У XVIII столітті місто двічі пережило голод
(Продовження. Початок у №11 від 31 січня 2008 року)
РОЗВИТОК ЧЕРНІВЦІВ ПОРУШУВАЛО ЇХНЄ ЗАГРОЗЛИВЕ ПРИКОРДОННЕ РОЗТАШУВАННЯ.
Містечко, розташоване на військовій дорозі, ніколи не мало укріплень і потерпало від постійних нападів.
1509 РОКУ ЧЕРНІВЦІ ЗАЗНАЛИ НИЩІВНИХ РУЙНУВАНЬ.
Воєвода Краківський Микола Каменецький вторгся у Молдавію і винищив разом з іншими поселеннями Чернівці.
1512 РОКУ ПОЛЬСЬКИЙ КОРОЛЬ СІГІЗМУНД СТВОРИВ ЗМІШАНИЙ ПОЛЬСЬКО-МОЛДАВСЬКИЙ СУД, ЩОБИ ПРИПИНИТИ АНАРХІЮ НА БУКОВИНІ.
Пограбування, гвалтування і викрадення жінок були в той час "буденним життям" Чернівців. Тож треба було вживати заходів для встановлення правопорядку. Також було засновано прикордонну варту.
1538 РОКУ ЧЕРНІВЦІ ОПИНИЛИСЯ ПІД ОСМАНСЬКИМ ЯРМОМ.
У турецьких та польських війнах місто не раз нищилося, але щоразу відроджувалося з попелу. Після кожної руйнівної битви Чернівці знову поповнювалися новими дерев’яними хатинками, маленькими церквами. До речі, у грамоті воєводи Штефана Великого від 15 березня 1490 року згадуються дві старенькі дерев’яні церкви. На жаль, святині не збереглися, очевидно вони також згоріли у полум’ї боїв.
У ДОКУМЕНТІ ВІД 8 ЛЮТОГО 1599 РОКУ ЗГАДУЄТЬСЯ ЧЕРНІВЕЦЬКА РАДА. Вона складалася із восьми чи дванадцяти пригарів. Пригари допомагали виборчому війтові, який керував усією громадою. Тодішній війт Ончул Юрашкевич мав спеціальну міську печатку. Таку печатку він приклав і до згаданого документа.
ЗА ЧАСІВ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У ЛІСАХ НАВКОЛО ЧЕРНІВЦІВ ХОДИЛИ СМІЛИВІ РОЗБІЙНИКИ-ОПРИШКИ НА ЧОЛІ З МИРОНОМ ДИТИНКОЮ.
А вже від 1685 до 1699 року в місті стояв польський гарнізон, залишений прославленим полководцем, королем Польщі Яном Собєським. Війтом у ті часи був Арсеній Кіцмань. Його радниками –Єремія Попович, Семен Робулецький, Гога Пирчу, Тодор Чуч, Семен Варварів, Антоній Перента, Григорій Верига, Дмитро Козак, Степан Верига, Тодор Респоп, Миколай Серетян, Василь Кіцмань.
НОВІ НЕЩАСТЯ ПРИНІС ЧЕРНІВЦЯМ ПОХІД ШВЕДСЬКОГО КОРОЛЯ КАРЛА ХІІ У РОСІЮ.
Після втечі з-під Полтави 1709 шведи та союзні їм поляки і козаки розмістилися в краї і стали для нього справжнім лихом. До того ж, сюди вторглися й росіяни. Перебування цих непроханих гостей тривало кілька років. Вони грабували, катували і вбивали людей, встановлювали власні податки.
У 1731-32 РОКАХ ЧЕРНІВЦІ ПЕРЕЖИЛИ ГОЛОД.
Ці роки були неврожайними на Буковині. З нижньої Молдавії до Чернівців та Сучави привозили кукурудзу, яка розподілялася серед голодуючих із відстрочкою.
1739 РОКУ ЧЕРЕЗ ЧЕРНІВЦІ ПРОЙШЛА РОСІЙСЬКА АРМІЯ.
Військо, яке поверталося з турецького походу, завдало збитків місцевому населенню. Росіяни забрали з собою багато чоловіків, жінок і дітей з Чернівецького округу.
ЖАХЛИВИЙ ГОЛОД ПЕРЕЖИЛО МІСТО В 1748-49 РОКАХ.
У край прийшли посуха та сарана. Люди мололи на борошно кору дерев і дубові жолуді.
ЗАМІСТЬ ПІДПИСІВ ЧЕРНІВЧАНИ ПРИКЛАДАЛИ ДО ЗАПОВІТУ ПАЛЬЦІ.
До наших часів зберігся заповіт 1741 року, в якому "міщанка Гафія, вдова по Дмитру, заповіла свою хату хрещенику Апостолу, який в присутності священиків та радників обіцяв шанувати й утримувати благодійницю як рідну матір". Документ засвідчили війти, які замість підписів приклали до грамоти пальці.
У ЛИПНІ 1762 РОКУ В ЧЕРНІВЦЯХ ПОБУВАВ АНГЛІЙСЬКИЙ ПОСЛАНЕЦЬ ПОРТЕР.
