Дарунки і обереги рідним прикладали до Гробу Господнього
На Землі існує унікальне місце, куди щороку мільйони людей вирушають не за жаданим відпочинком на березі моря і не за яскравими туристичними враженнями. Це святі місця, котрі були свідками життя та діяння Ісуса Христа. Саме з такими намірами нещодавно побувала там дружня прочанська родина Коломийсько-Чернівецької єпархії Української Греко-Католицької Церкви на чолі з отцем Валерієм Сиротюком.
Досі збереглася скеля, що має назву "Христів стіл"
Перша зупинка на Святій Землі – місто Назарет, де провів свої дитячі роки, ріс і навчався Ісус Христос. Саме тут Архангел Гавриїл з’явився перед Дівою Марією і сповістив їй радісну новину про те, що невдовзі вона народить Спасителя. На цьому місці було збудовано Базиліку Благовіщення. У Назареті збереглися руїни теслярської майстерні Йосипа, де мешкала свята сім’я. Під час перебування на Галілейській землі ми відчули себе безпосередніми свідками подій двохтисячолітньої давнини. У Кані Галілейській подружні пари мали можливість відновити шлюбну обіцянку, адже, згідно з християнськими віруваннями, саме на цьому подвір’ї Христос сотворив перше чудо – перетворив воду на вино. На горі Фавор ми відвідали церкву Преображення Господнього, на місці якої Ісус Христос на очах своїх учнів – Петра, Іоанна та Якова – показав своє божественне єство і явився перед ними у дивовижному сяйві разом з пророками Мойсеєм та Іллею. На березі Галілейського моря Ісус утретє з’явився перед апостолами після воскресіння і довірив першість серед своїх учнів Петрові. На цьому місці збудовано церкву Першості Петра, в центрі якої розташована скеля. На ній Христос обідав з учнями. Вона відтоді має назву "Христів стіл". Також прочани побували в місті Табха, де Син Божий зустрів своїх перших апостолів і здійснив одне з найвизначніших чудес – помноження хлібів і риби, аби нагодувати п’ять тисяч голодних людей, котрі слідували за Ісусом, щоби почути його проповідь.
Мертве море удесятеро солоніше, ніж Середземне
Незабутньою подією під час паломницької прощі було відновлення святої Тайни Хрещення в ріці Йордан. Кришталево-чисті потоки святої ріки, незрівнянно живописна природа навколо неї сповнюють душу фантастичними відчуттями. Занурюючись у дзеркальні води Йордану, ти неначе змиваєш із себе всі гріхи і провини, виходиш на поверхню духовно переродженим. Адже саме тут Іоанн Хреститель охрестив Ісуса, і тому протягом багатьох віків це місце вважається цілющим.
Учасники прощі також насолодилися чудодійними властивостями вод Мертвого моря, що розташоване майже на 470 метрів нижче рівня світового океану. Його винятковість у тому, що це море удесятеро солоніше, ніж Середземне, і містить уп’ятеро більше мінералів. Мертве море оточене краєвидами пустелі, і неможливо уявити істоту, яка змогла би вижити за таких умов. Саме такими пустельними стежками ходив Ісус, коли сорок днів його спокушав диявол.
Перше, що вразило в Єрусалимі – місті трьох світових релігій, – це контраст стародавніх споруд та сучасних будівель, розмаїття національностей та мов. Одночасно тут лунають звуки дзвонів з християнських храмів та гучні мусульманські молитви з високих мінаретів мечетей.
Здивувало й те, як ізраїльтяни трепетно оберігають рослини, адже спекотний клімат не дозволяє насолоджуватися розмаїттям рослин. Тому біля кожного дерева, кожного кущика є новітні зрошувальні системи – саме завдяки цьому Єрусалим буяє красою рослинного світу.
В Єрусалимі наші паломники побували у купальнях Віфезди, які свого часу були одним з головних сховищ води в Єрусалимі. У книзі від Іоанна сказано, що Ангел Божий спускався до купалень і перетворював воду зі звичайної на цілющу, тому люди, котрі страждали від хвороб чи тілесних вад, просили допустити їх у купальні, аби вилікуватися. Під час останнього свого приходу Ісус зцілив чоловіка, який страждав від хвороби 38 років, проте не мав можливості зійти до купалень, бо не міг ходити. Поблизу розташована й церква Святої Анни, яка вважається місциною, де проживала матір Марії і де Богородиця народилася.
