«Я завжди був романтиком, хоча інколи – «приземленим»
З "останнім романтиком" у пострадянському шоу-бізнесі Валерієм Меладзе ми зустрілися на фестивалі "Таврійські ігри" у Києві. Співак розповів про останні події у своєму житті та дружбу з Ані Лорак.
День народження зустрів під час роботи у Нью-Йорку
– Коли "Таврійські ігри" тільки зароджувалися, а ви робили перші кроки в Миколаєві, думали, що згодом будете брати участь у фестивалі?
– Коли я навчався у консерваторії в Миколаєві, жодна музична подія не минала поза моєю увагою. Звичайно, дуже хотілося потрапити на "Таврійські ігри", але ще не досяг того рівня, аби мене запросили. З часом ми підросли і приїхали на фестиваль, який у Каховці виглядав дуже
гармонійно. Ми жили на кораблях і було весело. А ще в Миколаєві я займався греблею, і коли ми ходили Дніпром, часто проходили повз Каховку.
– Куди вам приємніше приїжджати на фестиваль – до Києва чи Каховки?
– До Києва я приїжджаю часто, адже Київ – одне з моїх найулюбленіших міст. Я почуваюся дуже комфортно у великих містах. Київ – столичне місто, яке ще не переросло у мегаполіс, тому має душу і обличчя. Але було б оригінально раз на рік приїжджати до Каховки. Востаннє я там був 1998 року.
– Якось ви сказали, що у буденному житті – не романтик. Виходить, прихильниці закохані лише в сценічний образ?
– Як ви зараз "опустили" мене вниз (сміється – ред.). Так, я можу забути чийсь день народження, але це зовсім не означає, що я – не романтик. Я пам’ятаю дні народження близьких людей і дуже люблю дарувати їм подарунки. Коли артист переживає певні етапи, він стає більш "приземленим", у нього з’являються певні проблеми, потім він знову злітає на сьоме небо. Я завжди був романтиком. Очевидно, у мене тоді був поганий настрій, і я щось не те сказав.
– Як відзначили нещодавно свій день народження?
– Я був у США. У Нью-Йорку 24 червня ми працювали, а 23-го у мене був день народження. Ця дата не має для мене особливого значення, і з кожним роком я дедалі менше уваги звертаю на неї. Ми зібралися у невеликому колі. Я зателефонував своєму другові, з яким ми починали займатися музикою і який зараз мешкає у Нью-Йорку. Зустрілися з ним та його дружиною. Були присутні також мій директор із дружиною, звукорежисер і я. Посиділи в ресторані. Якщо хтось скаже, що американські ресторани дешевші за київські чи московські, не вірте їм. Вони просто не були у дорогих американських ресторанах. Ми непогано провели час. Я лягав спати за їхнім часом, але прокидався за нашим. О п’ятій ранку за американським часом я зіскочив з ліжка і пішов гуляти порожнім Нью-Йорком. У цей час можна зустріти лише людей, які займаються бігом чи їдуть на велосипеді.
"Обов’язково прийду у ресторан
до Кароліни"
– Чи підуть ваші діти шляхом батька?
– У мене ростуть три доньки. Старшій виповнилося шістнадцять. Вона навчається в Лондоні. Навряд чи старша донька буде мати стосунок до шоу-бізнесу. Хіба, можливо, як економіст чи продюсер. Молодша добре співає, але їй усього чотири роки, тому рано про це говорити. Не знаю, чи захочуть діти піти в шоу-бізнес, адже вони бачать, що тата практично не буває вдома, а це не дуже добре.
– Чи заходите в ресторан Ані Лорак, і що вам там подобається?
– Мене вже декілька разів запрошували, проте якось не випадало заглянути до ресторану. Але я обов’язково прийду до Кароліни. Ставлюся до неї з величезною повагою та тремтінням, бо вона дуже добра людина і співачка. Кароліна – дуже правильна людина. Дует із нею був яскравою сторінкою у нашій творчій біографії. В Україні дует мав резонанс, пісня вийшла дуже добра. Коли я даю концерти сольно, співаю її сам, так само й Кароліна. Я дуже сподіваюся, що Кості спаде на думку зробити ще один дует із Кароліною. Тим паче, життя доводить: якщо щось вдається, воно має продовження. Головне, щоби наступний дует вдався краще.
