Добре вивчайте угоди з постачальниками газу та світла
До редакції звертаються підприємці та керівники установ зі скаргами на зміст типових угод, які пропонує їм укласти Чернівецька філія ДП "Укргазмережі" про постачання газу.
– Ця угода складається винятково з наших – послуг споживачів – зобов’язань, – розповідає Володимир СТАРИК, голова товариства "Український Народний Дім в Чернівцях". – У ній зазначено, що ми повинні: "платити", "надавати", "допускати" тощо. Водночас в угоді не вказано жодного пункту про зобов’язання надавача послуг – ДП "Укргазмережі". Тобто підприємство може обмежити чи повністю припинити надавати послуги в односторонньому порядку, а ми навіть не знаємо, які ж зобов’язання має підприємство перед нами. Такий договір є типовим, і фірма-надавач послуг пропонує його всім юридичним особам краю. Вважаю, що така угода – дискримінаційна стосовно споживачів.
Володимир ЛЯШЕНКО, заступник директора Чернівецької філії ДП "Укргазмережі":
– У нашій угоді зазначено як права та обов’язки споживача, так і наші. Ми зобов’язуємося постачати газ згідно з доведеними лімітами. Кожен споживач-юридична особа щомісяця замовляє певні об’єми газу. Також він має право коригувати об’єми газу, залежно від потреб. Ми ж висуваємо цілком звичайні вимоги, на мою думку, доволі лояльні. Просто не маємо фізичної можливості з кожним споживачем (а у нас їх чотири тисячі) укладати індивідуальну угоду. Але якщо юридичній особі не подобаються наші умови, вона може звернутися до інших постачальників. Наприклад, в області, крім ДП "Укргазмережі", є ще десять ліцензованих постачальників газу, а в Україні їх – 840.
Коментар фахівця
Олександра МІРЧУК,
адвокат:
Чинним законодавством обумовлені умови підписання угод і виконання зобов’язань. Партнери мають рівні права та обов’язки при укладанні угод. Якщо виникають спори, то під час судового розгляду законодавці вирішують справи, надаючи перевагу тому, що передбачено в угоді. Наприклад, якщо певні умови не передбачено угодою, але передбачено законодавством, тоді у вирішенні конфлікту користуються чинним законодавством. Якщо в угоді зазначено обставини, не передбачені чинним законодавством, то під час вирішення конфліктів суд буде керуватися цим документом, бо його підписали обидві сторони, чим і погодилися з його умовами.
На жаль, угоди, які пропонуються клієнтам комерційними та державними структурами, як правило – типові. Тобто одна сторона, яка пропонує угоду, виходить лише зі своїх інтересів. Однак інша, яка повинна підписати цю угоду, також має свої права. Вона може вносити свої пункти, обумовлювати свою позицію та інтереси. Сторона, яка підписує угоду, повинна виходити з того, чи влаштовують її умови, що пропонуються. Але, на жаль, сторона, яка складає угоду, як правило оберігає свої права та інтереси. Коли споживачеві пропонують підписувати типовий договір, його фактично позбавляють гарантії дотримання своїх прав. Права та обов’язки передбачають і відповідальність сторони, яка надає послуги, – якість послуг, розрахунки, зміни коефіцієнтів без згоди споживача тощо. Тому й вважають за необхідність не вносити їх до угоди. Існують так звані передоговірні спори і протоколи уточнення розбіжностей умов договору, якими можна внести свої умови.
Кожна сторона має право вносити в угоду умови, важливі для неї. Документ так і називається – угода, тобто в ній обумовлюються інтереси обох сторін, а підпис означає їхню згоду на зазначені умови.
Споживачі роблять велику помилку, коли підписують документ, не вивчивши достеменно умови угоди. Адже ніхто не примушує підписувати її відразу. Бажано радитися зі спеціалістами. Варто пам’ятати, що сторони мають однакове право вносити зміни в угоду, доповнювати, не погоджуватися з умовами, які вже зазначено. Але все це важливо робити лише в письмовій формі. Це дозволить відстоювати свої права надалі. Водночас якщо споживач чи отримувач послуг підписав угоду, то він автоматично погоджується з її умовами".