До Христової гробниці треба вистояти чималу чергу
Наша "церква на колесах", як образно називали ми її, відвідала також місце народження Ісуса Христа – храм Різдва Христового у Вифлиємі. Тут є срібна зірка, що знаменує народження Месії, і Ясла Христові, в яких спочивав маленький Ісусик. Ми побували й у Молочному гроті, де Діва Марія годувала маленького Ісуса. Краплі молока, що впали на скелю, перетворилися на білий камінь. Він відомий своїми цілющими властивостями – виліковує жінок від безпліддя. На Сіонській горі ми побували на місці Таємної вечері Христа разом з дванадцятьма його учнями. У церкві Страстей Христових прочани молилися біля скелі, на якій Ісус промовляв свою палку молитву: "Отче мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене…Та проте – не як я хочу, а як Ти…". Після того, як Ісуса схопили воїни, його повели до будинку первосвященика Каяфи, де теж побували наші прочани. Тут же розташована темниця, в якій ув’язнили Ісуса перед судом у Понтія Пілата, та церква Св. Петра, на місці якої старший апостол відрікся від Христа тричі.
Найдраматичнішою частиною нашого паломництва було проходження Хресною дорогою, якою Син Божий ніс свій тяжкий хрест від Палацу Правосуддя, де йому оголосили смертний вирок, і до місця розп’яття на горі Голгофі. Невимовні туга і жаль охоплюють все твоє єство, коли ти проходиш чотирнадцятьма стезями Скорботного шляху і переймаєшся всіма стражданнями та випробовуваннями, які випали на долю Христа. Останні чотири святі місця Хресного шляху розташовані безпосередньо в найсокровеннішому для християн місці на землі – Храмі Гробу Господнього. Кожен прочанин прагне доторкнутися до Каменю Миропомазання Христа, освятити речі – подарунки рідним та близьким. Ми також приклали до святого каменю паломницькі хрестики, ікони та єрусалимські свічки-пучок із 33 свічок, що символізує земний вік Христа. Піднімаючись на гору стрімкими східцями, опинилися на місці, де розп’яли Божого Сина, – на горі Голгофі. Сучасна Голгофа мало чим нагадує гору, а більше схожа на частину храму чи каплиці. Проте паломник може доторкнутися до справжньої гори – шматка скелі, на якій було піднято хрест із розп’ятим Ісусом.
Аби добратися до Христової гробниці, потрібно вистояти велику чергу. Нарешті з таємничим захватом та поклонінням на колінах повземо в невеличке приміщення, де колись після смерті було покладене тіло Спасителя. Речі, прикладені до Христового Гробу, вважаються святими. Тому намагаємося освятити доторком всі дарунки та обереги, які веземо рідним зі Святої Землі. Біля входу до гробниці горять свічки тим самим благодатним вогнем, який сходить раз на рік напередодні православного Великодня. Кожен прочанин має можливість запалити свої єрусалимські свічки цим полум’ям. Також ми побували біля Стіни Плачу – святині єврейського народу. Це вціліла частина західної стіни, що оточувала зруйнований Другий Єрусалимський Храм. Щодня, за будь-якої погоди, тут можна зустріти велику кількість єврейських паломників, котрі ревно моляться.
Зараз в Церкві Успіння Пресвятої Богородиці стоїть хоругва, яка супроводжувала нас у далекій мандрівці. Щодня її несла кожна паломницька родина. Несла її і моя сім’я.
А на цей вірш мене надихнуло перебування на Святій Землі.
* * *
Щодня в буденний вир життя
Ми поринаєм з головою,
І в’ється стежка в майбуття,
І ми пишаємось собою.
Ми досягнули до небес,
Ми покорили океани,
Нема незвіданих чудес,
Нема стежок, незнаних нами.
Ми зверхньо дивимось на світ,
Мов монумент із п’єдесталу,
І віддаєм душевний цвіт
Гріхам пекельним на поталу.
Ось так і живемо весь вік,
Духовно сковані в кайдани,
Не зцілить смертний чоловік
Грошима серця свого рани.
Не змиє золота ріка
Падіння наші і провини,
Що нас тенетами гріха
Від порятунку затулили.
Розвіяли по вітру все,
Чому навчали нас пророки,
І так життя потік несе
Нас крізь тяжкі й болючі роки.
Та все ж над нами світло сяє
Святої благодаті неба,
Бо ж нас Господь не покидає,
Тож забувать його не треба.
Молитва й щире покаяння
Дарують нам душі спасіння.
