Нашого земляка обрано спікером Верховної Ради

У вівторок, четвертого грудня, Верховна Рада 227-ма голосами "за" обрала спікером нашого земляка, народного депутата від блоку "Наша Україна – Народна самооборона" 33-річного Арсенія Яценюка
"МБ" привітав батьків (викладачів ЧНУ) Арсенія Яценюка з визначною подією.
Мама Марія Григорівна відповіла, що інтерв’ю батьки не дають з етичних міркувань, але погодилася відповісти на декілька запитань по телефону.
– Яким Арсеній був у дитинстві? Чи знали ви, що одного дня він стане спікером?
– Невже можна знати, ким буде твоя дитина? Хоча з дитинства він був дуже цілеспрямованим. Якщо брався за якусь роботу – завжди робив її до кінця, навіть якщо це звичайний конструктор. Він складав з конструктора цілі міста у квартирі. Міг годинами сидіти, хоча то така копітка робота – і логіка потрібна, і мислення. У нього вистачало терпіння. Дуже працездатний.
Я, звичайно, чомусь вважала, що мій син все ж замало читає. Він досі пам’ятає, що я постійно змушувала його читати. "Ти замало читаєш. Читай", – казала йому. Син мені відповідав: "Мамо, я читаю, мені варто тільки послухати, і я усе запам’ятовую". Пам’ять у нього – феноменальна. Я тепер вже зрозуміла, коли він оперував такими цифрами, працюючи в Нацбанку, коли був Міністром економіки, яка у нього пам’ять. Часом слухаю, як він розмовляє з кимось по телефону і все видає – як комп’ютер.
Він досі згадує мені моменти, коли я була прискіплива до нього: "Більше читай, працюй". "Ти пам’ятаєш?" – каже він мені. Я відповідаю: "Я це прекрасно пам’ятаю. Якби я не була тоді такою – ти би зараз не став таким".
– Бешкетував малим? Яку найбільшу шкоду зробив – можливо, розбив щось…
– Без сумніву – як усі діти. Любив гратися, до нас приходили сусідські діти, гралися.
А що розбив – скажу. Арсеній розбив китайський термос, який ми так важко дістали – не пригадую вже, кого ми попросили, щоби нам привезли такий термос. Він заглядав усередину: "Що ж там блищить?" А потім молоточком відбив блискучу частину: "Що ж там?" Дуже допитливий був – коли йому дарували іграшки, обов’язково повинен був розібрати їх до деталей, щоби подивитися, як вони складені.
– Які предмети найбільше любив у школі?
– Він – більш гуманітарного нахилу. Цікавився історією, правознавством. У старших класах син практично визначився, ким буде. Батько хотів, щоби він був істориком, бо він у нас історик. Я викладаю французьку мову, але Арсеній знає чудово англійську. Він мене тепер питає: "Мамо, де моя французька мова?" Що вже? Так сталося. У ті часи було непросто – навантаження величезне в університеті, тільки встигаєш, щоби діти були чисто вдягнені і вчасно приготовлена їжа. Не зуміла мама навчити сина французької мови.
– Ви привітали його першими з обранням спікером?
– Не знаю, хто його привітав першим, але Арсеній нам зателефонував після завершення подій,
о 23.30. Він має звичку нам телефонувати – де б не був. Запитав про наші враження. Ми кажемо: "Переживали, хвилювалися". Він каже: "То не варто було. Ви знаєте, що усе буде гаразд".
Пишаються своїм випускником й у гімназії №4, яку Арсеній закінчив 1991 року.
– Був дуже швидким, веселим, активним на уроках, – згадує його вчителька хімії Алла ЛЕВЧЕНКО. – Оцінки отримував гарні. Навіть якщо вивчив урок не на "5+", так вмів відповісти, що відповідь була бездоганною – отримував "відмінно". Гарним учнем був.
– Пам’ятаю білявого хлопчика зі щирою посмішкою, – розповідає вчителька біології Віра ГАМАЛЬ. – Був дуже жвавим, допитливим. Завжди усе знав, й оцінки у нього були відмінними. Ми, вчителі, пишаємося, що навчали майбутнього спікера. Позавчора, коли обирали голову Верховної Ради України, я дивилася телевізор увесь вечір – який же усе-таки молодець наш випускник!