стояти два роки. Тобто це такий продукт, як вино: чим довше стоїть, тим смачніший. Щороку в одній з країн ЄС організовується європейська виставка сиру – кізіада. Коли вона відбувалася в Австрії, перемогу отримав Ігнац. Під час церемонії частування переможець побачив дату виготовлення сиру – 7.07. А це саме день народження мого господаря, в який він ніколи не робив сиру. Тому Ігнац повідомив присутніх, що перемога моя, зняв золоту медаль й урочисто передав мені, а також чималу грошову винагороду. Крім цього, мені виписали й диплом. Після цього я отримав запрошення на роботу від двох солідних австрійських фірм, однак відмовився. Захотілося відкрити вдома власну справу.
У Шишківцях 40-річний Юрій Візнюк викупив недобудований торговельний комплекс і облаштував тут сучасну сироварню. Обладнання придбав за півмільйонний безвідсотковий і безстроковий кредит одного з австрійських банків. Молоко купує по гривні за літр в односельчан. Щодоби потрібно 1200 літрів. Наразі виробив три тонни сиру і двома партіями відправив до Австрії.
– Там зробили спектральний аналіз сиру за 72-ма показниками й порадили, як поліпшити його якість, – каже Візнюк. – Причина в тому, що наше молоко не того гатунку, тому що не такі корми. Приміром, маю 18 гектарів гірських полонин у Вижницькому районі, однак тамтешнє сіно і трави дуже бідні на поживні речовини. Тобто наші карпатські луки слід окультурювати високопродуктивними травами. Наразі сир не виробляю, почну з серпня, але реалізовуватиму його вже вдома.
– Юрій Васильович не просто класний спеціаліст, він багато допомагає рідному селу, – ділиться сільський голова Шишківців Іван ЛИПКА. – Саме з його допомогою щороку до Австрії їдуть на заробітки від 20 до 70 осіб, не рахуючи тих, кому він дав роботу вдома. У нього багато новаторських ідей, втілення яких йому під силу. Значить буде мати від них користь не лише він, але й село.
"Потрапити на сироварню допоміг випадок"
– Після закінчення агрономічного відділу Кіцманського радгоспу-технікуму вступив до Чернівецького університету, – розповідає Юрій. – Коли навчання наближалося до завершення, нас повідомили, що є можливість поїхати на сільськогосподарську практику до австрійських фермерів. Вважав, що їду ледь не на прогулянку, більше того, думав, що гроші там мало не на вербі ростуть. Потрапив на фермерське господарство Йозефа Клеберна, яке розташовувалося в гірській місцевості неподалік швейцарського кордону. Господар мав 1200 свиней, багато корів та биків, вирощував овочі. Працювали в нього на чорнових роботах три поляки. "А що ти вмієш робити?" – запитав мене австрієць. Відповів, що до сільської роботи привчений. "То йди сапати кукурудзу",– сказав фермер. Я висапав і підгорнув гектар качанистої так, що Клеберн лише головою покивав і тут же прогнав з обійстя поляків. Однак радіти було передчасно, бо опісля настали важкі будні. Гарував так, що пальці на руках були всі в мозолях і крові. Що ж до зарплати, то вона була невисокою, хоча господар час від часу й підвищував її. Але це мене не тішило, бо то була дуже тяжка праця. Однак я тоді не відав, що набуті навички мені пізніше знадобляться. У Клеберна я перебував три роки по шість місяців, а потім вирішив покинути важку роботу.
Допоміг випадок. Буковинець познайомився з одним із керівників сільгоспуправління землі Форальберга Антоном Гакшпілем, який запропонував Візнюку попрацювати у фермера Ігнаца Бера, котрий проживав високо в Альпах і мав свою сироварню.
Мав запрошення
від двох фірм,
але відмовився
– Там таких майстрів виробництва сиру залишилося мало – на пальцях однієї руки можна перелічити, – продовжує Візнюк. – 60-річний Ігнац утримує 55 корів, кожна з яких дає одноразово понад 40 літрів молока. Якихось спеціальних домішок до сиру він не додає, все вимірює на око і за смаком. Сир називається "бергкезе", тобто "гірський сир". Пан Ігнац також входить до трійки найкращих сироварів Західної Європи. Сир, який ми разом виготовляли, може стояти два роки. Тобто це такий продукт, як вино: чим довше стоїть, тим смачніший. Щороку в одній з країн ЄС організовується європейська виставка сиру – кізіада. Коли вона відбувалася в Австрії, перемогу отримав Ігнац. Під час церемонії частування переможець побачив дату виготовлення сиру – 7.07. А це саме день народження мого господаря, в який він ніколи не робив сиру. Тому Ігнац повідомив присутніх, що перемога моя, зняв золоту медаль й урочисто передав мені, а також чималу грошову винагороду. Крім цього, мені виписали й диплом. Після цього я отримав запрошення на роботу від двох солідних австрійських фірм, однак відмовився. Захотілося відкрити вдома власну справу.
У Шишківцях 40-річний Юрій Візнюк викупив недобудований торговельний комплекс і облаштував тут сучасну сироварню. Обладнання придбав за півмільйонний безвідсотковий і безстроковий кредит одного з австрійських банків. Молоко купує по гривні за літр в односельчан. Щодоби потрібно 1200 літрів. Наразі виробив три тонни сиру і двома партіями відправив до Австрії.
– Там зробили спектральний аналіз сиру за 72-ма показниками й порадили, як поліпшити його якість, – каже Візнюк. – Причина в тому, що наше молоко не того гатунку, тому що не такі корми. Приміром, маю 18 гектарів гірських полонин у Вижницькому районі, однак тамтешнє сіно і трави дуже бідні на поживні речовини. Тобто наші карпатські луки слід окультурювати високопродуктивними травами. Наразі сир не виробляю, почну з серпня, але реалізовуватиму його вже вдома.
– Юрій Васильович не просто класний спеціаліст, він багато допомагає рідному селу, – ділиться сільський голова Шишківців Іван ЛИПКА. – Саме з його допомогою щороку до Австрії їдуть на заробітки від 20 до 70 осіб, не рахуючи тих, кому він дав роботу вдома. У нього багато новаторських ідей, втілення яких йому під силу. Значить буде мати від них користь не лише він, але й село.
Повернутися назад