«Любовних сцен поки що не доводилося грати»

"Міс Україна-Всесвіт" Інна Цимбалюк завітала до рідного міста всього на тиждень, аби зустрітися з рідними та однокласниками. Сьогодні у житті дівчини відбуваються неабиякі зміни. Модель та телеведуча планує серйозно зайнятися акторською майстерністю. Інна вже встигла знятися у мелодрамі та продовжує працювати у телесеріалі. Про роботу акторки та інші проекти Інна розповіла в інтерв’ю "МБ"."Знімалася до третьої ночі"
– Як почуваєшся у ролі актриси, і чи важко було зніматися?
– Першу сцену я зіграла у серіалі "Серцю не накажеш". Складність полягає у тому, що серіал дуже довгий і самі режисери сценарію до кінця ще не читали. Всього задумано відзняти 250 серій, але, можливо, серіал скоротять. Повноцінно переглянула другу серію, і можу сказати, що відзняли дуже якісно. Що ж до моєї ролі, то мені було складно зрозуміти характер героїні. Я граю Марію, подругу головної героїні. Любовних сцен поки що не доводилося грати. У мене було лише одне побачення. Моя героїня постійно перебуває у пошуках хлопця. Як буде далі, сказати важко, адже кінцівка ще не відома. Ми дійшли до 90-ї серії, але попередні ще не всі відзнято. Одного дня можуть знімати 90-ту серію і 23-тю. У цьому серіалі мені сподобалася команда. Разом ми працюємо вже півроку. Актори – дуже молоді, тому кожна зйомка для нас – це веселощі. Зйомки можуть тривати і до третьої години ночі, і до четвертої, тобто графік не нормований. Зміна триває 12 годин. Якось я знімалася до третьої ночі. Але з такою компанією час минає дуже швидко та весело. Окрім цього серіалу, встигла зіграти Віку, подругу головної героїні, у фільмі "Вітчим" режисера Андрія Бенкендорфа. Це двосерійна телевізійна мелодрама. Телесеріал "Серцю не накажеш" почнуть показувати 17 вересня на "1+1". А фільм – дещо згодом.
"Швейцарія – перша країна, яка змусила мене заплакати"
– Як же через насичений графік зйомок вдалося вирватися до Чернівців?
– У мене не найбільша роль. Деякі актори перебувають на студії цілодобово. Цього літа я багато подорожувала, але не відпочивала.
– Де тобі найбільше сподобалося?
– Незважаючи на те, що я була в далеких країнах Мексиці та Франції, найяскравіші враження залишилися від перебування у Швейцарії. Це перша країна, яка змусила мене заплакати. Коли гуляла на березі озера чи купалася у холодній кришталевій воді, плакала вечорами. Відчувала таку образу, що за останні 60 років нам не залишили вибору, в якій екології жити. Саме через екологію, природу, чистоту, культуру я плакала. Мене вразила Швейцарія, але це не означає, що я хочу там жити. Це перша країна, в якій замислилася над тим, щоби жити за кордоном. Але Україну я не проміняю. Я – патріотка. Хочу принести користь своїй країні, принаймні народити дитину в Україні.
– Жити хочеш в Києві чи у Чернівцях?
– Я обожнюю Чернівці. Коли настане час створювати сім’ю та народжувати дитину, можливо, повернуся до Чернівців. Екологія у Києві та Чернівцях – абсолютно різна. Тут повітря набагато чистіше.
У Молдові та Білорусі шукали дівчат
з "перчинками"
– На "Фабрику зірок" йдеш як учасниця чи як член журі?
– Я планую потрапити на "Фабрику зірок", але в якому амплуа – поки що секрет.
– А куди ж це ви їздили з Дмитром Коляденком як журі?
– Я, Дмитро та інші входять до складу журі нового проекту "Міс СНД", який "запустять" на телеканалі "ТЕТ". Продюсер – Валід Арфуш. Зараз ми мандруємо країнами СНД та відбираємо учасниць. Ми вже були в Кишиневі (Молдова) та Мінську (Білорусь). Наступними стануть Грузія та Вірменія. Маємо об’їздити всі п’ятнадцять республік колишнього Союзу, в тому числі Литву та Латвію. Намагаємося обирати красунь з "перчинками". Від кожної країни обираємо двох дівчат, а третя – "запасна". Потім вони всі приїдуть до Києва. Програма відбуватиметься у форматі реаліті-шоу.
Першу "трійку" отримала з німецької у восьмому класі
– У Чернівцях була зустріч з однокласниками. Що запам’яталося з дитинства?
– Мама віддала мене у садочок, коли мені було два роки. У шестирічному віці мене перевели в інший садочок. Перший садочок став для мене незабутнім. Добре пам’ятаю, як мені подобався один хлопчик. Він був найгарніший у групі. Якось він підійшов до мене і зізнався: "Ти мені дуже подобаєшся. А я тобі подобаюсь?". Не знаю, звідки у ті роки у мене було стільки жіночої мудрості, але я відповіла: "Я подумаю". Він чекав півроку, хоча він мені шалено подобався. Коли останнього дня вихователь сказала, що я переходжу до іншого садка, він підійшов тихенько до мене і питає: "Ну, ти подумала?". "Я ще думаю..." І так досі. Знаю, що його звали Денис, а прізвища не пам’ятаю. Цікаво було б зустрітися з ним, дізнатися, як у нього склалося життя.
– У школі вчилася добре?
– Загалом так. Але коли я отримала першу "трійку" за чверть, то була катастрофа. Це було у восьмому класі. Я пропустила декілька уроків через заняття гімнастикою. Коли йшла додому, ноги підкошувалися і я не знала, як показати батькам табель. Але батьки мене не сварили. В одинадцятому класі я усе "підтягнула", але залишилася одна "четвірка" в атестаті. "Трійка" була з німецької, і "четвірка" теж залишилася з німецької.
У домашніх справах допомагає мама
– Ти згадала про перший романтичний досвід. А як у тебе зараз складаються стосунки з чоловіками, чи не збираєшся виходити заміж?
– Поки що заміж не збираюся, але стосунки є. Не люблю ділитися цим. Час покаже. Боюся помилитися, чи знайшла гідного. Побачимо. Не хочу загадувати наперед.
– А домашніми справами займаєшся?
– Останнім часом захопилася квітами. У мене вже є п’ять вазонів, до яких я досить серйозно ставлюся – спілкуюся з ними. А домашні справи – це мінімальні роботи. За собою прибираю, але найчастіше мама приїжджає і допомагає мені у всьому.
– Дотримуєшся дієт чи їси те, що подобається?
– Я завжди стежу за своєю вагою. Можу їсти все, але як тільки бачу, що один-два кілограми зайві, один день їм щось дуже легке. У мене багато улюблених страв. Але іноді так хочеться смаженої картоплі з цибулею, яку готує бабуся. Для мене це найкращий делікатес!