«Дівчатам хлопці не дають спати, а мені – жити»
Вахтер у студентському гуртожитку є чи не найвпливовішою людиною. Саме від його настрою залежить атмосфера у спільній хаті всіх студентів. Ніна Бурчинська – улюблениця усіх мешканців одного з університетських гуртожитків. Мабуть, секрет її популярності в тому, що за кілька років на цій посаді Ніна Аркадіївна зуміла прекрасно вивчити психологію студентів, навчилася з першого погляду визначати, з якими намірами студент так лагідно дивиться в очі:
– Працюючи з філологами та юристами, я дійшла висновку, що все-таки філологи кращі за юристів, які часто бувають нахабними (можливо, це просто професійна риса). Хоча і серед останніх бувають непогані люди.
Особливо важко, коли "дітки" понапиваються
– Ви колись думали стати вахтером?
– Звичайно, ні. Я такої роботи і ворогу не побажаю. Це ж так виснажливо – всі нерви з’їдає! Мене, коли я приходжу зі зміни, серце болить, а говорити з рідними вже сил немає. Адже до моїх обов’язків входить не лише стежити за дисципліною та порядком, а й за кожним студентом окремо, бо вони часто бувають, як діти. Особливо важко, коли ці "дітки" понапиваються, тоді і ходиш, і просиш, а їм – як горохом об стінку!
– Студенти – народ веселий. А як часто бувають у гуртожитку такі гуляння?
– Раз на тиждень мусить бути.
– Хто, як не вахтер, може досконало вивчити психологію студента. Як ви вважаєте, з ким легше – з хлопцями чи з дівчатами?
– Звичайно, з хлопцями важче. Та є і декілька таких дівоньок, з якими ради не можна дати! На першому курсі спочатку всі такі чемні! Та з часом звикають, запозичають досвід у старших і починають жити повноцінним студентським життям за рахунок спокійного сну вахтера.
– Який випадок вам запам’ятався найбільше?
– Минулого року один з першокурсників, добряче хильнувши, приходить до мене о другій ночі і каже : "Аркадіївно, випустіть надвір – я хочу пива і курити". Я йому: "А спати ти не хочеш?! Нікуди не пущу посеред ночі!" І що ти думаєш? Він з другого поверху через вікно вистрибнув. Йому потім аж погано стало чи то від стрибка, чи від зайвої кількості випитого – невідомо. А перед цим він мені ще голову морочив, що в нього любов проявилася серед ночі! Дівчата вже приходили скаржитися, що він спати не дає. Їм – спати, а мені – жити. В гуртожиток він повернувся живий-здоровий о шостій ранку.
– І чим закінчилася ця історія?
– Хлопцеві довелося несолодко. "Розборки" були навіть у деканаті. А він сам прийшов до мене і з очима нещасного цуценяти, почав просити помилування.
Через вікна лазять аж на третій поверх
– Із закоханими бувають проблеми?
– Якщо не обманюють мене – то ні. Та одного разу був прикрий випадок. Привів один Ромео свою дівчину, а мені сказав, що сестра. Вони були однофамільцями. Я, звичайно, пропустила. Та добрі люди поінформували, що дівчина – далеко не його сестра. Ну, я і попросила їх вийти. А він, такий неврівноважений, ще й накричав на мене, так, ніби я в чомусь винна! У такі моменти мене жаль бере через таких невдячних людей.
– Багато є пар, які зустрічаються і живуть в одному гуртожитку?
– Трохи є. Та з ними жодних проблем! Навпаки, здається, що хлопця навіть підмінили – не п’є, не курить, мабуть, тому, що має цілодобовий контроль.
– Важко "чужим" пройти в гуртожиток, не залишивши документів?
– Майже неможливо, тому що вахтер усіх мешканців знає на вигляд, а перший курс показує прохідні листи. Пам’ятаю, як тільки починала працювати, лиш те й робила, що вдивлялася в обличчя студентів так, шо аж очі боліли. Та і тут студенти знайшли вихід. Їхній винахідливості можна позаздрити! Вони через вікна лазять аж на третій поверх, хоча там решітки. Хлопці їх відважуюь, а на ранок решітки знову на місці. Як їм це вдається, не знаю.
– Ви, напевно, ночами не спите – стежите за порядком…
– Хіба тут дадуть поспати? Тільки-но я приляжу – вже чую, як бешкетники то по стінах лазять, то камінчиками у вікна кидають, то у двері стукають.
– А хоча б якісь приємні моменти, пов’язані зі студентами, були?
– Найбільше запам’ятався мені минулий Новий рік. Я саме була на чергуванні. На одному з поверхів хлопці і дівчата зустрічали Новий рік разом. Почувши галас, вирішила тихенько піднятись та заспокоїти розвеселілу публіку. Заходжу туди, а там крики:"Ура! Снігуронька прийшла!" І посадили мене на стільчик, на голову одягли корону і давай хороводи водити та фотографувати мене. А ще одного разу, коли я піднімалася на поверх заспокоювати їх, то зустріла студентів по дорозі. Вони з квітами йшли до мене, щоб я їх не сварила. На сходах ця святкова процесія урочисто зустріла мене. Хлопці з обох боків почали цілувати, а інші – фотографувати нас. Фотографій зі студентами маю два альбоми.
