Дожила до 107 років, бо «ніхто не морочив голову»
Жительці села Великий Кучурів Сторожинецького району Марії Морошан першого липня виповнилось 107 років. Жінка вже дуже ослабла, за нею доглядає племінниця – 71-річна Домніка Сушинська.
Ще рік тому, коли мені довелося спілкуватися з бабцею Марією, вона виходила на подвір’я, подовгу сиділа на ганку невеличкої хатини, виспівувала пісень, щоправда, погано бачила, але слух мала добрий.
На запитання, як вдалося їй прожити до таких років відповіла: "Мені ніхто не морочив голову: ні чоловік, ні діти".
– Кремезна була тітка в молодості, гарна, висока – 1,9 метра, – розповідає Домніка Сушинська. – Ще за Австрії до неї приставали парубки, а один чоловік хотів поглумитися над нею. То вона як перекинула його через плече на землю, і невдовзі він помер. Так заміж і не вийшла, хоча дітей, мого сина Василя та племінника Петра (сина моєї сестри Марії), дуже любила.
– Марія в колгоспі не працювала, ходила робити по людях. Дуже любила поратися біля землі, сапати, копати картоплю, збирати сіно, а тому пенсії не мала, потім вже ми її виходили. Спочатку отримувала 33 гривні, зараз отримує 550, але це згідно з указом президента, тим, кому виповнилося понад 100 років, – розповідає Домніка. – Весь час вона ходила босоніж, навіть взимку, коли зима була теплою. Носила домотканий одяг, який прали в "зільмиці" з попелом. До лікарів ніколи не зверталася, чомусь боялася їх. Щоправда, з лікарні були лікарі чотири місяці тому. Зробили їй укол, бо була дуже слаба.
– Не знаю в чому секрет її довголіття, може, так Бог дав їй довгі роки життя, але все життя робила важко біля землі, та й харчі знаєте які були і часи важкі, то Австрія, то румуни, то совіти, то знову румуни, то знов совіти, – каже Домніка. – Тепер добре, пенсію дають вчасно, є що купити, шкода що здоров’я вже нема.
– Ми пропонували Домніці Сушинській закріпити соціального працівника, щоби доглядала Марію, – каже директор територіального центру з обслуговування одиноких пенсіонерів та інвалідів Домніка Парайко, – проте вона відмовилася, каже, що ніхто краще за рідних не догляне.
– Як це я тітку здам у будинок престарілих? Вона з нами прожила, була доброю, лагідною, – каже Домніка Сушинська.
Розмову доповнює сусідка Сільва Тодорівна: "Бабця Марія не раз приходила і каже, давайте поможу сапати город, а як сапала, то за двох, дуже роботяща була".
Зі 107-літтям довгожительку приїхав привітати голова Сторожинецької РДА Микола Карнійчук з працівниками соціального захисту, вручили квіти, грошову допомогу.
P.S. Цікаво було би дізнатися на шпальтах газети про найстарішого жителя нашої області, може, кому виповнилося понад 107 років?
Ще рік тому, коли мені довелося спілкуватися з бабцею Марією, вона виходила на подвір’я, подовгу сиділа на ганку невеличкої хатини, виспівувала пісень, щоправда, погано бачила, але слух мала добрий.
На запитання, як вдалося їй прожити до таких років відповіла: "Мені ніхто не морочив голову: ні чоловік, ні діти".
– Кремезна була тітка в молодості, гарна, висока – 1,9 метра, – розповідає Домніка Сушинська. – Ще за Австрії до неї приставали парубки, а один чоловік хотів поглумитися над нею. То вона як перекинула його через плече на землю, і невдовзі він помер. Так заміж і не вийшла, хоча дітей, мого сина Василя та племінника Петра (сина моєї сестри Марії), дуже любила.
– Марія в колгоспі не працювала, ходила робити по людях. Дуже любила поратися біля землі, сапати, копати картоплю, збирати сіно, а тому пенсії не мала, потім вже ми її виходили. Спочатку отримувала 33 гривні, зараз отримує 550, але це згідно з указом президента, тим, кому виповнилося понад 100 років, – розповідає Домніка. – Весь час вона ходила босоніж, навіть взимку, коли зима була теплою. Носила домотканий одяг, який прали в "зільмиці" з попелом. До лікарів ніколи не зверталася, чомусь боялася їх. Щоправда, з лікарні були лікарі чотири місяці тому. Зробили їй укол, бо була дуже слаба.
– Не знаю в чому секрет її довголіття, може, так Бог дав їй довгі роки життя, але все життя робила важко біля землі, та й харчі знаєте які були і часи важкі, то Австрія, то румуни, то совіти, то знову румуни, то знов совіти, – каже Домніка. – Тепер добре, пенсію дають вчасно, є що купити, шкода що здоров’я вже нема.
– Ми пропонували Домніці Сушинській закріпити соціального працівника, щоби доглядала Марію, – каже директор територіального центру з обслуговування одиноких пенсіонерів та інвалідів Домніка Парайко, – проте вона відмовилася, каже, що ніхто краще за рідних не догляне.
– Як це я тітку здам у будинок престарілих? Вона з нами прожила, була доброю, лагідною, – каже Домніка Сушинська.
Розмову доповнює сусідка Сільва Тодорівна: "Бабця Марія не раз приходила і каже, давайте поможу сапати город, а як сапала, то за двох, дуже роботяща була".
Зі 107-літтям довгожительку приїхав привітати голова Сторожинецької РДА Микола Карнійчук з працівниками соціального захисту, вручили квіти, грошову допомогу.
P.S. Цікаво було би дізнатися на шпальтах газети про найстарішого жителя нашої області, може, кому виповнилося понад 107 років?
Повернутися назад