Для Софії Іванівни Володя завжди залишався дитиною

Виставку сімейних фотографій, особистих речей та листів матері Володимира Івасюка Софії Іванівни відкрили 28 серпня у музеї композитора, що на вулиці Маяковського, 40.
Експозиція складається із двох частин. Перший стенд має назву "Знай, мама буде вічно жити" і розповідає про трудовий шлях Софії Іванівни. Другий – "Твою ласку я чую, рідненька" – вміщує фотографії родини Івасюків, листування матері та дітей тощо.
– Назву першому стенду дали рядки із поезії Михайла Григоровича Івасюка, яку він подарував синові Володимиру на чотириріччя, – розповідає науковий співробітник музею Володимира Івасюка Олена САВЧУК. – У фонді нашого музею є чимало листів від Софії Іванівни до дітей і дітей до мами, лише частину з яких вмістила експозиція. Наприклад, коли Софія Іванівна була у від’їзді чи діти десь відпочивали, зв’язки надовго не обривалися, а завжди відбувалося листування. У листі до дочки Галини Софія Іванівна пише: "Поважайте один одного, не досварюйтесь, учіться змовчати, уступити, не лізьте на рожон – це знадобиться вам всім у майбутньому житті".
Нижче на стенді – записка, яку мати написала Володі, вже відомому тоді композитору "Червоної Рути": "З’їж виноград, Володя, додому візьми чемодан. Мама".
– Для Софії Іванівни Володя завжди залишався дитиною, –каже О. Савчук. – Вона постійно турбувалася про нього.
Цікавою є й фотографія, на якій Софія Іванівна якнайбільше хоче наблизитися до образу сина – рок-музиканта. Тут вона із гітарою і дуже подібна до Володі на іншій фотографії, де син тримає музичний інструмент.
На стенді також виставили "мамині рецепти", за якими Івасюки готували родинні страви. На столі між стендами виклали особисті речі Софії Іванівни – сумочку, окуляри, записник, подарунок від дітей школи-інтернату №4, а також листи до "Володічки", як вона ніжно називала сина.
Експозиція, присвячена 85-річчю Софії Іванівни Івасюк, триватиме до 11 вересня.

Біографічна довідка
Софія Іванівна Карякіна (в заміжжі – Івасюк) народилася
28 серпня 1922 року у селищі Торгаї Дніпропетровської області (за іншими даними – Запорізької області). Батьки Софії Іванівни – селяни. Виховали шістьох дітей – трьох дочок та трьох синів. Усі сини загинули під час Другої світової війни. Десятирічну школу Софія закінчила у селі Британи теперішньої Херсонської області. Вступила до педінституту в Херсоні, потім перевелася до учительського інституту в Бердянську, однак закінчити не встигла: через війну родині довелося спішно евакуюватися за Волгу.
Щойно звільнили Бердянськ, Софія з матір’ю та сестрами повернулася додому, закінчила вчительський інститут і того ж 1944 року поїхала працювати на Буковину. Вчителювала в селі Шишківцях, була директором школи в Суховерхові, а потім — інспектором райвно у Кіцмані. Тут вона познайомилася й побралася 1947 року з молодим учителем французької мови, майбутнім викладачем кафедри історії української літератури Чернівецького державного університету
ім. Ю. Федьковича, кандидатом філологічних наук, відомим письменником Михайлом Григоровичем Івасюком. Навесні 1949 року народився син Володя, а потім дві доньки – Галина та Оксана.
1970-1976 роки – методист початкових класів в інституті вдосконалення вчителів.
1976-1977 роки – вихователь школи-інтернату №4.
У вересні 1977 року, вийшовши на пенсію, переїжджає до Львова, де мешкав син Володя.
Померла 7 березня 2002 року.