«Сльози Господні» мироточать вже понад рік
Незвична картина є у майстерні художника з Нового Киселева Олександра Козака. З очей Ісуса Христа на полотні розміром 70 на 110 сантиметрів витікає сльоза.
Дорогою до Нового Киселева на запитання, скільки коштують "Сльози Господні", Олександр відповів: "Мільйон". На уточнення: "Чого – гривень чи доларів?" – художник усміхнувся: "А ви як думаєте?". Вже у своїй майстерні 44-річний чоловік доповнив:
– Поки що картина не продається. Спочатку я хочу, щоб її побачили якомога більше людей. Хочу записати зображення на диск, аби "Сльози Господні" були доступніші.
Побувавши в Олександра, ми на власні очі переконалися, що ікона "плаче".
– Сльоза почала текти тоді, коли я закінчив малювати ікону. Під час роботи над нею, я хотів, аби вона втілювала особливу енергетику. В останню чергу намалював очі. Вранці прокинувся – а з ока потекла сльоза, – розповідає Олександр Козак. – Сльоза текла шість місяців і зупинилася на середині зображення. Я думав, що то якісь рідкі фарби були чи конденсація, бо через півроку сльоза засохла. Але через три місяці, на Михайла, сльоза потекла знову. Загалом ікона мироточить понад рік. Тепер я розумію, що це є Божим знаком. Під час виставки у Львові ми поставили ікону під скло, бо її розмазували.
Олександр Козак стверджує, що ще одна ікона, написана ним, почала плакати цього року на Трійцю. За його словами, десять років стояла ікона Ісуса Христа вдома у художника і не плакала, а тепер вкрилася крапельками вологи.
– Ікона стояла в коридорі. Я переніс її у майстреню, бо думав, що волога на зображенні з’явилася через конденсацію. Проте волога не зникла, – каже художник. – Цю ікону я на виставки не беру, тому що вона важка. Для себе я так пояснив це явище: Ісус Христос й ікона образилися, що їх не беруть на виставки, тому ікона замироточила.
Під час виставки у Львові біля колекції ікон, намальованих Олександром Козаком, працював 19-річний помічник художника Віктор Скрипник. Юнак стверджує, що за три дні, проведені у молитвах біля "Сліз Господніх", вилікувався від зараження крові.
– Лікарі сказали, що без операції не обійтися, – каже Віктор. – Але я постійно перебував біля ікони й молився, і гнійники з обличчя та тіла посходили. За три дні я відчув, що шкіру стягнуло, і вона почала злущуватися. Дякувати Богу, минулося без операції.
Отець Новокиселівської церкви Святого Великомученика Юрія Переможця Святослав КРАЙ каже, що перш ніж визнавати ікону "Сльози Господні" мироточивою та чудотворною треба показати її вищому церковному духовенству:
– Я неодноразово радив Олександрові Козаку звернутися до церковних служителів та експертів, аби з’ясувати справжність цього факту. Він відмовляється. Натомість, запрошує людей до себе в оселю, аби вони подивилися на ікону, та запитує, чи відчувають вони щось особливе. Я дивився на ікону, проте не міг з примусу відчути того, чого домагався художник. Крапля справді була на зображенні, проте, чи це спеціальною фарбою зроблено, чи справді чудо, я сазати не можу.
Дорогою до Нового Киселева на запитання, скільки коштують "Сльози Господні", Олександр відповів: "Мільйон". На уточнення: "Чого – гривень чи доларів?" – художник усміхнувся: "А ви як думаєте?". Вже у своїй майстерні 44-річний чоловік доповнив:
– Поки що картина не продається. Спочатку я хочу, щоб її побачили якомога більше людей. Хочу записати зображення на диск, аби "Сльози Господні" були доступніші.
Побувавши в Олександра, ми на власні очі переконалися, що ікона "плаче".
– Сльоза почала текти тоді, коли я закінчив малювати ікону. Під час роботи над нею, я хотів, аби вона втілювала особливу енергетику. В останню чергу намалював очі. Вранці прокинувся – а з ока потекла сльоза, – розповідає Олександр Козак. – Сльоза текла шість місяців і зупинилася на середині зображення. Я думав, що то якісь рідкі фарби були чи конденсація, бо через півроку сльоза засохла. Але через три місяці, на Михайла, сльоза потекла знову. Загалом ікона мироточить понад рік. Тепер я розумію, що це є Божим знаком. Під час виставки у Львові ми поставили ікону під скло, бо її розмазували.
Олександр Козак стверджує, що ще одна ікона, написана ним, почала плакати цього року на Трійцю. За його словами, десять років стояла ікона Ісуса Христа вдома у художника і не плакала, а тепер вкрилася крапельками вологи.
– Ікона стояла в коридорі. Я переніс її у майстреню, бо думав, що волога на зображенні з’явилася через конденсацію. Проте волога не зникла, – каже художник. – Цю ікону я на виставки не беру, тому що вона важка. Для себе я так пояснив це явище: Ісус Христос й ікона образилися, що їх не беруть на виставки, тому ікона замироточила.
Під час виставки у Львові біля колекції ікон, намальованих Олександром Козаком, працював 19-річний помічник художника Віктор Скрипник. Юнак стверджує, що за три дні, проведені у молитвах біля "Сліз Господніх", вилікувався від зараження крові.
– Лікарі сказали, що без операції не обійтися, – каже Віктор. – Але я постійно перебував біля ікони й молився, і гнійники з обличчя та тіла посходили. За три дні я відчув, що шкіру стягнуло, і вона почала злущуватися. Дякувати Богу, минулося без операції.
Отець Новокиселівської церкви Святого Великомученика Юрія Переможця Святослав КРАЙ каже, що перш ніж визнавати ікону "Сльози Господні" мироточивою та чудотворною треба показати її вищому церковному духовенству:
– Я неодноразово радив Олександрові Козаку звернутися до церковних служителів та експертів, аби з’ясувати справжність цього факту. Він відмовляється. Натомість, запрошує людей до себе в оселю, аби вони подивилися на ікону, та запитує, чи відчувають вони щось особливе. Я дивився на ікону, проте не міг з примусу відчути того, чого домагався художник. Крапля справді була на зображенні, проте, чи це спеціальною фарбою зроблено, чи справді чудо, я сазати не можу.
Повернутися назад