– Коли Костя приносить матеріал, ви повністю покладаєтеся на його смак?
– Іноді ми сперечаємося. Але найчастіше я покладаюся на нього, тому що Костя – молодець. Коли мені щось не подобається, він допомагає мені зрозуміти, про що пісня. На жаль, ми не можемо виносити на загальний розсуд пісні, які він мені надсилає. Вони записані його голосом, потім я слухаю їх у машині, звикаю, і згодом виконую. Брат намагається показати мені, з яким характером я повинен виконати пісню. Костя – справжній класичний продюсер, тому він знає, якою має бути пісня. У мене є певний досвід, але у багатьох випадках покладаюся на нього.
– На сцені є "Брати Грімм", брати Крістовські з "Ума Турман", а коли будуть брати Меладзе?
– Раніше Костя писав музику та слова, і, зважаючи на це, у чомусь мене корегував. Останнім часом він сам записує пісні, і мушу сказати, що він чудово співає. Я йому навіть пропонував заспівати щось дуетом. Впевнений, що це буде гарно. Інша річ, наш дует треба буде розкручувати та знімати кліп, а Костя не дуже любить показуватися на публіці. Тому не знаю, чи захоче він зніматися у кліпі. Можливо, ми колись до цього прийдемо, але не тому, що співають брати Грімм чи брати Крістовські. Брати Меладзе були давно. Ми доповнюємо один одного. Те, що робить Костя, не роблю я, а те, чим займаюсь я, Кості так не вдається. Цього року у нас із Костею багато суддівсько-продюсерської роботи. Ми їдемо у Юрмалу на "Нову Хвилю" як члени журі, потім на конкурс "П’ять зірок". Зараз я закінчую новий альбом. Декілька днів тому записав три нові пісні у Києві. Йти у педагоги чи судді остаточно не хочеться, тому із задоволенням займаюся музикою.
День народження зустрів під час роботи у Нью-Йорку
– Коли "Таврійські ігри" тільки зароджувалися, а ви робили перші кроки в Миколаєві, думали, що згодом будете брати участь у фестивалі?
– Коли я навчався у консерваторії в Миколаєві, жодна музична подія не минала поза моєю увагою. Звичайно, дуже хотілося потрапити на "Таврійські ігри", але ще не досяг того рівня, аби мене запросили. З часом ми підросли і приїхали на фестиваль, який у Каховці виглядав дуже
гармонійно. Ми жили на кораблях і було весело. А ще в Миколаєві я займався греблею, і коли ми ходили Дніпром, часто проходили повз Каховку.
– Куди вам приємніше приїжджати на фестиваль – до Києва чи Каховки?
– До Києва я приїжджаю часто, адже Київ – одне з моїх найулюбленіших міст. Я почуваюся дуже комфортно у великих містах. Київ – столичне місто, яке ще не переросло у мегаполіс, тому має душу і обличчя. Але було б оригінально раз на рік приїжджати до Каховки. Востаннє я там був 1998 року.
– Якось ви сказали, що у буденному житті – не романтик. Виходить, прихильниці закохані лише в сценічний образ?
– Як ви зараз "опустили" мене вниз (сміється – ред.). Так, я можу забути чийсь день народження, але це зовсім не означає, що я – не романтик. Я пам’ятаю дні народження близьких людей і дуже люблю дарувати їм подарунки. Коли артист переживає певні етапи, він стає більш "приземленим", у нього з’являються певні проблеми, потім він знову злітає на сьоме небо. Я завжди був романтиком. Очевидно, у мене тоді був поганий настрій, і я щось не те сказав.
– Як відзначили нещодавно свій день народження?