Посланця супроводжував єзуїтський чернець Боскович, який написав у своєму щоденнику: "Містечко лежить на схилі горба на віддалі рушничного пострілу від ріки. В ньому є заледве 200 хат, зведених з дерева й критих очеретом". Портера розмістили у заїжджому дворі, а його почт – по кращих хатах, у тому числі єврейських. Чернець зауважив, що більшість чернівчан є православними, але "живе там і багато євреїв, які торгують на кордоні".
ЄВРЕЇ У ЧЕРНІВЦЯХ ЖИЛИ ОКРЕМОЮ ГРОМАДОЮ –КАГАЛОМ.
Така громада вперше згадується у документах 1727 року. Була в єврейської громади і синагога, збудована у Чернівцях ще на початку ХVІІІ століття.
1724 РОКУ В ЧЕРНІВЦЯХ БУЛО ОСВЯЧЕНО ЦЕРКВУ НА ЧЕСТЬ ПАРАСКЕВИ П’ЯТНИЦІ.
Церква розміщувалася на пагорбі, неподалік площі Ринок. Церква Параскеви була в ті часи відома під неофіційною назвою "Митна". А по-молдавськи це звучало як "Вамяска", оскільки у молдавсько-турецькі часи поблизу неї була митниця.
НА ПАГОРБІ БІЛЯ ТУРЕЦЬКОЇ КРИНИЦІ 1735 РОКУ БУЛО ЗВЕДЕНО ЩЕ ОДНУ ДЕРЕВ’ЯНУ СВЯТИНЮ – ЦЕРКВУ УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.
Господарська грамота від 1743 р. зобов’язувала чернівецьку митницю передавати церкві щомісяця два ока олії та певну кількість ладану. Настоятелі храму були звільнені від сплати податків і зборів на користь господаря, а також від зборів за бджіл, свиней та овець. Поблизу церкви стояла дзвіниця та розташовувався цвинтар. За австрійських часів церкву перенесли на міську околицю – на Калічанку.
1748 РОКУ НА МІСЬКІЙ ОКОЛИЦІ СЕЛИЩЕ ПОСТАЛА ЦЕРКВА СВЯТОГО МИКОЛАЯ.
Це єдина зі старовинних святинь, яку й сьогодні можна побачити на вулиці Сагайдачного. Щоправда, це не оригінальна, а відтворена споруда.
(Далі буде)
У добірці використано
матеріали з праць
"Старі Чернівці на рубежі
епох, культур, цивілізацій"
Олександра МАСАНА
та "Історія Чернівців"
Раймунда Фрідріха Кайндля.
РОЗВИТОК ЧЕРНІВЦІВ ПОРУШУВАЛО ЇХНЄ ЗАГРОЗЛИВЕ ПРИКОРДОННЕ РОЗТАШУВАННЯ.
Містечко, розташоване на військовій дорозі, ніколи не мало укріплень і потерпало від постійних нападів.
1509 РОКУ ЧЕРНІВЦІ ЗАЗНАЛИ НИЩІВНИХ РУЙНУВАНЬ.
Воєвода Краківський Микола Каменецький вторгся у Молдавію і винищив разом з іншими поселеннями Чернівці.
1512 РОКУ ПОЛЬСЬКИЙ КОРОЛЬ СІГІЗМУНД СТВОРИВ ЗМІШАНИЙ ПОЛЬСЬКО-МОЛДАВСЬКИЙ СУД, ЩОБИ ПРИПИНИТИ АНАРХІЮ НА БУКОВИНІ.
Пограбування, гвалтування і викрадення жінок були в той час "буденним життям" Чернівців. Тож треба було вживати заходів для встановлення правопорядку. Також було засновано прикордонну варту.
1538 РОКУ ЧЕРНІВЦІ ОПИНИЛИСЯ ПІД ОСМАНСЬКИМ ЯРМОМ.
У турецьких та польських війнах місто не раз нищилося, але щоразу відроджувалося з попелу. Після кожної руйнівної битви Чернівці знову поповнювалися новими дерев’яними хатинками, маленькими церквами. До речі, у грамоті воєводи Штефана Великого від 15 березня 1490 року згадуються дві старенькі дерев’яні церкви. На жаль, святині не збереглися, очевидно вони також згоріли у полум’ї боїв.
У ДОКУМЕНТІ ВІД 8 ЛЮТОГО 1599 РОКУ ЗГАДУЄТЬСЯ ЧЕРНІВЕЦЬКА РАДА. Вона складалася із восьми чи дванадцяти пригарів. Пригари допомагали виборчому війтові, який керував усією громадою. Тодішній війт Ончул Юрашкевич мав спеціальну міську печатку. Таку печатку він приклав і до згаданого документа.
ЗА ЧАСІВ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У ЛІСАХ НАВКОЛО ЧЕРНІВЦІВ ХОДИЛИ СМІЛИВІ РОЗБІЙНИКИ-ОПРИШКИ НА ЧОЛІ З МИРОНОМ ДИТИНКОЮ.
