«Ковзанка – моя дитяча мрія»

20-річний Павло Польовий став власником льодового майданчика два роки тому. Зараз вчиться на IV курсі юридичного факультету. Найбільше любить, за його словами, вільно жити. І доки його ровесники бадьоро розтринькують батьківські гроші на дискотеках та у ресторанах, Павло працює з ранку до ночі на ковзанці.

"Можна і на Марс полетіти – було би бажання"

– Кому спала на гадку така геніальна ідея – відкрити у центрі міста льодовий майданчик? Подібний заклад, кажуть, був приречений на успіх…

– Це була моя дитяча мрія. Ще під час навчання у гімназії №4 я їздив до Німеччини, Англії. Там катався на подібних майданчиках і коли приїхав додому, вперше заговорив із батьками про можливість зробити таку ковзанку.

Після закінчення школи почав гадати, як втілити задум у життя. Знайомі розповіли, де взяти обладнання, як усе облаштувати. Звичайно, кошти на придбання дали батьки, але обов’язки керівника – на мені.

Ми звернулися до мера з листом, а також до директора стадіону. Вони з ентузіазмом сприйняли ідею.

– Льодовий майданчик залишатиметься завжди під надувним тентом чи з часом ви розпочнете будівництво?

– Через мою недосвідченість ми звернулися до чернівецької проектної фірми для виготовлення проекту. Коли ми його зробили, прийшли експерти і сказали, що він не підходить і слід заново переробляти. Фірма, яка зробила нам попередній проект, від нього відмовилася і повернула гроші. Тому будівництво завмерло. Ми тимчасово зробили надувний тент. Тепер слід знову зробити проект, і навесні ми розпочнемо будівництво.

– Як однокурсники ставляться до вас – молодого хлопця, який у 20 років вже є власником розважального комплексу?

– З однокурсниками у мене справжньої дружби, спілкування немає. Зі мною вчиться колишній однокласник – ми вільно спілкуємося.

Не тільки я займаюся бізнесом серед студентів – є такі, що мають свою справу або займаються бізнесом разом з батьками.

– З викладачами конфліктів не виникає?

– Викладачам, трапляється, не подобаються мої висловлювання щодо того, що теорія – теорією, а практика – це зовсім інше. Однозначно, я не збираюся працювати за фахом юриста чи адвоката. Мені юридична освіта потрібна для того, щоби знати свої права.

– У чому секрет успіху?

– Звичайно, велике значення має підтримка батьків – як духовна, так і матеріальна, а також їхнє виховання, за що я їм дуже вдячний.

Основне – це бажання. Можна і на Марс полетіти – було би бажання. Ти повинен вірити, що усе вдасться…

На дискотеці востаннє був рік тому

– Які книги ви читаєте, які фільми дивитеся?

– Читати – не читаю. І в школі не читав – лише твори за програмою. Напевно, я нетерплячий. Не можу сидіти й читати, час гаяти.

Фільми дуже люблю. Маю свою колекцію. Улюблений актор – Арнольд Шварценеггер. До нього хотів би бути подібним. А найбільше хотів би бути подібним до своїх батьків. У них свій приватний бізнес на Калинівському ринку.

– Що найбільше любите?

– Вільно жити.

– Ви зараз живете вільно?

– Так, навіть занадто, що мамі не дуже подобається. Мама вимагає щодня ходити на пари, вчитися, а я до цього вільно ставлюся. Ковзанкою займаюся до пізнього вечора. Бувало, що й уночі сюди приїжджав – виникали проблеми з електромережею.

– Ви небідна людина. Де відпочиваєте, як одягаєтеся, що можете собі дозволити?

– Я не розділяю людей на бідних і багатих. Я просто із задоволенням живу.

На дискотеці востаннє був майже рік тому – немає часу. Відпочиваю вдома, у машині. Рік тому я придбав собі свою дитячу мрію – БМВ-сімку.

Мій відпочинок – це покататися, зі своєю дівчиною поспілкуватися. Влітку їжджу до моря, якщо вдається.

Ходжу всюди – і в "Парадізо", і в "Піцапарк". У "Віденській кав’ярні", яка вважається суттєвим закладом, я був тричі. Гадаю, туди ходять не так поїсти, як подивитися на інших і себе показати. А я не люблю бути серед таких людей.

Одягаю лише те, що мені подобається. Єдине – не ходжу на Калинівський, бо там страшенний натовп. У "Майдані" буваю раз на квартал, купую речі на сезон.

– Чи не боїтеся, що дівчата насамперед бачитимуть у вас власника ковзанки і розкішної машини, аніж людину?

– Знаю, що є такі дівчата. Але моя дівчина з’явилася у мене ще задовго до машини і ковзанки. Я був звичайним одинадцятикласником. Тоді не було ще ні ідей, ні думок, лише – погуляти, посидіти. Відтоді ми разом. Були періоди, коли ми розлучалися, але ми все одно разом.

– Алкоголь і бізнес…

– Не вживаю взагалі. І не палю.

– А які плани на майбутнє? Чи не хочете узятися за басейн?

– Нам пропонували басейн, але на умовах оренди. Але ж оренда – це не твоє, то й вкладати гроші бажання немає. Зважаючи на нашу владу, ми не ризикнули. Тим паче у нас нова влада. Я розчарувався у ній. Чув, що одна жінка взяла басейн, і орієнтовно на літо він відкриється.

У планах – зберегти своє і не робити кроків назад.