Згадай Спасителя діяння,
Його страждання й воскресіння.
Ожив із мертвих Син небесний,
Пролив за нас потоки крові,
Нехай же так в душі воскресне
Пречисте джерельце любові.
Досі збереглася скеля, що має назву "Христів стіл"
Перша зупинка на Святій Землі – місто Назарет, де провів свої дитячі роки, ріс і навчався Ісус Христос. Саме тут Архангел Гавриїл з’явився перед Дівою Марією і сповістив їй радісну новину про те, що невдовзі вона народить Спасителя. На цьому місці було збудовано Базиліку Благовіщення. У Назареті збереглися руїни теслярської майстерні Йосипа, де мешкала свята сім’я. Під час перебування на Галілейській землі ми відчули себе безпосередніми свідками подій двохтисячолітньої давнини. У Кані Галілейській подружні пари мали можливість відновити шлюбну обіцянку, адже, згідно з християнськими віруваннями, саме на цьому подвір’ї Христос сотворив перше чудо – перетворив воду на вино. На горі Фавор ми відвідали церкву Преображення Господнього, на місці якої Ісус Христос на очах своїх учнів – Петра, Іоанна та Якова – показав своє божественне єство і явився перед ними у дивовижному сяйві разом з пророками Мойсеєм та Іллею. На березі Галілейського моря Ісус утретє з’явився перед апостолами після воскресіння і довірив першість серед своїх учнів Петрові. На цьому місці збудовано церкву Першості Петра, в центрі якої розташована скеля. На ній Христос обідав з учнями. Вона відтоді має назву "Христів стіл". Також прочани побували в місті Табха, де Син Божий зустрів своїх перших апостолів і здійснив одне з найвизначніших чудес – помноження хлібів і риби, аби нагодувати п’ять тисяч голодних людей, котрі слідували за Ісусом, щоби почути його проповідь.
Мертве море удесятеро солоніше, ніж Середземне
Незабутньою подією під час паломницької прощі було відновлення святої Тайни Хрещення в ріці Йордан. Кришталево-чисті потоки святої ріки, незрівнянно живописна природа навколо неї сповнюють душу фантастичними відчуттями. Занурюючись у дзеркальні води Йордану, ти неначе змиваєш із себе всі гріхи і провини, виходиш на поверхню духовно переродженим. Адже саме тут Іоанн Хреститель охрестив Ісуса, і тому протягом багатьох віків це місце вважається цілющим.
Учасники прощі також насолодилися чудодійними властивостями вод Мертвого моря, що розташоване майже на 470 метрів нижче рівня світового океану. Його винятковість у тому, що це море удесятеро солоніше, ніж Середземне, і містить уп’ятеро більше мінералів. Мертве море оточене краєвидами пустелі, і неможливо уявити істоту, яка змогла би вижити за таких умов. Саме такими пустельними стежками ходив Ісус, коли сорок днів його спокушав диявол.
Перше, що вразило в Єрусалимі – місті трьох світових релігій, – це контраст стародавніх споруд та сучасних будівель, розмаїття національностей та мов. Одночасно тут лунають звуки дзвонів з християнських храмів та гучні мусульманські молитви з високих мінаретів мечетей.
Здивувало й те, як ізраїльтяни трепетно оберігають рослини, адже спекотний клімат не дозволяє насолоджуватися розмаїттям рослин. Тому біля кожного дерева, кожного кущика є новітні зрошувальні системи – саме завдяки цьому Єрусалим буяє красою рослинного світу.
В Єрусалимі наші паломники побували у купальнях Віфезди, які свого часу були одним з головних сховищ води в Єрусалимі. У книзі від Іоанна сказано, що Ангел Божий спускався до купалень і перетворював воду зі звичайної на цілющу, тому люди, котрі страждали від хвороб чи тілесних вад, просили допустити їх у купальні, аби вилікуватися. Під час останнього свого приходу Ісус зцілив чоловіка, який страждав від хвороби 38 років, проте не мав можливості зійти до купалень, бо не міг ходити. Поблизу розташована й церква Святої Анни, яка вважається місциною, де проживала матір Марії і де Богородиця народилася.