А вже від 1685 до 1699 року в місті стояв польський гарнізон, залишений прославленим полководцем, королем Польщі Яном Собєським. Війтом у ті часи був Арсеній Кіцмань. Його радниками –Єремія Попович, Семен Робулецький, Гога Пирчу, Тодор Чуч, Семен Варварів, Антоній Перента, Григорій Верига, Дмитро Козак, Степан Верига, Тодор Респоп, Миколай Серетян, Василь Кіцмань.
НОВІ НЕЩАСТЯ ПРИНІС ЧЕРНІВЦЯМ ПОХІД ШВЕДСЬКОГО КОРОЛЯ КАРЛА ХІІ У РОСІЮ.
Після втечі з-під Полтави 1709 шведи та союзні їм поляки і козаки розмістилися в краї і стали для нього справжнім лихом. До того ж, сюди вторглися й росіяни. Перебування цих непроханих гостей тривало кілька років. Вони грабували, катували і вбивали людей, встановлювали власні податки.
У 1731-32 РОКАХ ЧЕРНІВЦІ ПЕРЕЖИЛИ ГОЛОД.
Ці роки були неврожайними на Буковині. З нижньої Молдавії до Чернівців та Сучави привозили кукурудзу, яка розподілялася серед голодуючих із відстрочкою.
1739 РОКУ ЧЕРЕЗ ЧЕРНІВЦІ ПРОЙШЛА РОСІЙСЬКА АРМІЯ.
Військо, яке поверталося з турецького походу, завдало збитків місцевому населенню. Росіяни забрали з собою багато чоловіків, жінок і дітей з Чернівецького округу.
ЖАХЛИВИЙ ГОЛОД ПЕРЕЖИЛО МІСТО В 1748-49 РОКАХ.
У край прийшли посуха та сарана. Люди мололи на борошно кору дерев і дубові жолуді.
ЗАМІСТЬ ПІДПИСІВ ЧЕРНІВЧАНИ ПРИКЛАДАЛИ ДО ЗАПОВІТУ ПАЛЬЦІ.
До наших часів зберігся заповіт 1741 року, в якому "міщанка Гафія, вдова по Дмитру, заповіла свою хату хрещенику Апостолу, який в присутності священиків та радників обіцяв шанувати й утримувати благодійницю як рідну матір". Документ засвідчили війти, які замість підписів приклали до грамоти пальці.
У ЛИПНІ 1762 РОКУ В ЧЕРНІВЦЯХ ПОБУВАВ АНГЛІЙСЬКИЙ ПОСЛАНЕЦЬ ПОРТЕР.
Посланця супроводжував єзуїтський чернець Боскович, який написав у своєму щоденнику: "Містечко лежить на схилі горба на віддалі рушничного пострілу від ріки. В ньому є заледве 200 хат, зведених з дерева й критих очеретом". Портера розмістили у заїжджому дворі, а його почт – по кращих хатах, у тому числі єврейських. Чернець зауважив, що більшість чернівчан є православними, але "живе там і багато євреїв, які торгують на кордоні".
ЄВРЕЇ У ЧЕРНІВЦЯХ ЖИЛИ ОКРЕМОЮ ГРОМАДОЮ –КАГАЛОМ.
Така громада вперше згадується у документах 1727 року. Була в єврейської громади і синагога, збудована у Чернівцях ще на початку ХVІІІ століття.
1724 РОКУ В ЧЕРНІВЦЯХ БУЛО ОСВЯЧЕНО ЦЕРКВУ НА ЧЕСТЬ ПАРАСКЕВИ П’ЯТНИЦІ.
Церква розміщувалася на пагорбі, неподалік площі Ринок. Церква Параскеви була в ті часи відома під неофіційною назвою "Митна". А по-молдавськи це звучало як "Вамяска", оскільки у молдавсько-турецькі часи поблизу неї була митниця.
НА ПАГОРБІ БІЛЯ ТУРЕЦЬКОЇ КРИНИЦІ 1735 РОКУ БУЛО ЗВЕДЕНО ЩЕ ОДНУ ДЕРЕВ’ЯНУ СВЯТИНЮ – ЦЕРКВУ УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.
Господарська грамота від 1743 р. зобов’язувала чернівецьку митницю передавати церкві щомісяця два ока олії та певну кількість ладану. Настоятелі храму були звільнені від сплати податків і зборів на користь господаря, а також від зборів за бджіл, свиней та овець. Поблизу церкви стояла дзвіниця та розташовувався цвинтар. За австрійських часів церкву перенесли на міську околицю – на Калічанку.
1748 РОКУ НА МІСЬКІЙ ОКОЛИЦІ СЕЛИЩЕ ПОСТАЛА ЦЕРКВА СВЯТОГО МИКОЛАЯ.
Це єдина зі старовинних святинь, яку й сьогодні можна побачити на вулиці Сагайдачного. Щоправда, це не оригінальна, а відтворена споруда.
(Далі буде)
У добірці використано
матеріали з праць
"Старі Чернівці на рубежі
епох, культур, цивілізацій"
Олександра МАСАНА
та "Історія Чернівців"
Раймунда Фрідріха Кайндля.
Повернутися назад