«Сміття мені навіть сниться, а святкування 600-річчя боюся вже»

Професія двірника в Чернівцях надзвичайно дефіцитна. За словами заступника директора департаменту житлово-комунального господарства міськради Анатолія ЮРЧАКА, штат двірників укомплектовано лише на 60%. Напередодні професійного свята комунальників про свої проблеми розповіли кореспондентові "МБ" двірники КЖРЕПу №6.
"Спершу соромився своєї роботи"
Розмовляємо з ними на Соборній площі, яку прибирають двірники шостого КЖРЕПу. Сідаємо на лавку, звідки тільки-но піднялися молоді хлопці, судячи з усього, – студенти.
– Бачите, – показує на обпльований, засмічений асфальт бригадир двірників Єфросинія ГОРДЕЙ, – а лише дві години тому прибрали. Моя бригада обслуговує весь центр міста – Соборну, Театральну площі, частину Головної та прилеглі до них вулиці. Якщо десь на околиці ще можна щось не доробити, то тут одразу ж телефонують у різні інстанції та зчиняють гвалт, мовляв, не прибирають. У нашому КЖРЕПі є 18 двірників, семеро з них – пенсійного віку. Це здебільшого сільські мешканці, чернівчани не дуже хочуть підмітати вулиці. Нам не вистачає десять двірників. Скільки вже разів давали оголошення, а охочих немає. Бувало, приходили люди: поцікавляться зарплатою, умовами праці, поспостерігають за нашою роботою – і йдуть. Бо й справді, хто захоче важко працювати за 600 гривень. Не знаю, якщо ми підемо на пенсію, хто буде прибирати місто. Як намахаєшся мітлою, накидаєшся мішків зі сміттям, а взимку наносишся відер із піском, то потім не можеш поворухнутися.
– А в моїй бригаді взагалі одні пенсіонери, – каже Анастасія НИКУЛЯК. – Прибираємо весь мікрорайон Роша – від вулиці Київської до Цецино. Найбільша наша біда – стихійні сміттєзвалища, які створюють мешканці. Почистять свої городи та сади, зроблять євроремонти у будинках і викидають сміття біля контейнерів, яких не вистачає, чи просто за ворота. Двірникам похилого віку дуже важко вантажити все це на трактор. Мені сміття часто навіть сниться вночі – падає на мене купами, а я не можу вилізти з-під нього. Коли гуляю з чоловіком, мимоволі нахиляюся за кожним папірцем чи порожньою пляшкою та несу до контейнера. Він уже сміється з мене.
– А я спершу соромився своєї роботи, – зізнається Василь ЯВОРСЬКИЙ, який прибирає вулицю Івана Франка. – Коли бачив знайомих, кидав мітлу і ховався у кущах чи за деревом. Тепер уже звик. Хоча все одно ніяковію, особливо у святкові дні. Люди ходять такі гарні, чисті, а я – в брудних штанах і старих черевиках. Починаю працювати о 6.00. То мешканці часто сваряться, що заважаю їм спати, шуркаючи мітлою, чи пилюка їм летить у відчинену кватирку. Прошу, аби зачинили, а у відповідь – нецензурні слова.
Можуть облаяти чи нацькувати собаку
– Двірника взагалі не вважають за людину, – скаржиться Єфросинія Гордей. – Буває, що чернівчани вітаються на вулиці, дякують за роботу. Але це рідко. Частіше доводиться чути неприємні слова на свою адресу, навіть можуть облаяти, якщо зробиш зауваження. А коли розносили попередження про несплату квартплати, дехто з мешканців собак випускав – ледь втекли. Вже зо три роки воюємо з нічним клубом "Сьоме небо", що на Театральній площі. Звідти щоранку виносять по 20-30 мішків зі сміттям і складають біля контейнера. Вивозити і вантажити доводиться нам.
– У Чернівцях оголосили місячник благоустрою, а таке враження, що він стосується тільки двірників, – втрутилася у розмову Анастасія Никуляк. – Роботи у нас стало дуже багато. Зате городяни не дуже поспішають прибрати своє місто до Великодня. Хоча у власному будинку чи квартирі в кожного буде порядок. Але було би добре вийти за власний поріг і подивитися, що там робиться.
– У двірників немає ні вихідних, ні свят, – продовжує Єфросинія Гордей. – Люди готуються святити паску, а ми прибираємо вночі. Взагалі, ми не дуже любимо свята і особливо різні розважальні заходи, що проводяться на міських площах. Усі розходяться відпочивати, а ми прибираємо майже до ранку. У таких випадках виходимо всією бригадою, бо декільком двірникам не впоратися. Жах, що робиться після цих масових гулянок: купи сміття, битих пляшок. Часто двірники руки різали та ноги пробивали. Збираємо та вивозимо по декілька тракторів сміття. Особливо хвилюємося з приводу 600-річчя Чернівців. До жовтня ще далеко, а ми вже думаємо, скільки роботи на нас чекає. Адже святкові заходи триватимуть майже тиждень. Доведеться прибирати вночі.
Ночує в клубі
на розкладачці
– Почав працювати двірником із 24 років, – розповідає Василь Яворський. – Цього року в березні відзначатиму десятирічний ювілей. Свої найкращі молоді роки витратив на підмітання та прибирання. І все – заради квартири. А отримав невеличку кімнату в старому гуртожитку зі спільною кухнею і санвузлом. Казали тимчасово, а вийшло надовго. Якби двірникам давали житло, як це було раніше, то більше би людей йшло працювати, до того ж, молодих, а не пенсіонерів. А так – ні зарплати, ні квартири. А винаймати житло на зарплату двірника – просто нереально.
– Я за 14 років роботи двірником отримала одну кімнатку в старому будинку без зручностей, – нарікає Анастасія Никуляк. – Туалет – на вулиці, воду набираю з колонки. Ремонт треба робити, а де взяти гроші – не знаю. А наш двірник Володимир Моцок уже п’ять років живе в КЖРЕПівському клубі, бо немає де подітися. Спить на своїй розкладайці, а помитися після прибирання ніде.
– Хочеться, аби міська влада нарешті звернула увагу на двірників і допомогла вирішити наші проблеми, – зауважує Єфросинія Гордей. – І згадувала про нас не лише в день професійного свята, а частіше. Колись двірникам безкоштовно видавали молоко, пральний порошок, мило, спецодяг, а тепер – тільки інвентар і спецівки.