На здачу крові з пальця дитину супроводжує психолог
%0%Майже два тижні лікарі дитячої обласної лікарні стажувалися в Німеччині в місті Аугсбурзі, округ Швабія. Візит у місто і можливість попрацювати у клініці наші медики отримали завдяки запрошенню Президента Ради депутатів округу Швабія Юргена Райхерта. Які враження від медицини за кордоном – ми поцікавилися у начмеда дитячої лікарні Наталі СТРАЩУК, яка й відвідала Швабію.
Лікарня має
свій вертоліт
– Лікарня в Аугсбурзі – 12-поверхова, розрахована на півтори тисячі ліжок, а обслуговує місто приблизно із 300-тисячним населенням, – розповідає Наталя Стращук. – Цікаво, що головний лікар не має медичної освіти, він політик. Страхові компанії виплачують за добу лікарні мільйон євро, саме на таку суму надаються послуги. У лікарні роблять усе – приймають пологи, обслуговують дітей і навіть здійснюють трансплантацію внутрішніх органів. Лікарня інтернаціональна, там працює персонал 50 національностей, і це дуже схвалюється. До речі, працює там і лікар з Донецька. Лікарня така заможна, що має свій вертолітний майданчик і вертоліт.
У лікарні є власна друкарня. Роздається багато безкоштовних брошур і книжечок з корисною інформацією як для маленьких пацієнтів, так і для дорослих. Окремо видають літературу для лікарів, мають свій клінічний журнал.
Операційних у лікарні понад 50. Операційний блок – це фантастика. У хірургічному блоці немає жодної плитки, підлога, стеля – алюмінієві. Двері відчиняються за допомогою фотодіодів.
Для медичного персоналу є окрема їдальня. На вході до неї стоїть апарат, куди опускають гроші. Видається спеціальний чіп, і людина таким чином купує будь-які страви. Ціни нижчі, ніж у кафе за межами лікарні. Ніхто, окрім персоналу, в їдальню не заходить, хоча немає на дверях ані таблички про заборону, ані охоронців.
Медсестри отримують дві тисячі євро
– Коли потрапляєш до лікарні, розумієш, що система медицини тут будувалася роками, і вона вже надзвичайно відпрацьована, налагоджена, – розповідає Наталя Анатоліївна. – У Німеччині кожна людина, яка працює, сплачує страховку на медицину – 13 відсотків від заробітньої плати, і це досить велика сума.
Умови роботи медичних працівників дуже оптимізовані. Кожен чітко знає свої функціональні обов’язки: той лікує, той прибирає, той доглядає хворих. Звісно ж, уся робота комп’ютеризована.
Зарплата медсестри, яка лише починає роботу, становить 2 тисячі євро, а лікар-початківець має до 3,5 тисяч євро. Робочий день у лікарів ненормований, вони працюють дуже багато. Після своєї зміни лікарі, незважаючи на те, що працюють у державній клініці, можуть індивідуально давати консультації на вимогу пацієнтів за окрему страховку і отримують доплату. Це, звісно, роблять найкращі лікарі, і вони практично живуть у лікарні – працюють із 7.00 (тоді починається робочий день) до 20.00 чи навіть пізніше.
Дуже цікаво, що у Німеччині немає поліклінік, і ніхто з лікарів не ходить по квартирах, як у нас. Якщо у людини, наприклад, застуда, вона телефонує лікарю і отримує телефоном поради або звертається одразу в лікарню. Середня тривалість перебування у лікарні – до десяти днів, далі хворі можуть доліковуватися вдома.
У дитячому відділенні не плачуть від уколів
– Ми стажувалися у дитячому блоці, – продовжує Наталя Стращук. – Лікують тут дітей від народження до 18 років. У всіх відділенях немає яскравого освітлення, воно приглушене, вважається, що це корисніше і заспокоює хворих.
У кожній палаті по 2-3 хворих, є й індивідуальні палати. До речі, лікар чи медична сестра не можуть собі дозволити зайти, не постукавши. Біля кожного дитячого ліжка для мами стоїть щось подібне до шезлонга, де вона певний час може відпочити. А загалом є окремий поверх із кімнатами для мам хворих дітей, вони можуть там перебувати під час лікування.
Усі медичні маніпуляції у дитячому відділенні відбуваються без сліз. Усі процедури роблять зі знеболювальним. Якщо потрібно робити багато ін’єкцій, встановлюють спеціальний катетер дитині і вводять ліки, що менш болісно, ніж уколи. Це особливо важливо для дітей, які хворіють на лейкоз і їм потрібне тривале лікування.
Сподобалося, що у лікарні є психологічна служба. Якщо дитина боїться здавати кров з пальця, то з нею йдуть батьки і обов’язково – психолог.
Коли дитині роблять ультразвукове обстеження, їй показують улюблений мультик чи фільм. Дитина відволікається, а лікар може зробити досконаліше обстеження.