– Я був у США. У Нью-Йорку 24 червня ми працювали, а 23-го у мене був день народження. Ця дата не має для мене особливого значення, і з кожним роком я дедалі менше уваги звертаю на неї. Ми зібралися у невеликому колі. Я зателефонував своєму другові, з яким ми починали займатися музикою і який зараз мешкає у Нью-Йорку. Зустрілися з ним та його дружиною. Були присутні також мій директор із дружиною, звукорежисер і я. Посиділи в ресторані. Якщо хтось скаже, що американські ресторани дешевші за київські чи московські, не вірте їм. Вони просто не були у дорогих американських ресторанах. Ми непогано провели час. Я лягав спати за їхнім часом, але прокидався за нашим. О п’ятій ранку за американським часом я зіскочив з ліжка і пішов гуляти порожнім Нью-Йорком. У цей час можна зустріти лише людей, які займаються бігом чи їдуть на велосипеді.
"Обов’язково прийду у ресторан
до Кароліни"
– Чи підуть ваші діти шляхом батька?
– У мене ростуть три доньки. Старшій виповнилося шістнадцять. Вона навчається в Лондоні. Навряд чи старша донька буде мати стосунок до шоу-бізнесу. Хіба, можливо, як економіст чи продюсер. Молодша добре співає, але їй усього чотири роки, тому рано про це говорити. Не знаю, чи захочуть діти піти в шоу-бізнес, адже вони бачать, що тата практично не буває вдома, а це не дуже добре.
– Чи заходите в ресторан Ані Лорак, і що вам там подобається?
– Мене вже декілька разів запрошували, проте якось не випадало заглянути до ресторану. Але я обов’язково прийду до Кароліни. Ставлюся до неї з величезною повагою та тремтінням, бо вона дуже добра людина і співачка. Кароліна – дуже правильна людина. Дует із нею був яскравою сторінкою у нашій творчій біографії. В Україні дует мав резонанс, пісня вийшла дуже добра. Коли я даю концерти сольно, співаю її сам, так само й Кароліна. Я дуже сподіваюся, що Кості спаде на думку зробити ще один дует із Кароліною. Тим паче, життя доводить: якщо щось вдається, воно має продовження. Головне, щоби наступний дует вдався краще.
– Коли Костя приносить матеріал, ви повністю покладаєтеся на його смак?
– Іноді ми сперечаємося. Але найчастіше я покладаюся на нього, тому що Костя – молодець. Коли мені щось не подобається, він допомагає мені зрозуміти, про що пісня. На жаль, ми не можемо виносити на загальний розсуд пісні, які він мені надсилає. Вони записані його голосом, потім я слухаю їх у машині, звикаю, і згодом виконую. Брат намагається показати мені, з яким характером я повинен виконати пісню. Костя – справжній класичний продюсер, тому він знає, якою має бути пісня. У мене є певний досвід, але у багатьох випадках покладаюся на нього.
– На сцені є "Брати Грімм", брати Крістовські з "Ума Турман", а коли будуть брати Меладзе?
– Раніше Костя писав музику та слова, і, зважаючи на це, у чомусь мене корегував. Останнім часом він сам записує пісні, і мушу сказати, що він чудово співає. Я йому навіть пропонував заспівати щось дуетом. Впевнений, що це буде гарно. Інша річ, наш дует треба буде розкручувати та знімати кліп, а Костя не дуже любить показуватися на публіці. Тому не знаю, чи захоче він зніматися у кліпі. Можливо, ми колись до цього прийдемо, але не тому, що співають брати Грімм чи брати Крістовські. Брати Меладзе були давно. Ми доповнюємо один одного. Те, що робить Костя, не роблю я, а те, чим займаюсь я, Кості так не вдається. Цього року у нас із Костею багато суддівсько-продюсерської роботи. Ми їдемо у Юрмалу на "Нову Хвилю" як члени журі, потім на конкурс "П’ять зірок". Зараз я закінчую новий альбом. Декілька днів тому записав три нові пісні у Києві. Йти у педагоги чи судді остаточно не хочеться, тому із задоволенням займаюся музикою.
Повернутися назад