На нові дитячі будинки коштів немає

У дитячому будинку сімейного типу на вулиці Каштановій, 37, що створений у квітні цього року, проживають п’ятеро дітей – четверо дівчаток та один хлопчик. Найстаршій Ані виповнилося шістнадцять років, наймолодшій Катрусі – усього два з половиною роки. До того ж Анжеліка та Василь Мартинюки мають ще й двох власних синів – дванадцятирічного Василя та чотирирічнго Іванка.

– Два роки тому нашого Іванка вразило струмом, – розповідає Анжеліка Михайлівна. – Тоді ми з чоловіком дали обіцянку, що якщо Іванко виживе, ми візьмемо в родину дітей і будемо виховувати їх, як рідних. Але це – не основна причина. Якщо б навіть і не було цього випадку з Іванком, ми все одно б так зробили, бо в дітях я бачу своє покликання.

Заробіток мами-виховательки – мізерний

З квітня цього року Анжеліка Мартинюк отримує зарплатню як мати-вихователь дитячого будинку сімейного типу. Сума заробітку – 320 гривень на місяць. Окрім цього, Анжеліка Михайлівна працює кухарем у приватному закладі. Василь Іванович працює водієм в одній з нафтових компаній.

– На першу зарплатню я купила дітям басейн, – ділиться Анжеліка Михайлівна.

Коли треба придбати якісь речі (чи то одяг, чи то побутову техніку), Анжеліка йде до магазину і там їй дають накладну. Її вона відносить до бухгалтерії відділу у справах сім’ї, дітей та молоді. Коли рахунок у крамниці сплачено, Анжеліці з бухгалтерії відділу дають доручення, за яким вона вже забирає товар з магазину.

– Така процедура досить тривала, тому доводиться часто бігати з одного місця до іншого, – каже Анжеліка. – З купівлею харчів простіше – ми розраховуємося за них готівкою. Але трапляється так, що дитині треба щось терміново купити – ліки або шкарпетки – тоді ми робимо це за власні гроші.

Будинок Мартинюків розташований у Садгорі, до того ж біля садиби є двір, сад, город і ставок. У Заставнівському районі родина має дачу на Дністрі.

Аня, Наталка і Діана мешкають в одній кімнаті, молодші Іванко та Катруся – з мамою у спальні, старші хлопці Вова та Вася – також в одній кімнаті. Василь та Іванко відмінностей між собою та іншими дітьми не бачать. "Вони всі рідні, всі наші діти", – кажуть Мартинюки.

– Зараз ми робимо ремонт на другому поверсі, щоби кожна дитина могла мати свою окрему кімнату, – розповів Василь Іванович.

На черзі –

ще дві родини

– Міська рада повністю фінансує утримання двох будинків сімейного типу у Чернівцях, – повідомила Наталя Коцур, начальник відділу у справах сім’ї, дітей і молоді міської ради. – Цього року виділено 60400 гривень. 37400 гривень отримала родина Мартинюків, бо їхній будинок створено лише цього року. Родині Перебиковських (будинок сімейного типу створено 1990 року, – ред.) ми виділили 23000 гривень, минулого року – 20000.

Сьогодні на черзі стоять дві родини, які теж хочуть створити будинки сімейного типу, але проблема в тому, що у подружжя немає відповідного житла, щоб розмістити дітей. Мартинюкам ми одразу дали згоду, тому що в них двоповерховий будинок із садом і подвір’ям. А цим родинам міська рада не в змозі купити квартиру, наприклад, таку, як Перебиковським. А держава жодної копійки не дає. Тому відсутність коштів на придбання житла є основною перепоною у створенні ще двох таких будинків для дітей.