Інша дитина прийшла на обстеження з приводу можливої вади серця. У неї нічого не виявили і видали грамоту про те, що зі здоров’ям усе гаразд. Дитина була дуже щаслива, а саме такі дрібниці важливі.
Найбільше, звісно, сподобалося обладнання. Наприклад, батьків одразу можуть повідомити, чи хороший у новонародженої дитини слух і якщо ні, починають лікування. А у нас це навіть не діагностують.
Ми бачили дітей, які змушені жити у лікарні через серйозні хвороби. А ще коли були на стажуванні, у загальному відділенні у дитячому блоці лежало немовля, яке народилося з ВІЛ-інфекцією. Його всі брали на руки, старанно доглядали. На жаль, у нас ставлення до хворих на СНІД, навіть серед медпрацівників, вкрай негативне.
Вразило й те, що суспільство дуже адаптоване до потреб інвалідів. Нас, наприклад, запросили в ресторан, де працюють тільки інваліди. Обслуговували люди без пальців, які погано бачать, але і вони, і оточення сприймали це позитивно. У громадському транспорті все пристосовано для інвалідів, і вони спокійно можуть сісти й вийти з нього. Для цього натискають на кнопочку, і виїжджає додаткова сходинка. Бачили чимало інвалідів на візках, які без зайвих проблем пересуваються містом, відвідують різдвяні ярмарки. Одне слово, живуть повноцінним життям.
Наша лікарня мріє про комп’ютери
та паперові рушники
Пані Наталя каже, що візит до німецької лікарні не мине даремно. І вже є перші спроби дещо впровадити у нашій дитячій лікарні.
– Насамперед вирішили у своїй лікарні зробити веселі вивіски, так звану німу інформацію, – ділиться планами Наталя Анатоліївна. – У дитячому блоці лікарні в Аугсбургу кожен поверх має свою мальовану тваринку, яка показує, куди потрібно йти. Ми теж хочемо не стрілки встановлювати, а якісь гарні малюнки намалювати.
У дитячих відділеннях німецької лікарні дуже багато дитячих малюнків, там взагалі атмосфера наближена до дитсадка. У нас, на жаль, немає такого, хоча це не вимагає значних коштів. Тому і ми дуже хочемо, щоби якомога більше дитячих малюнків з’явилося у нас в лікарні.
Також хочемо, щоби замість звичних рушників, які використовують лікарі, пацієнти, з’явилися паперові, а при вході у відділення були засоби для дезінфекції рук. Здавалося би, це дрібниці, але завдяки ним у лікарні в Аугсбургу навіть немає інфекційних відділень. Запровадимо і деякі елементи з виходжування недоношених дітей, яких у Німеччині дуже багато.
А ще наші мрії – якомога швидше обладнати нормальні робочі місця медичних сестер і , звісно ж, комп’ютеризувати лікарню.
Лікарня має
свій вертоліт
– Лікарня в Аугсбурзі – 12-поверхова, розрахована на півтори тисячі ліжок, а обслуговує місто приблизно із 300-тисячним населенням, – розповідає Наталя Стращук. – Цікаво, що головний лікар не має медичної освіти, він політик. Страхові компанії виплачують за добу лікарні мільйон євро, саме на таку суму надаються послуги. У лікарні роблять усе – приймають пологи, обслуговують дітей і навіть здійснюють трансплантацію внутрішніх органів. Лікарня інтернаціональна, там працює персонал 50 національностей, і це дуже схвалюється. До речі, працює там і лікар з Донецька. Лікарня така заможна, що має свій вертолітний майданчик і вертоліт.
У лікарні є власна друкарня. Роздається багато безкоштовних брошур і книжечок з корисною інформацією як для маленьких пацієнтів, так і для дорослих. Окремо видають літературу для лікарів, мають свій клінічний журнал.
Операційних у лікарні понад 50. Операційний блок – це фантастика. У хірургічному блоці немає жодної плитки, підлога, стеля – алюмінієві. Двері відчиняються за допомогою фотодіодів.
Для медичного персоналу є окрема їдальня. На вході до неї стоїть апарат, куди опускають гроші. Видається спеціальний чіп, і людина таким чином купує будь-які страви. Ціни нижчі, ніж у кафе за межами лікарні. Ніхто, окрім персоналу, в їдальню не заходить, хоча немає на дверях ані таблички про заборону, ані охоронців.
Медсестри отримують дві тисячі євро
– Коли потрапляєш до лікарні, розумієш, що система медицини тут будувалася роками, і вона вже надзвичайно відпрацьована, налагоджена, – розповідає Наталя Анатоліївна. – У Німеччині кожна людина, яка працює, сплачує страховку на медицину – 13 відсотків від заробітньої плати, і це досить велика сума.
Умови роботи медичних працівників дуже оптимізовані. Кожен чітко знає свої функціональні обов’язки: той лікує, той прибирає, той доглядає хворих. Звісно ж, уся робота комп’ютеризована.
