Бальзам для сепаратистів: Косово проголосило незалежність
У неділю, 17 лютого, парламент Косово одноголосно проголосував за відділення цієї території від Сербії і проголосив незалежність краю. Рішення було ухвалене на позачерговому засіданні парламенту, скликаному прем’єр-міністром Косово Хашимом Тачі. Хашим Тачі звернувся з промовою до членів парламенту, в якій гарантував безпеку всім національним меншинам краю, у тому числі і
сербському населенню, що становить близько 10% від загального числа жителів регіону. Президент краю Косово Фатмір Сейдіу заявив, що Косово прагнутиме до вступу в НАТО і євроінтеграції.
Крім Декларації про незалежність краю, депутати прийняли прапор і герб майбутньої незалежної держави. Прапор синього кольору з контуром держави жовтого кольору посередині. Над контуром – шість зірок білого кольору, що означають кількість етнічних груп, які населяють Косово – албанці, серби, цигани, боснійці, турки і ашкали.
Прем’єр-міністр Сербії Воїслав Коштуніца вже назвав незалежне Косово "лжедержавою на території Сербії". А президент Сербії Борис Тадіч заявив про намір зробити все можливе для того, щоби відмінити проголошення незалежності краю.
На півночі Косово в місті Мітровіца, більшість жителів якого складають косовські серби, увечері 17 лютого противники незалежності краю закидали ручними гранатами офіси ООН і ЄС. В акції протесту брали участь близько 2000 осіб, здебільшого молодь. Під час безпорядків вони скандували гасло "Косово – серце Сербії" і закидали територію будівлі пляшками, камінням, петардами. Під час зіткнень з маніфестантами кілька співробітників правоохоронних органів дістали поранення.
17 листопада 2007 року міністри закордонних справ ЄС у письмовому порядку схвалили направлення до Косово поліцейської місії в складі 1800 осіб.
ДО ТЕМИ
На думку багатьох експертів, зокрема в Росії, проголошення незалежності Косово сприятиме посиленню сепаратистських настроїв в таких регіонах як Абхазія, Північна Осетія, Придністров’я, Нагірний Карабах, де й так фактично вже функціонують самостійні, хоча поки що ніким і не визнані держави, діють адміністративні, судові органи, збройні формування.
А деякі експерти навіть вважають, що проголошення незалежності Косово посилить сепаратистські рухи не лише на самих Балканах (македонці в Греції, албанці у Македонії) та на Близькому Сході (курди в Туреччині, Іраку, Сирії), а й у самому Євросоюзі (Корсика у Франції, Країна Басків в Іспанії, валони і фламандці в Бельгії тощо).
Історична довідка:
Косово і Метохія (така повна назва цього краю) – історичний центр сербської державності. Ця територія вважається сербами культурною і духовною колискою нації. Там збереглося 1300 пам’яток сербської культури.
З 1389 року, після поразки сербського князя Лазаря у Косовській битві з турками, турки переселяють на ці землі албанців-мусульман з гірських районів Албанії.
Понад 400 років ці райони входили до складу Османської імперії під назвою Косівський вілайєт. Після Балканських воєн 1912-1913 років частину населених албанцями територій було включено до складу Сербії і Чорногорії, а 1918-го – після утворення Королівства сербів, хорватів і словенців – Косово і Метохія увійшли до нього.
Під час Другої світової війни Італія окуповує Албанію і всі населені албанцями прилеглі до неї території, в тому числі й Косово. Впродовж цієї війни з 800 тисяч сербів краю Косово і Метохія було вбито 100 тисяч і стільки ж залишило край. Після війни процес переселення на цих землях продовжувався. 1945-48 років за домовленістю між урядами Югославії, Болгарії та Албанії до Косова приїхало ще 60 тисяч албанців.
1945 року регіон отримав статус автономної області, а з 1963 – автономного краю в складі Сербії. У цей час спостерігається зростання сепаратистських настроїв та ідеї про необхідність приєднання до Албанії.
1968 року – албанці явочним порядком досягли того, що край почав називатися "Косово", а не "Косово і Метохія", бо назва "Метохія" нагадувала про зв’язок краю з сербською культурною традицією. У цей час 800 сербських і чорногорських селищ було зруйновано і заселено албанцями. У 1971–1981 роках звідси виїхало ще 50 тисяч сербів. 1974 року Косово набуло статусу автономної республіки з албанськими школами і албанською адміністрацією. 3 1981 року посилюється рух про приєднання до Албанії.
1989 року за ініціативою секретаря Спілки комуністів Сербії Слободана Мілошевича скасовано автономний статус Косова.
На території краю почалася тривала збройна боротьба за від’єднання від Сербії. На боці косовських албанців виступили США, які через це 1999 року бомбардували Югославію.
Серби вивели свої війська з Косово.
Починаючи з 1999 року край перебуває під прямою юрисдикцією ООН, формально залишаючись у складі Сербії.
На початку 2007 року спеціальний посланець ООН по Косово Мартті Ахтісаарі представив план врегулювання ситуації в краї. Цей план передбачає надання незалежності Косово з поступовою інтеграцією і Косово, і Сербії в ЄС.