– Працюючи з філологами та юристами, я дійшла висновку, що все-таки філологи кращі за юристів, які часто бувають нахабними (можливо, це просто професійна риса). Хоча і серед останніх бувають непогані люди.
Особливо важко, коли "дітки" понапиваються
– Ви колись думали стати вахтером?
– Звичайно, ні. Я такої роботи і ворогу не побажаю. Це ж так виснажливо – всі нерви з’їдає! Мене, коли я приходжу зі зміни, серце болить, а говорити з рідними вже сил немає. Адже до моїх обов’язків входить не лише стежити за дисципліною та порядком, а й за кожним студентом окремо, бо вони часто бувають, як діти. Особливо важко, коли ці "дітки" понапиваються, тоді і ходиш, і просиш, а їм – як горохом об стінку!
– Студенти – народ веселий. А як часто бувають у гуртожитку такі гуляння?
– Раз на тиждень мусить бути.
– Хто, як не вахтер, може досконало вивчити психологію студента. Як ви вважаєте, з ким легше – з хлопцями чи з дівчатами?
– Звичайно, з хлопцями важче. Та є і декілька таких дівоньок, з якими ради не можна дати! На першому курсі спочатку всі такі чемні! Та з часом звикають, запозичають досвід у старших і починають жити повноцінним студентським життям за рахунок спокійного сну вахтера.
– Який випадок вам запам’ятався найбільше?
– Минулого року один з першокурсників, добряче хильнувши, приходить до мене о другій ночі і каже : "Аркадіївно, випустіть надвір – я хочу пива і курити". Я йому: "А спати ти не хочеш?! Нікуди не пущу посеред ночі!" І що ти думаєш? Він з другого поверху через вікно вистрибнув. Йому потім аж погано стало чи то від стрибка, чи від зайвої кількості випитого – невідомо. А перед цим він мені ще голову морочив, що в нього любов проявилася серед ночі! Дівчата вже приходили скаржитися, що він спати не дає. Їм – спати, а мені – жити. В гуртожиток він повернувся живий-здоровий о шостій ранку.
– І чим закінчилася ця історія?
– Хлопцеві довелося несолодко. "Розборки" були навіть у деканаті. А він сам прийшов до мене і з очима нещасного цуценяти, почав просити помилування.
Через вікна лазять аж на третій поверх
– Із закоханими бувають проблеми?
– Якщо не обманюють мене – то ні. Та одного разу був прикрий випадок. Привів один Ромео свою дівчину, а мені сказав, що сестра. Вони були однофамільцями. Я, звичайно, пропустила. Та добрі люди поінформували, що дівчина – далеко не його сестра. Ну, я і попросила їх вийти. А він, такий неврівноважений, ще й накричав на мене, так, ніби я в чомусь винна! У такі моменти мене жаль бере через таких невдячних людей.
– Багато є пар, які зустрічаються і живуть в одному гуртожитку?
– Трохи є. Та з ними жодних проблем! Навпаки, здається, що хлопця навіть підмінили – не п’є, не курить, мабуть, тому, що має цілодобовий контроль.
– Важко "чужим" пройти в гуртожиток, не залишивши документів?
– Майже неможливо, тому що вахтер усіх мешканців знає на вигляд, а перший курс показує прохідні листи. Пам’ятаю, як тільки починала працювати, лиш те й робила, що вдивлялася в обличчя студентів так, шо аж очі боліли. Та і тут студенти знайшли вихід. Їхній винахідливості можна позаздрити! Вони через вікна лазять аж на третій поверх, хоча там решітки. Хлопці їх відважуюь, а на ранок решітки знову на місці. Як їм це вдається, не знаю.
– Ви, напевно, ночами не спите – стежите за порядком…
– Хіба тут дадуть поспати? Тільки-но я приляжу – вже чую, як бешкетники то по стінах лазять, то камінчиками у вікна кидають, то у двері стукають.
– А хоча б якісь приємні моменти, пов’язані зі студентами, були?
– Найбільше запам’ятався мені минулий Новий рік. Я саме була на чергуванні. На одному з поверхів хлопці і дівчата зустрічали Новий рік разом. Почувши галас, вирішила тихенько піднятись та заспокоїти розвеселілу публіку. Заходжу туди, а там крики:"Ура! Снігуронька прийшла!" І посадили мене на стільчик, на голову одягли корону і давай хороводи водити та фотографувати мене. А ще одного разу, коли я піднімалася на поверх заспокоювати їх, то зустріла студентів по дорозі. Вони з квітами йшли до мене, щоб я їх не сварила. На сходах ця святкова процесія урочисто зустріла мене. Хлопці з обох боків почали цілувати, а інші – фотографувати нас. Фотографій зі студентами маю два альбоми.
Повернутися назад