Сільська лікарня стала як рідна
До стаціонару дільничної лікарні сімейної медицини у Лівинцях, що на Кельменеччині, пенсіонерка Марія Цуркан потрапила з гіпертонією. Поважний вік і робота у полі жінці даються взнаки – почала часто хворіти.
– Мешкаю у Михайлівці, до райцентру автобус ходить раз на два дні, – каже Марія Михайлівна. – А до Лівинців від нас усього три кілометри, то можна й пішки пройтися. Наші люди так і роблять. Чи тиск поміряти, чи аналізи здати – все тут уміють зробити. І лікарі уважні та ввічливі, завжди готові прийти на допомогу. Та й тепло тут і затишно.
Такої ж думки про цю сільську лікувальну установу в районі і 78-річний Петро ОНУФРІЙЧУК з Лівинців та пенсіонер Микола ШВЕЦЬ з Оселівки, яких ми того дня застали в лікарні. І це правда: приміщення установи капітально відремонтоване, газифіковане. У кабінетах та палатах чисто та охайно.
– Обслуговуємо мешканців шести сіл – Лівинців, Оселівки, Перківців, Путриного та Михайлівки, а це майже 5000 осіб, – розповідає головний лікар Дмитро ДМИТРУК. – На рік реєструємо тринадцять тисяч відвідувань. Здебільшого наші пацієнти – пенсіонери, які мають проблеми із серцем, скаржаться на поліартрит, склеротичні хвороби, головний біль. Хоча бувають і травми. Скажімо, на автотрасі Лівинці – Путрине часто трапляються аварії, й покалічені жертви звертаються по допомогу до нас або ми самі виїжджаємо на місце події. Можуть наші лікарі й екстрені пологи прийняти. Адже фахівець сімейної медицини повинен вміти не лише кров’яний тиск виміряти, але й надати необхідну допомогу лор-хворим, тим, хто має проблеми із зором, здійснювати операції так званої малої хірургії. Також здійснюємо лікування вдома хворих після інсульту, онкохворих.
Нині в лікарні є десять ліжок для стаціонарного та денного перебування хворих. За останні два роки лікарня отримала обладнання на 69 тисяч гривень. Неабияким досягненням, вважає головний лікар, була газифікація лікарні. Раніше її та місцеву школу забезпечувала теплом спільна котельня, за сезон потрібно було не менше 150 тонн вугілля, а виділяли всього 20-30 тонн. Тобто доводилося хворим мерзнути разом із медперсоналом. Тому минулого року за допомогою бюджетних асигнувань та сільської громади лікарню газифікували. З 25-ти тисяч гривень п’яту частину зібрали селяни. Допомогли й місцеві підприємці. Медичний колектив лікарні – четверо лікарів, дев’ятеро медсестер та троє санітарок. Є й старенький автомобіль УАЗ.
– Йдучи на виклик, наш працівник завжди має в сумці не менше двадцяти медпрепаратів та шести різних інструментів, – каже Дмитро Іванович. – А ліками для надання першої допомоги лікарня повністю забезпечена. Хоча є й проблеми. Скажімо, треба придбати фотоелектрокалориметр, апарат, який пришвидшує аналізи крові. А ще було б добре, якби виділили новий автомобіль.
– Мешкаю у Михайлівці, до райцентру автобус ходить раз на два дні, – каже Марія Михайлівна. – А до Лівинців від нас усього три кілометри, то можна й пішки пройтися. Наші люди так і роблять. Чи тиск поміряти, чи аналізи здати – все тут уміють зробити. І лікарі уважні та ввічливі, завжди готові прийти на допомогу. Та й тепло тут і затишно.
Такої ж думки про цю сільську лікувальну установу в районі і 78-річний Петро ОНУФРІЙЧУК з Лівинців та пенсіонер Микола ШВЕЦЬ з Оселівки, яких ми того дня застали в лікарні. І це правда: приміщення установи капітально відремонтоване, газифіковане. У кабінетах та палатах чисто та охайно.
– Обслуговуємо мешканців шести сіл – Лівинців, Оселівки, Перківців, Путриного та Михайлівки, а це майже 5000 осіб, – розповідає головний лікар Дмитро ДМИТРУК. – На рік реєструємо тринадцять тисяч відвідувань. Здебільшого наші пацієнти – пенсіонери, які мають проблеми із серцем, скаржаться на поліартрит, склеротичні хвороби, головний біль. Хоча бувають і травми. Скажімо, на автотрасі Лівинці – Путрине часто трапляються аварії, й покалічені жертви звертаються по допомогу до нас або ми самі виїжджаємо на місце події. Можуть наші лікарі й екстрені пологи прийняти. Адже фахівець сімейної медицини повинен вміти не лише кров’яний тиск виміряти, але й надати необхідну допомогу лор-хворим, тим, хто має проблеми із зором, здійснювати операції так званої малої хірургії. Також здійснюємо лікування вдома хворих після інсульту, онкохворих.
Нині в лікарні є десять ліжок для стаціонарного та денного перебування хворих. За останні два роки лікарня отримала обладнання на 69 тисяч гривень. Неабияким досягненням, вважає головний лікар, була газифікація лікарні. Раніше її та місцеву школу забезпечувала теплом спільна котельня, за сезон потрібно було не менше 150 тонн вугілля, а виділяли всього 20-30 тонн. Тобто доводилося хворим мерзнути разом із медперсоналом. Тому минулого року за допомогою бюджетних асигнувань та сільської громади лікарню газифікували. З 25-ти тисяч гривень п’яту частину зібрали селяни. Допомогли й місцеві підприємці. Медичний колектив лікарні – четверо лікарів, дев’ятеро медсестер та троє санітарок. Є й старенький автомобіль УАЗ.
– Йдучи на виклик, наш працівник завжди має в сумці не менше двадцяти медпрепаратів та шести різних інструментів, – каже Дмитро Іванович. – А ліками для надання першої допомоги лікарня повністю забезпечена. Хоча є й проблеми. Скажімо, треба придбати фотоелектрокалориметр, апарат, який пришвидшує аналізи крові. А ще було б добре, якби виділили новий автомобіль.
Повернутися назад