Проти цього плану виступають Сербія, а також Росія. Немає єдності щодо визнання незалежності Косово і всередині ЄС – проти визнання зокрема виступає Кіпр.
сербському населенню, що становить близько 10% від загального числа жителів регіону. Президент краю Косово Фатмір Сейдіу заявив, що Косово прагнутиме до вступу в НАТО і євроінтеграції.
Крім Декларації про незалежність краю, депутати прийняли прапор і герб майбутньої незалежної держави. Прапор синього кольору з контуром держави жовтого кольору посередині. Над контуром – шість зірок білого кольору, що означають кількість етнічних груп, які населяють Косово – албанці, серби, цигани, боснійці, турки і ашкали.
Прем’єр-міністр Сербії Воїслав Коштуніца вже назвав незалежне Косово "лжедержавою на території Сербії". А президент Сербії Борис Тадіч заявив про намір зробити все можливе для того, щоби відмінити проголошення незалежності краю.
На півночі Косово в місті Мітровіца, більшість жителів якого складають косовські серби, увечері 17 лютого противники незалежності краю закидали ручними гранатами офіси ООН і ЄС. В акції протесту брали участь близько 2000 осіб, здебільшого молодь. Під час безпорядків вони скандували гасло "Косово – серце Сербії" і закидали територію будівлі пляшками, камінням, петардами. Під час зіткнень з маніфестантами кілька співробітників правоохоронних органів дістали поранення.
17 листопада 2007 року міністри закордонних справ ЄС у письмовому порядку схвалили направлення до Косово поліцейської місії в складі 1800 осіб.
ДО ТЕМИ
На думку багатьох експертів, зокрема в Росії, проголошення незалежності Косово сприятиме посиленню сепаратистських настроїв в таких регіонах як Абхазія, Північна Осетія, Придністров’я, Нагірний Карабах, де й так фактично вже функціонують самостійні, хоча поки що ніким і не визнані держави, діють адміністративні, судові органи, збройні формування.
А деякі експерти навіть вважають, що проголошення незалежності Косово посилить сепаратистські рухи не лише на самих Балканах (македонці в Греції, албанці у Македонії) та на Близькому Сході (курди в Туреччині, Іраку, Сирії), а й у самому Євросоюзі (Корсика у Франції, Країна Басків в Іспанії, валони і фламандці в Бельгії тощо).
Історична довідка:
Косово і Метохія (така повна назва цього краю) – історичний центр сербської державності. Ця територія вважається сербами культурною і духовною колискою нації. Там збереглося 1300 пам’яток сербської культури.
З 1389 року, після поразки сербського князя Лазаря у Косовській битві з турками, турки переселяють на ці землі албанців-мусульман з гірських районів Албанії.
Понад 400 років ці райони входили до складу Османської імперії під назвою Косівський вілайєт. Після Балканських воєн 1912-1913 років частину населених албанцями територій було включено до складу Сербії і Чорногорії, а 1918-го – після утворення Королівства сербів, хорватів і словенців – Косово і Метохія увійшли до нього.
Під час Другої світової війни Італія окуповує Албанію і всі населені албанцями прилеглі до неї території, в тому числі й Косово. Впродовж цієї війни з 800 тисяч сербів краю Косово і Метохія було вбито 100 тисяч і стільки ж залишило край. Після війни процес переселення на цих землях продовжувався. 1945-48 років за домовленістю між урядами Югославії, Болгарії та Албанії до Косова приїхало ще 60 тисяч албанців.
1945 року регіон отримав статус автономної області, а з 1963 – автономного краю в складі Сербії. У цей час спостерігається зростання сепаратистських настроїв та ідеї про необхідність приєднання до Албанії.
1968 року – албанці явочним порядком досягли того, що край почав називатися "Косово", а не "Косово і Метохія", бо назва "Метохія" нагадувала про зв’язок краю з сербською культурною традицією. У цей час 800 сербських і чорногорських селищ було зруйновано і заселено албанцями. У 1971–1981 роках звідси виїхало ще 50 тисяч сербів. 1974 року Косово набуло статусу автономної республіки з албанськими школами і албанською адміністрацією. 3 1981 року посилюється рух про приєднання до Албанії.
1989 року за ініціативою секретаря Спілки комуністів Сербії Слободана Мілошевича скасовано автономний статус Косова.
На території краю почалася тривала збройна боротьба за від’єднання від Сербії. На боці косовських албанців виступили США, які через це 1999 року бомбардували Югославію.
Серби вивели свої війська з Косово.
Починаючи з 1999 року край перебуває під прямою юрисдикцією ООН, формально залишаючись у складі Сербії.
На початку 2007 року спеціальний посланець ООН по Косово Мартті Ахтісаарі представив план врегулювання ситуації в краї. Цей план передбачає надання незалежності Косово з поступовою інтеграцією і Косово, і Сербії в ЄС.
Проти цього плану виступають Сербія, а також Росія. Немає єдності щодо визнання незалежності Косово і всередині ЄС – проти визнання зокрема виступає Кіпр.
Повернутися назад