Зарплата медсестри, яка лише починає роботу, становить 2 тисячі євро, а лікар-початківець має до 3,5 тисяч євро. Робочий день у лікарів ненормований, вони працюють дуже багато. Після своєї зміни лікарі, незважаючи на те, що працюють у державній клініці, можуть індивідуально давати консультації на вимогу пацієнтів за окрему страховку і отримують доплату. Це, звісно, роблять найкращі лікарі, і вони практично живуть у лікарні – працюють із 7.00 (тоді починається робочий день) до 20.00 чи навіть пізніше.
Дуже цікаво, що у Німеччині немає поліклінік, і ніхто з лікарів не ходить по квартирах, як у нас. Якщо у людини, наприклад, застуда, вона телефонує лікарю і отримує телефоном поради або звертається одразу в лікарню. Середня тривалість перебування у лікарні – до десяти днів, далі хворі можуть доліковуватися вдома.
У дитячому відділенні не плачуть від уколів
– Ми стажувалися у дитячому блоці, – продовжує Наталя Стращук. – Лікують тут дітей від народження до 18 років. У всіх відділенях немає яскравого освітлення, воно приглушене, вважається, що це корисніше і заспокоює хворих.
У кожній палаті по 2-3 хворих, є й індивідуальні палати. До речі, лікар чи медична сестра не можуть собі дозволити зайти, не постукавши. Біля кожного дитячого ліжка для мами стоїть щось подібне до шезлонга, де вона певний час може відпочити. А загалом є окремий поверх із кімнатами для мам хворих дітей, вони можуть там перебувати під час лікування.
Усі медичні маніпуляції у дитячому відділенні відбуваються без сліз. Усі процедури роблять зі знеболювальним. Якщо потрібно робити багато ін’єкцій, встановлюють спеціальний катетер дитині і вводять ліки, що менш болісно, ніж уколи. Це особливо важливо для дітей, які хворіють на лейкоз і їм потрібне тривале лікування.
Сподобалося, що у лікарні є психологічна служба. Якщо дитина боїться здавати кров з пальця, то з нею йдуть батьки і обов’язково – психолог.
Коли дитині роблять ультразвукове обстеження, їй показують улюблений мультик чи фільм. Дитина відволікається, а лікар може зробити досконаліше обстеження.
Інша дитина прийшла на обстеження з приводу можливої вади серця. У неї нічого не виявили і видали грамоту про те, що зі здоров’ям усе гаразд. Дитина була дуже щаслива, а саме такі дрібниці важливі.
Найбільше, звісно, сподобалося обладнання. Наприклад, батьків одразу можуть повідомити, чи хороший у новонародженої дитини слух і якщо ні, починають лікування. А у нас це навіть не діагностують.
Ми бачили дітей, які змушені жити у лікарні через серйозні хвороби. А ще коли були на стажуванні, у загальному відділенні у дитячому блоці лежало немовля, яке народилося з ВІЛ-інфекцією. Його всі брали на руки, старанно доглядали. На жаль, у нас ставлення до хворих на СНІД, навіть серед медпрацівників, вкрай негативне.
Вразило й те, що суспільство дуже адаптоване до потреб інвалідів. Нас, наприклад, запросили в ресторан, де працюють тільки інваліди. Обслуговували люди без пальців, які погано бачать, але і вони, і оточення сприймали це позитивно. У громадському транспорті все пристосовано для інвалідів, і вони спокійно можуть сісти й вийти з нього. Для цього натискають на кнопочку, і виїжджає додаткова сходинка. Бачили чимало інвалідів на візках, які без зайвих проблем пересуваються містом, відвідують різдвяні ярмарки. Одне слово, живуть повноцінним життям.
Наша лікарня мріє про комп’ютери
та паперові рушники
Пані Наталя каже, що візит до німецької лікарні не мине даремно. І вже є перші спроби дещо впровадити у нашій дитячій лікарні.
– Насамперед вирішили у своїй лікарні зробити веселі вивіски, так звану німу інформацію, – ділиться планами Наталя Анатоліївна. – У дитячому блоці лікарні в Аугсбургу кожен поверх має свою мальовану тваринку, яка показує, куди потрібно йти. Ми теж хочемо не стрілки встановлювати, а якісь гарні малюнки намалювати.
У дитячих відділеннях німецької лікарні дуже багато дитячих малюнків, там взагалі атмосфера наближена до дитсадка. У нас, на жаль, немає такого, хоча це не вимагає значних коштів. Тому і ми дуже хочемо, щоби якомога більше дитячих малюнків з’явилося у нас в лікарні.
Також хочемо, щоби замість звичних рушників, які використовують лікарі, пацієнти, з’явилися паперові, а при вході у відділення були засоби для дезінфекції рук. Здавалося би, це дрібниці, але завдяки ним у лікарні в Аугсбургу навіть немає інфекційних відділень. Запровадимо і деякі елементи з виходжування недоношених дітей, яких у Німеччині дуже багато.
А ще наші мрії – якомога швидше обладнати нормальні робочі місця медичних сестер і , звісно ж, комп’ютеризувати лікарню.
Повернутися назад