Африканець та індієць танцюють у чернівецькому балеті

Дев’ятнадцятирічний нігерієць Олаолува та 20-річний індієць Вішал танцюють у чернівецькому шоу-балеті "Centenario" трохи більше, ніж три місяці, але вже встигли запам’ятатися глядачам.
Перший вихід Лаулу (як скорочено називають друзі Олаолува, – ред.) на сцену відбувся у Літньому театрі. Дівчата з передніх рядів довго сперечалися: це справжній негр чи звичайний наш хлопець із майстерно нанесеним мейк-ап?
– Хлопці були одягнуті у капюшони, тому спочатку не можна було розгледіти, хто на сцені, – розповідає керівник шоу-балету "Centenario" Василь ПАЛАМАРЮК. – Але коли почався танець і вони скинули з облич накидки, дівчата не могли приховати подиву. Вони півтанцю сперечалися: це справжня людина чи костюм. Одна дівчина зазначила: "Що, на обличчі теж костюм?".
Індус Вішал з індійського штату Панджаб ніколи в житті не займався танцями. Коли приїхав учитися до чернівецького медуніверситету, з цікавістю прийняв пропозицію Василя займатися у шоу-балеті.
– Коли починав танцювати, почувався невпевнено, бо ніколи не робив цього у своїй країні, – каже Вішал. – Я ніколи не думав, що українцям сподобаються мої рухи і вони будуть аплодувати мені. Чернівчани поставилися до мене як до "свого".
– Вішал спочатку казав, що не зможе виступати так, як ми, – каже Василь. – Після першої спроби і вигуків із залу "Давайте ще!" Вішал позбувся сумнівів і тепер впевнено працює разом з нами. За тиждень він досяг пластики, якої інші учасники набували півроку.
Вішал працював над рухами і під час репетицій, і в гуртожитку. Через місяць після знайомства із шоу-балетом хлопець вже виступав разом із всією командою.
На відміну від Вішала, Лаулу мав хореографічну практику в своїй країні. Він три роки займався танцями. Після першого виcтупу з "Centenario" Лаулу отримав пропозиції приєднатися до інших чернівецьких команд, але відмовився.
– У команді Василя мене сприйняли таким, як я є, – пояснює африканець. – Гадаю, що не зможу знайти у Чернівцях іншу команду. Мені комфортно із "Centenario".
– Раніше ми танцювали "гламурну класику", яка межувала з еротикою. Тепер із приходом Лаулу ми хочемо створити хореографічну постановку в стилі хіп-хоп.
Перше питання, яке постало перед чернівецькими колегами під час залучення до шоу-балету іноземців, полягало у тому, чи дозволяють етнічні культури хлопців відвертість та розкутість на сцені.
– Дівчата мене запитали, чи не будуть хлопці соромитися танцювати з ними, – каже Василь. – Адже у нас можна стати на площі, відкрито цілуватися та обійматися. У них все інакше. Проте Вішал запевнив, що заради мистецтва їм це дозволено.
Наступна проблема полягала у мовному бар’єрі.
– Ми спілкуємося англійською. У Лаулу яскраво виражений американський акцент. Він дуже швидко говорить. Я спочатку кивав йому головою, наче розумів, але потім все одно доводилося пояснювати жестами. З Вішалом одразу було легко спілкуватися, бо у нього англійська чіткіша. Зараз навіть бувають такі ситуації, коли я кажу: "Вішале, переклади, будь-ласка, те, що сказав Лаулу", – каже керівник балету.