До Христової гробниці треба вистояти чималу чергу
Наша "церква на колесах", як образно називали ми її, відвідала також місце народження Ісуса Христа – храм Різдва Христового у Вифлиємі. Тут є срібна зірка, що знаменує народження Месії, і Ясла Христові, в яких спочивав маленький Ісусик. Ми побували й у Молочному гроті, де Діва Марія годувала маленького Ісуса. Краплі молока, що впали на скелю, перетворилися на білий камінь. Він відомий своїми цілющими властивостями – виліковує жінок від безпліддя. На Сіонській горі ми побували на місці Таємної вечері Христа разом з дванадцятьма його учнями. У церкві Страстей Христових прочани молилися біля скелі, на якій Ісус промовляв свою палку молитву: "Отче мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене…Та проте – не як я хочу, а як Ти…". Після того, як Ісуса схопили воїни, його повели до будинку первосвященика Каяфи, де теж побували наші прочани. Тут же розташована темниця, в якій ув’язнили Ісуса перед судом у Понтія Пілата, та церква Св. Петра, на місці якої старший апостол відрікся від Христа тричі.
Найдраматичнішою частиною нашого паломництва було проходження Хресною дорогою, якою Син Божий ніс свій тяжкий хрест від Палацу Правосуддя, де йому оголосили смертний вирок, і до місця розп’яття на горі Голгофі. Невимовні туга і жаль охоплюють все твоє єство, коли ти проходиш чотирнадцятьма стезями Скорботного шляху і переймаєшся всіма стражданнями та випробовуваннями, які випали на долю Христа. Останні чотири святі місця Хресного шляху розташовані безпосередньо в найсокровеннішому для християн місці на землі – Храмі Гробу Господнього. Кожен прочанин прагне доторкнутися до Каменю Миропомазання Христа, освятити речі – подарунки рідним та близьким. Ми також приклали до святого каменю паломницькі хрестики, ікони та єрусалимські свічки-пучок із 33 свічок, що символізує земний вік Христа. Піднімаючись на гору стрімкими східцями, опинилися на місці, де розп’яли Божого Сина, – на горі Голгофі. Сучасна Голгофа мало чим нагадує гору, а більше схожа на частину храму чи каплиці. Проте паломник може доторкнутися до справжньої гори – шматка скелі, на якій було піднято хрест із розп’ятим Ісусом.
Аби добратися до Христової гробниці, потрібно вистояти велику чергу. Нарешті з таємничим захватом та поклонінням на колінах повземо в невеличке приміщення, де колись після смерті було покладене тіло Спасителя. Речі, прикладені до Христового Гробу, вважаються святими. Тому намагаємося освятити доторком всі дарунки та обереги, які веземо рідним зі Святої Землі. Біля входу до гробниці горять свічки тим самим благодатним вогнем, який сходить раз на рік напередодні православного Великодня. Кожен прочанин має можливість запалити свої єрусалимські свічки цим полум’ям. Також ми побували біля Стіни Плачу – святині єврейського народу. Це вціліла частина західної стіни, що оточувала зруйнований Другий Єрусалимський Храм. Щодня, за будь-якої погоди, тут можна зустріти велику кількість єврейських паломників, котрі ревно моляться.
Зараз в Церкві Успіння Пресвятої Богородиці стоїть хоругва, яка супроводжувала нас у далекій мандрівці. Щодня її несла кожна паломницька родина. Несла її і моя сім’я.
А на цей вірш мене надихнуло перебування на Святій Землі.
* * *
Щодня в буденний вир життя
Ми поринаєм з головою,
І в’ється стежка в майбуття,
І ми пишаємось собою.
Ми досягнули до небес,
Ми покорили океани,
Нема незвіданих чудес,
Нема стежок, незнаних нами.
Ми зверхньо дивимось на світ,
Мов монумент із п’єдесталу,
І віддаєм душевний цвіт
Гріхам пекельним на поталу.
Ось так і живемо весь вік,
Духовно сковані в кайдани,
Не зцілить смертний чоловік
Грошима серця свого рани.
Не змиє золота ріка
Падіння наші і провини,
Що нас тенетами гріха
Від порятунку затулили.
Розвіяли по вітру все,
Чому навчали нас пророки,
І так життя потік несе
Нас крізь тяжкі й болючі роки.
Та все ж над нами світло сяє
Святої благодаті неба,
Бо ж нас Господь не покидає,
Тож забувать його не треба.
Молитва й щире покаяння
Дарують нам душі спасіння.
Згадай Спасителя діяння,
Його страждання й воскресіння.
Ожив із мертвих Син небесний,
Пролив за нас потоки крові,
Нехай же так в душі воскресне
Пречисте джерельце любові.
Повернутися назад