Дерева вміють розмовляти і думають швидше, ніж люди
– Рослини самі розкажуть, як їх краще доглядати, варто лише прислухатися, – стверджує Валентина ЛЯШЕНКО, керівник клубу органічного землеробства з Нікополя, яка днями у Чернівцях проводила збори прихильників цього нетрадиційного способу обробітку землі. – Налаштуватися на таку розмову досить просто. Ось тільки думають дерева швидше, ніж люди.
– Коли ви навчилися розуміти їх мову?
– Коли в Бога повірила. Моєму синові було п’ять з половиною років, коли він важко захворів. Йому зробили операцію на серці, і я втрачала свою дитину. Тоді помолилася, щоби Бог повернув мені сина, сказала, що після цього повірю в Бога. Син видужав. Десь через рік після того випадку обрізала дерева. І з’явилося відчуття: якщо правильно обрізала, було так приємно, наче заходиш до прибраної кімнати. А коли неправильно – засмучувалася. Згодом почала слухати думки дерев.
– Як інші сприймали ваш дар?
– Часом доходило до смішного. Діти розпитували: а що те дерево робить, що те? "Тобі треба, знаєш куди? Туди, де наполеони лежать", – жартували. А згодом і самі навчилися слухати думки дерев.
– Про що розмовляєте з деревами?
– Різні бувають діалоги. Якось стою роздумую біля черешні: "Така красуня, а вся червива". І чую у відповідь: "Була б не червива, ти би продала, а так сама з’їси". А у нас до того нікому в голову не приходило сушити черешню, вишні сушили, і помічали, що черв’яки всі виповзають під час сушіння. Черешня ж знала, що у мене є сушарка. І далі слухаю: "А якщо зрозумієш, що мене можна їсти не лише влітку, а й узимку, наступного року черв’яків не буде". Я була вражена. Наступного року знову вродила черешня, червивих ягід траплялося зовсім мало.
– Це спілкування допомагає вам доглядати за садом і городом?
– Дерева самі підказують, як їх обрізати, скільки поживних речовин їм потрібно. Усім розповідаю, щоб не обрізали дерева, коли місяць уповні. У цей час вони дуже чутливі й буквально кричать від болю. Якось у саду під грушкою виривала різнотрав’я, хотіла, щоби всюди була охайна зелена трава. Відчуваю, що псується настрій. Питаю у грушки: "Чого ти, я ж травичку залишаю!" – "Твоя травичка – лінива. А лободу залиш! Ростила, ростила, а ти?" Усі трави під деревами вирощені ними усвідомлено для енергетичної підтримки.
– А через що дерева засмучуються?
– Часом вони ображаються, як діти, і можуть по два-три дні зі мною не розмовляти. Для рослин немає більшої образи, ніж коли ви неповажно поставитеся до врожаю. Мені одна яблунька наступного року не дала жодного яблучка – не пробачила відра заморожених яблук, які я не зібрала.
– Як змінилося ваше життя після того, як навчилися розумітися з рослинами?
– Я перестала хворіти. У мене аптечка зникла взагалі. Зрозуміла, що якщо з’їсти з городу те, що хочеш і коли хочеш, ліки не знадобляться. Якщо вирощуєш рослини, вони отримують інформацію про те, що потрібно саме тобі, й накопичують потрібні речовини із землі, з космосу. Таким чином запобігають майбутнім нашим захворюванням.
– Коли ви навчилися розуміти їх мову?
– Коли в Бога повірила. Моєму синові було п’ять з половиною років, коли він важко захворів. Йому зробили операцію на серці, і я втрачала свою дитину. Тоді помолилася, щоби Бог повернув мені сина, сказала, що після цього повірю в Бога. Син видужав. Десь через рік після того випадку обрізала дерева. І з’явилося відчуття: якщо правильно обрізала, було так приємно, наче заходиш до прибраної кімнати. А коли неправильно – засмучувалася. Згодом почала слухати думки дерев.
– Як інші сприймали ваш дар?
– Часом доходило до смішного. Діти розпитували: а що те дерево робить, що те? "Тобі треба, знаєш куди? Туди, де наполеони лежать", – жартували. А згодом і самі навчилися слухати думки дерев.
– Про що розмовляєте з деревами?
– Різні бувають діалоги. Якось стою роздумую біля черешні: "Така красуня, а вся червива". І чую у відповідь: "Була б не червива, ти би продала, а так сама з’їси". А у нас до того нікому в голову не приходило сушити черешню, вишні сушили, і помічали, що черв’яки всі виповзають під час сушіння. Черешня ж знала, що у мене є сушарка. І далі слухаю: "А якщо зрозумієш, що мене можна їсти не лише влітку, а й узимку, наступного року черв’яків не буде". Я була вражена. Наступного року знову вродила черешня, червивих ягід траплялося зовсім мало.
– Це спілкування допомагає вам доглядати за садом і городом?
– Дерева самі підказують, як їх обрізати, скільки поживних речовин їм потрібно. Усім розповідаю, щоб не обрізали дерева, коли місяць уповні. У цей час вони дуже чутливі й буквально кричать від болю. Якось у саду під грушкою виривала різнотрав’я, хотіла, щоби всюди була охайна зелена трава. Відчуваю, що псується настрій. Питаю у грушки: "Чого ти, я ж травичку залишаю!" – "Твоя травичка – лінива. А лободу залиш! Ростила, ростила, а ти?" Усі трави під деревами вирощені ними усвідомлено для енергетичної підтримки.
– А через що дерева засмучуються?
– Часом вони ображаються, як діти, і можуть по два-три дні зі мною не розмовляти. Для рослин немає більшої образи, ніж коли ви неповажно поставитеся до врожаю. Мені одна яблунька наступного року не дала жодного яблучка – не пробачила відра заморожених яблук, які я не зібрала.
– Як змінилося ваше життя після того, як навчилися розумітися з рослинами?
– Я перестала хворіти. У мене аптечка зникла взагалі. Зрозуміла, що якщо з’їсти з городу те, що хочеш і коли хочеш, ліки не знадобляться. Якщо вирощуєш рослини, вони отримують інформацію про те, що потрібно саме тобі, й накопичують потрібні речовини із землі, з космосу. Таким чином запобігають майбутнім нашим захворюванням.
Повернутися назад