«Щоби не збожеволіти, почала вишивати»
Співачка Анжеліка Рудницька нещодавно побувала у гірськолижному комплексі "Мигово", а перед тим повернулася з Пекіна, де під час фотосесії знімалася у костюмах китайської принцеси. На батьківщину співачка привезла шовковий китайський килим та купу етнічних сувенірів. Про враження від подорожей та про творчі плани вона розповіда кореспондентові "МБ".
– Гадала, що з китайцями порозумітися неможливо, але виявилося, що вони дуже привітні, – каже Анжеліка. – Китайці нижчі зростом за українців. Не можу сказати, що вони вузькоокі. Якщо наше око розвернути в інший бік – це буде китайське око.
"Йшла коридором, чихнула,
а розігнутися
не змогла"
– Анжеліко, ти почала малювати, коли 2004 року була прикута до ліжка. Це творчість допомогла подолати хворобу?
– Я дуже хотіла, щоби мені допомогли медикаменти. Але виявилося, що у мене алергічна реакція на знеболювальні. Весь біль мені довелося терпіти, стиснувши зуби. Після вісімнадцятої консультації лікарі сказали, що без операції я не ходитиму. Недуга спіткала мене після важких турів Прибалтикою та Росією. Я йшла вдома коридором, чихнула, зігнулася, а розігнутися не змогла. Пролежала чотири місяці. Ще рік проходила реабілітацію. Хвороба почалася з ущемлення нерву, а потім з’явився цілий букет. Восени я мала летіти до Таїланду відпочивати. Квитки вже були замовлені. Але острів змило. Я була дуже рада, що лежала хвора, а не на дні океану. Щоби не збожеволіти, почала вишивати. Спочатку малювала очима на білій стелі. Під час хвороби зробила кілька циклів, але зупинитися не змогла. Вже три роки вишиваю і навіть маю ескізи на майбутнє. Коли знімалася у телепрограмі Андрія Малахова у Москві, психолог пояснила, що завдяки фарбам та дереву як символу роду і міцного коріння я психологічно себе вилікувала. Одна подруга сказала, що якби не хвороба, я б ніколи не відкрила у собі здатність до малювання та вишивання. Зараз я з нею погоджуюся.
"Моя прабабуся була французькою графинею"
– Але музикою ти не припиняєш займатися?
– Створено альбом французькою мовою. Зараз його записують. Були відзняті три мультиплікаційні кліпи, один з них – у Москві під час хвороби. Незабаром вирушу в тур. Їду до Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, до Швеції заїжджаю просто на прогулянку, а потім – до Білорусі.
– Чому для альбому обрала французьку?
– Є кілька причин. По-перше, маю французьке коріння. Моя прабабуся була графинею. Збереглися її фотографії, вона навчалася в інституті шляхетних панночок у Києві, є відповідні документи. По-друге, я б ніколи не наважилася на франкомовний альбом, якби не почула пісню "Mon Ami". Пісня мене так схвилювала, що я забрала її в композитора, який одночасно її виконував. Альбом написаний фактично для однієї людини, яка повинна зрозуміти, що я хотіла цим сказати. Він знає французьку мову. А всі інші повинні сприймати альбом як твір мистецтва. Спочатку я думала, що запишу декілька французьких пісень. Але потім вирішили, що це повинен бути повноцінний альбом. Він складається з 12 треків. Співати англійською я не хочу, бо це роблять усі. А коли усі почнуть співати французькою, я запишу англомовний альбом. До восьмого березня ми повернемося з туру. Тоді й подумаємо над часом виходу альбому. Можливо, він так і називатиметься – "Mon Ami".
"У дитинстві у мене були розбиті ніс, коліна та подерті лікті"
– Кого в тобі більше – журналіста, співачки чи художниці?
