Культурист з Чернівців мріє стати чемпіоном світу у 50 років

– У дореволюційній Росії жив силач Олександр Зас, – розповідає Олександр. – Він носив на спині коня, згинав кочергу, розривав підкови і ланцюги, носив на собі піаністку разом з піаніно, на якому вона грала. Тому ми вирішили назвати свій клуб саме на його честь. Я почав займатися культуризмом після того, як прийшов з армії, у 1976 році. Тоді був двадцятирічним красенем (сміється – ред.). Важив всього 75 кілограмів, а тепер – 106. Спочатку я тягав вагонетку, і тільки через три роки у мене з’явилася олімпійська штанга. Ще через рік у мене був шок, коли я побачив жовтий засмальцьований плакат Арнольда Шварценеггера. Таких м’язів я ще не бачив! Тоді цей спорт вважався буржуазним і його заборонили, так само, як і карате. Вважалося, якщо ти займаєшся культуризмом – ти бандит і хуліган. Навпаки: коли займаєшся, виділяються гормони щастя, хочеться поділитися. Цей спорт базується на оздоровленні, він може врятувати нашу націю, яка потерпіла через погану екологію. Багато чоловіків страждають від безпліддя. А коли ти займаєшся спортом, ти задовольняєш жінку і виглядаєш молодшим. Подивіться на мене – хіба скажете, що мені вже 50? Балачки про те, що від культуризму розвивається імпотенція, – це все казки. У мене троє дітей. Старшій дочці 25 років, а молодшій – вісім місяців. Ще кажуть, що від цього втрачаєш у зрості. Мій зріст – 188 сантиметрів.

– Коли ви почали виступати на офіційних змаганнях?

– Федерацію бодибілдингу в Україні створили 1988 року. Тоді ж відбулися перші змагання, у яких я брав участь. І дуже здивувався, наскільки компетентні українські культуристи, які буквально вийшли з підвалів. Ми обійшли навіть Прибалтику і Росію, хоча вони й вважалися непереможними. У 1997 році став чемпіоном України, у 2000-му був віце-чемпіоном, у 2001-му – абсолютним чемпіоном. Чотири рази володів Кубком України. У мене є скромна мрія – хочу стати чемпіоном світу у своїй категорії. Вона реальна, тому що я у гарній формі.

– Як повинен виглядати справжній культурист?

– Тут головне, щоби ноги і руки були симетричними, щоби живіт був добре накачаний. Це спорт гарних дисциплінованих людей. Неприпустимі паління і випивка, треба вчасно їсти і лягати спати, вживати мінерали і вітаміни. Більшість людей, котрі ходять у такі клуби, – любителі. Кожен хоче підняти свій м’язовий тонус, прибрати сколіоз, жир, покращити роботу серцево-судинної системи, позбутися холестерину. Часто у людей виникає бажання зайнятися собою, але вони трохи побоюються, бо гадають, що в залі – самі бугаї. У нашому клубі переважно займається інтелігенція: студенти, викладачі, лікарі, діячі шоу-бізнесу.

– Чи можна вважати вашими колегами учасників богатирських ігор?

– Це великий спорт. Їм доводиться вживати різноманітні стероїди. Тут уже на супчику і яблучках успіху не досягнеш. І коли вони в 28 років виглядають на 40, це погано.

– Що входить до раціону культуриста?

– Це амінокислоти, вуглеводи, жири і білки. З вуглеводів – макарони і гречка.

– Як відпочиваєте?

– Люблю гуляти на природі з дітьми. Їх у мене троє. Ми втікаємо подалі від загазованого міста...

– Дружина і старші діти теж займаються бодибілдингом?

– Старша донька ходила до мене у клуб роками, а потім стала моделлю. Син пішов моєю дорогою і працює тренером у клубі. Дружина займалася цим десять років, але народження дитини перервало цей процес. Вона тримає себе у формі. За три місяці вона скинула 18 кілограмів!

– Ваш день народження припадає на самісінькій Новий рік. Невже не вип’єте келих вина?

– За кілька днів мені виповниться півстоліття, і не буду приховувати, що розраховую ще на років сорок. Це мета, якої я повинен досягти. А вино, особливо червоне сухе, спортсменові не зашкодить. Я вип’ю за своїх рідних, свій ювілей і обов’язково за кохання. Щосуботи у мене винний день, коли я дозволяю собі кілька келихів вина.