– Ця угода складається винятково з наших – послуг споживачів – зобов’язань, – розповідає Володимир СТАРИК, голова товариства "Український Народний Дім в Чернівцях". – У ній зазначено, що ми повинні: "платити", "надавати", "допускати" тощо. Водночас в угоді не вказано жодного пункту про зобов’язання надавача послуг – ДП "Укргазмережі". Тобто підприємство може обмежити чи повністю припинити надавати послуги в односторонньому порядку, а ми навіть не знаємо, які ж зобов’язання має підприємство перед нами. Такий договір є типовим, і фірма-надавач послуг пропонує його всім юридичним особам краю. Вважаю, що така угода – дискримінаційна стосовно споживачів.
Володимир ЛЯШЕНКО, заступник директора Чернівецької філії ДП "Укргазмережі":
– У нашій угоді зазначено як права та обов’язки споживача, так і наші. Ми зобов’язуємося постачати газ згідно з доведеними лімітами. Кожен споживач-юридична особа щомісяця замовляє певні об’єми газу. Також він має право коригувати об’єми газу, залежно від потреб. Ми ж висуваємо цілком звичайні вимоги, на мою думку, доволі лояльні. Просто не маємо фізичної можливості з кожним споживачем (а у нас їх чотири тисячі) укладати індивідуальну угоду. Але якщо юридичній особі не подобаються наші умови, вона може звернутися до інших постачальників. Наприклад, в області, крім ДП "Укргазмережі", є ще десять ліцензованих постачальників газу, а в Україні їх – 840.
Коментар фахівця
Олександра МІРЧУК,
адвокат:
Чинним законодавством обумовлені умови підписання угод і виконання зобов’язань. Партнери мають рівні права та обов’язки при укладанні угод. Якщо виникають спори, то під час судового розгляду законодавці вирішують справи, надаючи перевагу тому, що передбачено в угоді. Наприклад, якщо певні умови не передбачено угодою, але передбачено законодавством, тоді у вирішенні конфлікту користуються чинним законодавством. Якщо в угоді зазначено обставини, не передбачені чинним законодавством, то під час вирішення конфліктів суд буде керуватися цим документом, бо його підписали обидві сторони, чим і погодилися з його умовами.
На жаль, угоди, які пропонуються клієнтам комерційними та державними структурами, як правило – типові. Тобто одна сторона, яка пропонує угоду, виходить лише зі своїх інтересів. Однак інша, яка повинна підписати цю угоду, також має свої права. Вона може вносити свої пункти, обумовлювати свою позицію та інтереси. Сторона, яка підписує угоду, повинна виходити з того, чи влаштовують її умови, що пропонуються. Але, на жаль, сторона, яка складає угоду, як правило оберігає свої права та інтереси. Коли споживачеві пропонують підписувати типовий договір, його фактично позбавляють гарантії дотримання своїх прав. Права та обов’язки передбачають і відповідальність сторони, яка надає послуги, – якість послуг, розрахунки, зміни коефіцієнтів без згоди споживача тощо. Тому й вважають за необхідність не вносити їх до угоди. Існують так звані передоговірні спори і протоколи уточнення розбіжностей умов договору, якими можна внести свої умови.
Кожна сторона має право вносити в угоду умови, важливі для неї. Документ так і називається – угода, тобто в ній обумовлюються інтереси обох сторін, а підпис означає їхню згоду на зазначені умови.
Споживачі роблять велику помилку, коли підписують документ, не вивчивши достеменно умови угоди. Адже ніхто не примушує підписувати її відразу. Бажано радитися зі спеціалістами. Варто пам’ятати, що сторони мають однакове право вносити зміни в угоду, доповнювати, не погоджуватися з умовами, які вже зазначено. Але все це важливо робити лише в письмовій формі. Це дозволить відстоювати свої права надалі. Водночас якщо споживач чи отримувач послуг підписав угоду, то він автоматично погоджується з її умовами".
Повернутися назад