«Донька надихнула на створення колекції дитячих ліжечок»
Сторожинчанин Григорій Мітрік виготовляє дитячі меблі вже понад 15 років. А починалося все з народження його доньки Анастасії, яка надихнула свого батька-художника сконструювати їй особливе ліжечко. Згодом Георгій Мітрік відкрив приватну фірму "Веселка", а перше дитяче ліжечко назвав на честь своєї доньки – "Настуся".
– Чому займаєтеся саме цією справою?
– Народження доньки здійснило переворот у моєму житті і стало приводом для вибору професії. Подібна історія трапилася з моїм знайомим, засновником київського видання "Мир семьи". Він розповідав, що ідея журналу у нього виникла тоді, коли возив у візку дитину.
До відкриття своєї фірми я пробував себе у різноманітних сферах діяльності: займався ремонтними роботами, вирощував риб, моделював і виробляв дерев’яні підсвічники. Але ця праця не приносила мені задоволення. Тому, коли 1994 року у мене народилася дочка Анастасія, я почав виготовляти дитячі ліжечка, адже зрозумів, що ця прибуткова справа мені до душі.
– Де брали стартовий капітал?
– Заснувати свою фірму в
90-х роках було нелегко, адже держава зовсім не сприяла відкриттю приватних підприємств. Тому я розпочав виготовляти дитячі меблі у підвалі однієї зі сторожинецьких фірм, де було лише два верстати. Потім я "заліз" у кредити. Пригадую, як важко у ті часи було отримати кредит! Мені не було що дати у заставу. Доводилося бігати в один і той самий банк разів зо п’ять із надією, що "завтра" дадуть згоду взяти позику. Крім того, не обходилося без "цукерок" для отримання позитивної відповіді.
– Як рекламуєте продукцію?
– Найчастіше про неї клієнти дізнаються, відвідуючи щорічні міжнародні виставки, які відбуваються у Києві. У них ми беремо участь і отримуємо дипломи вже понад шість років. Україну представляють підприємства з виготовлення дитячих ліжечок із Києва, Львова, Чернівців, Івано-Франківська, Харкова та інших областей. Нас запрошують і на конкурси до інших країн. Нещодавно надійшло запрошення з Австрії. На таких заходах можна спілкуватися з людьми, дізнаватися їхні враження, побажання та пропозиції, проводити анкетування. Там ми познайомилися з нашими постійними замовниками з Києва, Львова та Одеси. Крім того, розміщуємо рекламу у всеукраїнських виданнях "Наш дім", "Мир семьи", "Для майбутніх мам".
– Які стосунки ви підтримуєте з фірмами-конкурентами?
– Один із наших конкурентів – київська фірма "Верес" – створила на основі нашого дитячого ліжечка "Настуся" своє ліжко, яке скопіювала, причому не досить вдало.
– Що допомагає працювати?
– Насамперед, сім’я. Крім того, я живу за гаслом: "Не боятися майбутнього і йти вперед". Це моя формула успіху. Саме завдяки моїй наполегливості здійснилася мрія дружини "перебратися" з однокімнатної квартири у власний будинок. Щодо дітей, то тепер вони ставляться позитивно до моєї професії, можливо, тому, що я підлестився до них, назвавши моделі продукції їхніми іменами (крім "Настусі", у мене ще є дитяче ліжко, назване на честь сина – "Тарас"). Дуже допомагає колектив фірми. Деякі колеги працюють зі мною вже понад 8-10 років, як кажуть, "і в радості, і в горі". Молоді ж працівники творчо влилися у колектив і підтримують нашу дружню атмосферу.
– А що заважає?
– По-перше, відсутність практичної програми розвитку підприємств у державі та великі процентні ставки на оподаткування. Крім того, у нас на Буковині нераціонально використовується сировина для меблів – дерево. Його вивозять у надмірній кількості за межі нашої області, а регулюють цей процес не місцеві органи влади, а центральні.
– Як сьогодні йдуть справи?