– Якби я не була журналістом, то всі інші професії освоювала б значно повільніше, а, можливо, взагалі б їх не освоїла. Коли вступала на факультет журналістики, нам сказали: "Журналісти – це люди, які знають усе і нічого одночасно, але вони знають, де це можна знайти і навчитися". Музикою я займалася з п’яти років, тому для мене кар’єра співачки була швидше поверненням. Нещодавно зустрічалася зі своїми однокласниками, які нагадали, що я співала у двадцяти ансамблях. А ще займалася дзю-до. Кажуть, що травма виявилася через заняття спортом. Батьки цікавилися мистецтвом, тому у нашому домі було багато альбомів з репродукціями і підручників з мистецтва. Усе, що вбили мені в голову з дитинства, поступово проявляється. Сама не знаю, чого від себе ще чекати (сміється – ред.).
– Танці? Зараз це модно...
– Ми думали над участю у цих проектах, але результат для мене може виявитися травматичним. Так само, як і катання на лижах (Анжеліка натякає на засніжені схили Мигового – ред.). Я б так зараз покаталася! У дитинстві у мене був розбитий ніс, коліна та подерті лікті. Ковзани, санчата, лижі – всім займалася. Одним з найбільших захоплень були роликові ковзани. Коли ще існувала "Територія А", потайки каталася на роликах. Коли сутеніло, одягала ролики, бандану, окуляри, і як, у дитинстві – на роликах спускалася ліфтом чи сходами. Таке щастя! Консьєржка не впускала мене в під’їзд. "Ой, я вас не впізнала у такому вигляді", – ніяковіла вона. Отож, раніше я була екстремалкою, а тепер – ні.
Факти біографії
Народилася 11 червня 1970 року у Рівному у сім’ї інтелігентів.
1987 року вступила на факультет журналістики Київського національного університету ім Т. Шевченка.
1995 року стала ведучою власного телевізійного проекту – першого національного відео-хіт-параду "Територія А" (Територія Анжеліки). За п’ять років відбулося понад півтори тисячі випусків програми.
1999 року стала заслуженою артисткою України.
2002-го вийшов альбом "Будь зі мною", а наступного року – "anzhelika.ru" Згодом розпочався запис франкомовного "Серце Ангела", проте через хворобу його не вдалося завершити.
2005 року Анжеліка відновила співочу кар’єру.
Навесні 2006 року вийшов її черговий сольний альбом "Знайди мене" зі значним
мультимедійним наповненням.
– Гадала, що з китайцями порозумітися неможливо, але виявилося, що вони дуже привітні, – каже Анжеліка. – Китайці нижчі зростом за українців. Не можу сказати, що вони вузькоокі. Якщо наше око розвернути в інший бік – це буде китайське око.
"Йшла коридором, чихнула,
а розігнутися
не змогла"
– Анжеліко, ти почала малювати, коли 2004 року була прикута до ліжка. Це творчість допомогла подолати хворобу?
– Я дуже хотіла, щоби мені допомогли медикаменти. Але виявилося, що у мене алергічна реакція на знеболювальні. Весь біль мені довелося терпіти, стиснувши зуби. Після вісімнадцятої консультації лікарі сказали, що без операції я не ходитиму. Недуга спіткала мене після важких турів Прибалтикою та Росією. Я йшла вдома коридором, чихнула, зігнулася, а розігнутися не змогла. Пролежала чотири місяці. Ще рік проходила реабілітацію. Хвороба почалася з ущемлення нерву, а потім з’явився цілий букет. Восени я мала летіти до Таїланду відпочивати. Квитки вже були замовлені. Але острів змило. Я була дуже рада, що лежала хвора, а не на дні океану. Щоби не збожеволіти, почала вишивати. Спочатку малювала очима на білій стелі. Під час хвороби зробила кілька циклів, але зупинитися не змогла. Вже три роки вишиваю і навіть маю ескізи на майбутнє. Коли знімалася у телепрограмі Андрія Малахова у Москві, психолог пояснила, що завдяки фарбам та дереву як символу роду і міцного коріння я психологічно себе вилікувала. Одна подруга сказала, що якби не хвороба, я б ніколи не відкрила у собі здатність до малювання та вишивання. Зараз я з нею погоджуюся.
