«Я даю учням задачі, на які немає відповіді у підручниках»

У вчителя фізики та астрономії ліцею №1 Пауля Пшенічки є, як він каже, позаземне майно. Тобто астероїд розмірами чотири на шість кілометрів, який пересікає орбіту Землі і який лабораторія імені Лінкольна назвала астероїдом Пшенічки. Адже Пауль Францович – почесний член Лондонського інституту фізики, президент Чернівецького молодіжного наукового товариства "Квазар", заслужений вчитель України, один із творців методу проектно-орієнтованого навчання (за що став лауреатом премії Itel і отримав 10 тисяч доларів на розвиток цього методу). Основи цього методу він викладав у провідних вузах світу німецькою та англійською мовами. За цим же методом Пауль Францович навчав понад три тисячі учнів. Що ж таке проектно-орієнтоване навчання і в чому його особливість, "МБ" з’ясував у Пауля Пшенічки.
"Те, що вчать
у школі, не є реальним життям"
– Метод проектно-орієнтованого навчання виховує успішних у житті людей, які вміють мислити, – пояснює Пауль Францович. – У школі вчитель пише на дошці формули, яким діти мають вірити на слово. І дуже рідко хто в класі запитає, чому саме так, звідки взялася така формула. А я даю дітям задачі, на які вони не знайдуть відповідей у підручниках. Бо у житті ніхто не знає правильних відповідей. Той, хто звик стикатися з труднощами і долати їх, не пропаде. А те, що вчать у школі, не є реальним життям. Тому часто трапляється, що трієчник, який мучиться, помиляється, у житті краще влаштовується, ніж відмінник, що не звик до перешкод. Понад 90% методів, які сьогодні застосовують у школах, продукують неуспішних людей, які не звикли критично мислити. Школярі намагаються запам’ятати. Але життя дуже швидко змінюється, і усього не запам’ятаєш. А в людей, які рухають прогрес, голова влаштована інакше. Для того, щоби їх по-справжньому чимось зацікавити, треба дати справжню задачу, а не ту, до якої є відповідь в кінці підручника.
"Талантам треба допомагати"
– Щоби чогось досягти, треба бути не лише розумним, але й дуже настирливим, – вважає Пауль Францович. – Якщо зупинятися на п’ятій-десятій спробі, нічого не вийде. Знаменитий американський винахідник Томас Едісон багато років думав над тим, як зробити лампочку. Десь на п’ятитисячній спробі кореспондент запитав його: "Може, пора вже покинути цю справу? Адже у вас п’ять тисяч невдач!" На що вчений відповів: "Я просто по-іншому міркую. Зараз я на п’ять тисяч кроків ближчий до розв’язання цієї задачі". І десь на 14-тисячній спробі він таки створив лампочку! Без таких людей ми би ще сиділи у печерах. Їх дуже мало, тому їм потрібно допомагати.
Із людьми – … як із блощицями
– Кожна людина має величезний потенціал, і потрібно знайти саме ту галузь, яка її притягує, – продовжує Пауль Пшенічка. – Ви колись чули про цирк блощиць? Блощиця знаходиться у відкритій склянці висотою 30 см і стрибає на висоту склянки, хоча насправді може стрибнути на висоту 80 см. Просто її так натренували – тримали склянку накритою, блощиця кілька разів стрибнула, вдарилася головою об тверду покришку і вже не хоче високо стрибати. Так і з людиною трапляється. Завдання педагогів – відкрити потенціал у дитині і постійно його розвивати, а не стримувати.
"Наші діти все ще хочуть вчитися"
– У нас дуже здібні учні, – стверджує вчитель. – Якось до Чернівців приїхали вчителі зі Швеції, побували на уроках у школах, а потім мені кажуть: "У наших школах є все, але немає одного, і певно вже й не буде – таких учнів, як ваші". Бо справді, наші діти мають хороші голови і все ще хочуть вчитися. Для них я заснував молодіжне наукове товариство "Квазар", до якого входять школярі, студенти, молоді науковці з усього світу. Вони прослуховують спецкурси і семінари, беруть участь у міжнародних наукових конференціях, створюють власні проекти, допомагають одне одному. А з 18 до 23 квітня ми організовуємо міжнародну конференцію молодих вчених з фізики, математики, інформатики та екології, у якій візьмуть участь 170 осіб із різних країн. Як працювати
з учнями
(поради від Пауля Пшенічки)

менше критикувати;

частіше хвалити, ніж сварити;

хвалити за конкретну справу, відразу і при всіх;

сварити також за конкретну справу і наодинці, щоби не принижувати гідності учня;

часто батьки хочуть, щоби їхні діти були компетентними в усьому. Насправді ж вистачає, щоби дитина добре вміла щось одне, і цього достатньо, щоби вона в житті досягла успіху;

якщо учень вас неуважно слухає, можна йому дати конкретне завдання: помити дошку, принести води. Це змусить його сконцентруватися;

учнів треба зацікавлювати. Наприклад, на уроці фізики показати дослід або, щоби привернути увагу до поета, розповісти якийсь цікавий факт із його біо¬графії;

давати учням можливість частіше викладати свою думку, розвивати аналітичне мислення.