– Зіткнулися з проблемою, що не можемо задовольнити попит у нашій продукції. Тому орієнтуємося тільки на вітчизняний ринок. Проте ми збільшуємо своє виробництво, закуповуємо нові верстати в Китаї.
– Чому займаєтеся саме цією справою?
– Народження доньки здійснило переворот у моєму житті і стало приводом для вибору професії. Подібна історія трапилася з моїм знайомим, засновником київського видання "Мир семьи". Він розповідав, що ідея журналу у нього виникла тоді, коли возив у візку дитину.
До відкриття своєї фірми я пробував себе у різноманітних сферах діяльності: займався ремонтними роботами, вирощував риб, моделював і виробляв дерев’яні підсвічники. Але ця праця не приносила мені задоволення. Тому, коли 1994 року у мене народилася дочка Анастасія, я почав виготовляти дитячі ліжечка, адже зрозумів, що ця прибуткова справа мені до душі.
– Де брали стартовий капітал?
– Заснувати свою фірму в
90-х роках було нелегко, адже держава зовсім не сприяла відкриттю приватних підприємств. Тому я розпочав виготовляти дитячі меблі у підвалі однієї зі сторожинецьких фірм, де було лише два верстати. Потім я "заліз" у кредити. Пригадую, як важко у ті часи було отримати кредит! Мені не було що дати у заставу. Доводилося бігати в один і той самий банк разів зо п’ять із надією, що "завтра" дадуть згоду взяти позику. Крім того, не обходилося без "цукерок" для отримання позитивної відповіді.
– Як рекламуєте продукцію?
– Найчастіше про неї клієнти дізнаються, відвідуючи щорічні міжнародні виставки, які відбуваються у Києві. У них ми беремо участь і отримуємо дипломи вже понад шість років. Україну представляють підприємства з виготовлення дитячих ліжечок із Києва, Львова, Чернівців, Івано-Франківська, Харкова та інших областей. Нас запрошують і на конкурси до інших країн. Нещодавно надійшло запрошення з Австрії. На таких заходах можна спілкуватися з людьми, дізнаватися їхні враження, побажання та пропозиції, проводити анкетування. Там ми познайомилися з нашими постійними замовниками з Києва, Львова та Одеси. Крім того, розміщуємо рекламу у всеукраїнських виданнях "Наш дім", "Мир семьи", "Для майбутніх мам".
– Які стосунки ви підтримуєте з фірмами-конкурентами?
– Один із наших конкурентів – київська фірма "Верес" – створила на основі нашого дитячого ліжечка "Настуся" своє ліжко, яке скопіювала, причому не досить вдало.
– Що допомагає працювати?
– Насамперед, сім’я. Крім того, я живу за гаслом: "Не боятися майбутнього і йти вперед". Це моя формула успіху. Саме завдяки моїй наполегливості здійснилася мрія дружини "перебратися" з однокімнатної квартири у власний будинок. Щодо дітей, то тепер вони ставляться позитивно до моєї професії, можливо, тому, що я підлестився до них, назвавши моделі продукції їхніми іменами (крім "Настусі", у мене ще є дитяче ліжко, назване на честь сина – "Тарас"). Дуже допомагає колектив фірми. Деякі колеги працюють зі мною вже понад 8-10 років, як кажуть, "і в радості, і в горі". Молоді ж працівники творчо влилися у колектив і підтримують нашу дружню атмосферу.
– А що заважає?
– По-перше, відсутність практичної програми розвитку підприємств у державі та великі процентні ставки на оподаткування. Крім того, у нас на Буковині нераціонально використовується сировина для меблів – дерево. Його вивозять у надмірній кількості за межі нашої області, а регулюють цей процес не місцеві органи влади, а центральні.
– Як сьогодні йдуть справи?
– Зіткнулися з проблемою, що не можемо задовольнити попит у нашій продукції. Тому орієнтуємося тільки на вітчизняний ринок. Проте ми збільшуємо своє виробництво, закуповуємо нові верстати в Китаї.
Повернутися назад