"Моя прабабуся була французькою графинею"
– Але музикою ти не припиняєш займатися?
– Створено альбом французькою мовою. Зараз його записують. Були відзняті три мультиплікаційні кліпи, один з них – у Москві під час хвороби. Незабаром вирушу в тур. Їду до Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, до Швеції заїжджаю просто на прогулянку, а потім – до Білорусі.
– Чому для альбому обрала французьку?
– Є кілька причин. По-перше, маю французьке коріння. Моя прабабуся була графинею. Збереглися її фотографії, вона навчалася в інституті шляхетних панночок у Києві, є відповідні документи. По-друге, я б ніколи не наважилася на франкомовний альбом, якби не почула пісню "Mon Ami". Пісня мене так схвилювала, що я забрала її в композитора, який одночасно її виконував. Альбом написаний фактично для однієї людини, яка повинна зрозуміти, що я хотіла цим сказати. Він знає французьку мову. А всі інші повинні сприймати альбом як твір мистецтва. Спочатку я думала, що запишу декілька французьких пісень. Але потім вирішили, що це повинен бути повноцінний альбом. Він складається з 12 треків. Співати англійською я не хочу, бо це роблять усі. А коли усі почнуть співати французькою, я запишу англомовний альбом. До восьмого березня ми повернемося з туру. Тоді й подумаємо над часом виходу альбому. Можливо, він так і називатиметься – "Mon Ami".
"У дитинстві у мене були розбиті ніс, коліна та подерті лікті"
– Кого в тобі більше – журналіста, співачки чи художниці?
– Якби я не була журналістом, то всі інші професії освоювала б значно повільніше, а, можливо, взагалі б їх не освоїла. Коли вступала на факультет журналістики, нам сказали: "Журналісти – це люди, які знають усе і нічого одночасно, але вони знають, де це можна знайти і навчитися". Музикою я займалася з п’яти років, тому для мене кар’єра співачки була швидше поверненням. Нещодавно зустрічалася зі своїми однокласниками, які нагадали, що я співала у двадцяти ансамблях. А ще займалася дзю-до. Кажуть, що травма виявилася через заняття спортом. Батьки цікавилися мистецтвом, тому у нашому домі було багато альбомів з репродукціями і підручників з мистецтва. Усе, що вбили мені в голову з дитинства, поступово проявляється. Сама не знаю, чого від себе ще чекати (сміється – ред.).
– Танці? Зараз це модно...
– Ми думали над участю у цих проектах, але результат для мене може виявитися травматичним. Так само, як і катання на лижах (Анжеліка натякає на засніжені схили Мигового – ред.). Я б так зараз покаталася! У дитинстві у мене був розбитий ніс, коліна та подерті лікті. Ковзани, санчата, лижі – всім займалася. Одним з найбільших захоплень були роликові ковзани. Коли ще існувала "Територія А", потайки каталася на роликах. Коли сутеніло, одягала ролики, бандану, окуляри, і як, у дитинстві – на роликах спускалася ліфтом чи сходами. Таке щастя! Консьєржка не впускала мене в під’їзд. "Ой, я вас не впізнала у такому вигляді", – ніяковіла вона. Отож, раніше я була екстремалкою, а тепер – ні.
Факти біографії
Народилася 11 червня 1970 року у Рівному у сім’ї інтелігентів.
1987 року вступила на факультет журналістики Київського національного університету ім Т. Шевченка.
1995 року стала ведучою власного телевізійного проекту – першого національного відео-хіт-параду "Територія А" (Територія Анжеліки). За п’ять років відбулося понад півтори тисячі випусків програми.
1999 року стала заслуженою артисткою України.
2002-го вийшов альбом "Будь зі мною", а наступного року – "anzhelika.ru" Згодом розпочався запис франкомовного "Серце Ангела", проте через хворобу його не вдалося завершити.
2005 року Анжеліка відновила співочу кар’єру.
Навесні 2006 року вийшов її черговий сольний альбом "Знайди мене" зі значним
мультимедійним наповненням.
Повернутися назад