На ринках рятуються пивом та саморобними віялами
Від спеки на Калинівському ринку продавці рятуються саморобними віялами (часто ними слугують покришки від картонних коробок), пивом, водою та вентиляторами.
– Ми змушені ходити на базар, хоча торги і мізерні, бо нам дорога кожна копійка, – розповідає продавець одягу Людмила. – Час від часу обливаюся холодною водою, але навіть і це не допомагає – 38 градусів у тіні. Адміністрація ринку мала би подбати про те, щоби щоранку поливали дороги водою, але не робить цього. Тож ми змушені самі підмітати і поливати асфальт. Часто резервуар з технічною водою порожній, і ми за 50 копійок набираємо воду у вбиральні. Під залізним покриттям надзвичайно спекотно – почуваємося, неначе у теплиці. Нещодавно дівчині-нареченій, яка прийшла купувати весільну сукню, стало зле. Вона сиділа біля мене, доки її не забрала "швидка".
– Вмикаю вентилятор, хоча він не дуже допомагає, – зізнається продавець одягу Сільва. – П’ю чорний і зелений чаї, їм кавун. Та все це марно. Дах нагрівається, і ми тут неначе в сауні. Я навіть схудла за останній спекотний тиждень. Тяжко всім – і нам, і покупцям.
– Єдине, що мені допомагає, – це пиво, – стверджує продавець одягу Володимир. – Це найкращий засіб від спеки. Якби не пиво, я би не зміг тут сидіти.
Як виявилося, у пластикових навісах є вентиляційні люки, але їх ніхто не відчиняє, бо пластик легко ламається. Біля вбиральні справді є резервуар з технічною водою, але її запаси тануть на очах. Охолодженої питної води мало, бо немає холодильників, тому її доводиться купувати.
– Ми змушені ходити на базар, хоча торги і мізерні, бо нам дорога кожна копійка, – розповідає продавець одягу Людмила. – Час від часу обливаюся холодною водою, але навіть і це не допомагає – 38 градусів у тіні. Адміністрація ринку мала би подбати про те, щоби щоранку поливали дороги водою, але не робить цього. Тож ми змушені самі підмітати і поливати асфальт. Часто резервуар з технічною водою порожній, і ми за 50 копійок набираємо воду у вбиральні. Під залізним покриттям надзвичайно спекотно – почуваємося, неначе у теплиці. Нещодавно дівчині-нареченій, яка прийшла купувати весільну сукню, стало зле. Вона сиділа біля мене, доки її не забрала "швидка".
– Вмикаю вентилятор, хоча він не дуже допомагає, – зізнається продавець одягу Сільва. – П’ю чорний і зелений чаї, їм кавун. Та все це марно. Дах нагрівається, і ми тут неначе в сауні. Я навіть схудла за останній спекотний тиждень. Тяжко всім – і нам, і покупцям.
– Єдине, що мені допомагає, – це пиво, – стверджує продавець одягу Володимир. – Це найкращий засіб від спеки. Якби не пиво, я би не зміг тут сидіти.
Як виявилося, у пластикових навісах є вентиляційні люки, але їх ніхто не відчиняє, бо пластик легко ламається. Біля вбиральні справді є резервуар з технічною водою, але її запаси тануть на очах. Охолодженої питної води мало, бо немає холодильників, тому її доводиться купувати.
Повернутися назад