«Жінка ІІІ тисячоліття» виготовляє цеглу
Коли 5 років тому Марія Білецька придбала завод на Хотинщині, вона і гадки не мала, що завдяки цьому про неї дізнається вся Україна. "Нежіноча" справа – виробництво цегли – принесла їй перемогу у всеукраїнському конкурсі "Жінка ІІІ тисячоліття".
– З чого усе починалося?
– 2002 року купила завод у селі Рукшин Хотинського району і побудувала там спільний із турками цегельний завод "Кадуба". А минулого року ми купили з директором сторожинецького сільгоспкооперативу "Колос" Григорієм Березовським цегельний завод у Сторожинці, зареєструвавли його ПП "Сторожинецька кераміка". Колишній недобудований завод "розпадався" просто на очах. Нам довелося починати усе з нуля. Ми добудували його та зробили ремонти за неповні вісім місяців. Згодом я відкрила швейну фабрику в селі Верхні Петрівці Сторожинецького району.
– Чому ви так різко змінили спеціалізацію: від філології до будівництва?
– За своє життя я змінила багато професій. Після закінчення школи працювала у полі. Згодом вступила до університету, а потім декілька років працювала завучем з виховної роботи. Але через маленьку зарплатню не могла забезпечувати себе і свою сім’ю, тому вирішила "піти у бізнес". Спочатку торгувала текстильними виробами на базарі. Потім вирішила зайнятися власним виробництвом.
– Як відбувалася церемонія нагородження на конкурсі
"Жінка ІІІ тисячоліття"?
– Там були лауреатки з усієї України. Кожна представляла свою сферу діяльності, а я серед них була єдиною жінкою, яка "будує". Лауреатки боролися у трьох номінаціях: "Знакові постаті", "Рейтинг" та "Перспектива". Я боролася за перемогу в "Рейтингу". У моїй номінації були нагороджені такі відомі особи, як акторка Наталя Сумська, співачка Асія Ахат, спортсменка Анна Безсонова, буковинська поетеса Ганна Дущак, засновник медичного центру "Віва-мед" Марія Гулик. У номінації "Перспектива" брали участь модель і телеведуча Інна Цимбалюк, співачка Маша Фокіна, власниця будинку моди Вероніка Жанві та інші.
– Які з ваших заслуг стали визначальними для рішення журі?
– На конкурсі враховувалися риси людини як організатора та результати її праці. Було проаналізовано, що зроблено лауреаткою впродовж її підприємницької діяльності. У моєму випадку основною причиною моєї перемоги було те, що я за короткий термін збудувала завод і фабрику та забезпечила робочими місцями 300 людей (250 – на заводі та 50 – на швейній фабриці).
– Як вам працюється з чоловіками?
– Справді, я маю справу переважно з чоловіками. Жіночий колектив на цегельному заводі лише у бухгалтерії. Щиро кажучи, мені з жінками трохи легше: вони швидше і чіткіше розуміють розпорядження. Але і чоловіками особливо командувати не доводиться, бо у мене працюють дуже надійні люди.
– Як рідні ставляться до вашого вибору "чоловічої" роботи?
– Мені завжди допомагають та підтримують двоє синів – Олександр і Максим. Вони – моя "права рука" на заводі. Дочка Меліса ще маленька (їй лише 10 років), але вже також цікавиться моєю роботою і ходить зі мною на завод. Ще мені дають наснагу двоє онуків – Миколка та Михайлик.
А з чоловіком я розлучилася: він негативно ставився до того, що я працюю у колективі чоловіків.
– Чим займаєтеся у вільний час?
– Дуже люблю їздити із сім’єю на природу: у ліс, у гори. Навіть дім побудувала у Чернівцях поблизу лісу. Там я набираюся сил, "відновлююся" після важкої праці. А загалом надаю перевагу активному відпочинку.
– З чого усе починалося?
– 2002 року купила завод у селі Рукшин Хотинського району і побудувала там спільний із турками цегельний завод "Кадуба". А минулого року ми купили з директором сторожинецького сільгоспкооперативу "Колос" Григорієм Березовським цегельний завод у Сторожинці, зареєструвавли його ПП "Сторожинецька кераміка". Колишній недобудований завод "розпадався" просто на очах. Нам довелося починати усе з нуля. Ми добудували його та зробили ремонти за неповні вісім місяців. Згодом я відкрила швейну фабрику в селі Верхні Петрівці Сторожинецького району.
– Чому ви так різко змінили спеціалізацію: від філології до будівництва?
– За своє життя я змінила багато професій. Після закінчення школи працювала у полі. Згодом вступила до університету, а потім декілька років працювала завучем з виховної роботи. Але через маленьку зарплатню не могла забезпечувати себе і свою сім’ю, тому вирішила "піти у бізнес". Спочатку торгувала текстильними виробами на базарі. Потім вирішила зайнятися власним виробництвом.
– Як відбувалася церемонія нагородження на конкурсі
"Жінка ІІІ тисячоліття"?
– Там були лауреатки з усієї України. Кожна представляла свою сферу діяльності, а я серед них була єдиною жінкою, яка "будує". Лауреатки боролися у трьох номінаціях: "Знакові постаті", "Рейтинг" та "Перспектива". Я боролася за перемогу в "Рейтингу". У моїй номінації були нагороджені такі відомі особи, як акторка Наталя Сумська, співачка Асія Ахат, спортсменка Анна Безсонова, буковинська поетеса Ганна Дущак, засновник медичного центру "Віва-мед" Марія Гулик. У номінації "Перспектива" брали участь модель і телеведуча Інна Цимбалюк, співачка Маша Фокіна, власниця будинку моди Вероніка Жанві та інші.
– Які з ваших заслуг стали визначальними для рішення журі?
– На конкурсі враховувалися риси людини як організатора та результати її праці. Було проаналізовано, що зроблено лауреаткою впродовж її підприємницької діяльності. У моєму випадку основною причиною моєї перемоги було те, що я за короткий термін збудувала завод і фабрику та забезпечила робочими місцями 300 людей (250 – на заводі та 50 – на швейній фабриці).
– Як вам працюється з чоловіками?
– Справді, я маю справу переважно з чоловіками. Жіночий колектив на цегельному заводі лише у бухгалтерії. Щиро кажучи, мені з жінками трохи легше: вони швидше і чіткіше розуміють розпорядження. Але і чоловіками особливо командувати не доводиться, бо у мене працюють дуже надійні люди.
– Як рідні ставляться до вашого вибору "чоловічої" роботи?
– Мені завжди допомагають та підтримують двоє синів – Олександр і Максим. Вони – моя "права рука" на заводі. Дочка Меліса ще маленька (їй лише 10 років), але вже також цікавиться моєю роботою і ходить зі мною на завод. Ще мені дають наснагу двоє онуків – Миколка та Михайлик.
А з чоловіком я розлучилася: він негативно ставився до того, що я працюю у колективі чоловіків.
– Чим займаєтеся у вільний час?
– Дуже люблю їздити із сім’єю на природу: у ліс, у гори. Навіть дім побудувала у Чернівцях поблизу лісу. Там я набираюся сил, "відновлююся" після важкої праці. А загалом надаю перевагу активному відпочинку.
Повернутися назад