Вистачило одного удару, щоби хулігани втекли

Тепер він за потреби може заступитися за товариша, а матері не бояться відпускати з ним своїх доньок на прогулянку. Окрім занять карате, Андрій ще грає у шкільній волейбольній команді, плаває, катається на лижах. Не кажучи вже про те, що в школі хлопець – відмінник. "МБ" вирішив поспілкуватися з Андрієм та дізнатися більше про його захоплення.
– Андрію, чому з усіх видів спорту ти обрав саме карате?
– Карате займається мій старший брат. Я вирішив також записатися до цієї секції. Тут нас вчать гарно битися. Також мені подобається бокс, але ним займатися не буду – бережу ніс.
– Тобі доводилося застосовувати свої вміння?
– Всяке бувало. Якось ішов з дівчиною парком, і до нас причепилися незнайомі хлопці. То я вже їм показав, як треба поводитися. Одного удару рукою вистачило, щоби вони втекли.
– А в школі тебе бояться?
– Не сказав би, що бояться. Просто поважають, бо я з усіма в нормальних стосунках. Якщо просять виступити на шкільному вечорі – ніколи не відмовляю. І в разі потреби заступаюся за слабших.
– Як часто ти займаєшся?
– Я тренуюся тричі на
тиждень по дві години. Трохи втомлююся, іноді хочеться прогуляти заняття. Але все ж таки змушую себе, а потім розумію, що правильно зробив. Краще займатися спортом, ніж сидіти вдома.Проте в майбутньому я хочу мати свій бізнес, як мій батько, а карате буду займатися хіба що для себе.
– Що, крім сили та вміння захищатися, дали тобі заняття карате?
На фізкультурі в мене все на "12". Також я став вихованішим, маю швидку реакцію та сильну волю. Коли ставлю перед собою мету – роблю все, щоби досягти її. Зараз мрію про чорний пояс.