Буковинка стала обличчям «Л’Ореаль» у французькому місті

24-річна уродженка Новоселиці Наталка Скрикуляк стала представником фірми "Л’Ореаль" у французькому місті Діжон у Бургундії. Буковинка представляє фарбу для волосся французької косметичної фірми. Почесний титул амбасадора Наталка здобула після того, як представники фірми помітили обличчя дівчини на біг-бордах Діжона.
– За результатами минулого року Наталка стала обличчям модельного агентства на 2008 рік у Діжоні, – розповідає мати дівчини Світлана СКРИКУЛЯК. – Представники фірми "Л’Ореаль" зі Страсбурга, Меца і Нанса приїхали до Діжона, аби обрати свого посланця. Помітили обличчя Наталки на біг-бордах.
Кар’єру моделі у Франції буковинка розпочала 2002 року, коли взяла участь у місцевому кастингу... І перемогла. Але її не взяли до модельного агентства, адже вона – емігрантка. Наталка не здалася і продовжувала брати участь в інших кастингах.
– Її запросила жінка-кутюр’є, – продовжує Світлана Євгенівна. – Усі сукні, які вона шила, підходили лише Наталці, адже в дочки стандартна фігура. Зріст – 172 сантиметри, вага – 52 кілограми. Так вона потрапила до модельного бізнесу і почала підніматися сходинками кар’єри.
Проте модельний бізнес для Наталки – лише хобі. В університеті вона отримала освіту менеджера з експорту та імпорту і працює фінансовим менеджером одного з відділень "МакДональдса" у Діжоні.
– Коли Наталка була студенткою, працювала у "МакДональдсі" на найнижчій посаді. Готувала гамбургери, – продовжує мати. – Але після закінчення університету склала тести і її підвищили. А коли директор закладу побачив її фото на біг-бордах Діжона, підвищив зарплату. Університет дочка закінчила минулого року. Коли вступала, не заплатили жодної копійки, – каже мати. – Єдине, чим ми забезпечили дочку, – рахунок на п’ять тисяч доларів. Це є умовою в’їзду до Франції.
У липні 2006 року Наталка вийшла заміж за однокурсника–француза. Сукню купували на Калинці. Така сукня у Франції коштує 1500 доларів, а в Чернівцях придбали за 150 євро.
– Коли наречена вийшла в цій сукні з авто, натовп зітхнув: "Амерік". А я з гордістю відповіла, що вона – українка, – пригадує мати.
Батьки не готували дочку як модель, але намагалися дати їй гарну освіту. Два роки Наталка відвідувала гурток латиноамериканських танців у чернівецькому міському палаці дітей та юнацтва. Займалася аеробікою. Закінчила музичну школу з класу фортепіано. З п’ятого класу вивчала англійську та французьку мови. 2001 року закінчила Новоселицький ліцей із золотою медаллю.
– Коли дочка поїхала до Франції, їй було важко насамперед психологічно, – ділиться мати. – Скрізь були соціальні перешкоди. Але вона старалася і втілила свою мрію ходити подіумом. Після закінчення школи Наталка брала участь в англійському театрі "Тяжкий вік". Її викладачка сказала: "Наталко, ти будеш ходити по подіуму". І навіть у її шкільній віньєтці записано, що Наталка мріє ходити по подіуму Парижа. Сьогодні вона ходить по подіуму Діжона, але все ще попереду.