Він міг вираховувати навіть погоду

У 1959 році Тадей Зеленяк переїхав до Новосибірська, де став одним з перших співробітників Інституту математики Сибірського відділення Академії наук. Саме тут наш земляк став кандидатом і доктором наук, очолював створену ним лабораторію якісної теорії диференціальних рівнянь.

35 років працював

у Новосибірському університеті

– Він був веселим і компанійським хлопцем, – згадує однокурсник Зеленяка Микола Березовський. – Час тоді був складний, повоєнний, вдень вчилися, а ввечері підзаробляли, хто де міг. Жили дружно. Тадей був скромним студентом, ерудованою і вельми інтелігентною людиною.

– Дуже важливий внесок зробив Тадей Іванович у створення якісної теорії нелінійних рівнянь параболічного типу, – продовжує М. Березовський. – А запропонований Зеленяком метод узагальнених функціоналів Ляпунова успішно використовується багатьма вченими і нині. Дослідження професора Т. Зеленяка має не тільки теоретичне, а й прикладне значення.

Так, разом з відомим математиком М. Слиньком ним було розпочато системну розробку математичного моделювання хімічних процесів. Ця діяльність успішно триває завдяки учням Тадея Івановича і зараз. До цього додамо, що 1990 року очолюваний

Т. Зеленяком колектив отримав першу премію на конкурсі фундаментальних наукових робіт СВ РАН в галузі математики. Понад 35 років професор Т. Зеленяк віддав Новосибірському університету, дійшовщи до посади проректора НДУ з наукової роботи.

Наїні Єльциній подарували підручник Зеленяка

Окрема віха в науковій біографії вченого – робота зі школярами. Тадей Іванович дуже любив дітей і разом зі своїми колегами вирішив створити нове покоління підручників для середньої школи – для 5-11 класів та для вчителів. І це йому вдалося. За цикл праць "Нові напрямки із взаємодії середньої і вищої школи у математичній освіті (інноваційні розробки)" колективу було присуджено премію Президента Росії в галузі освіти за 2000 рік. Розповідають, що в 1996 році в розпал передвиборної президентської кампанії до наукового колективу Т. Зеленяка завітала Наїна Єльцина, і їй подарували підручник для п’ятого класу. Дружина президента запитала: "А що буде, якщо всі будуть вчитися за вашим підручником?" Вчені відповіли: "Інші будуть виборці – такі, які думають". Це вельми сподобалося високій гості.

Їздити за кордон

він не любив

Тепло згадує про свого чоловіка і дружина Тадея Івановича Людмила Семенівна:

– Пам’ятаю, як академік

М. Лаврентьєв вирішив створити у нас інститут каталізу й звернувся до С. Соболєва, а останній – до мого чоловіка. Тадей Іванович знав, що буде дуже важко, але пропозицію підтримав. Працював він разом із професором М. Слиньком. І ось якось М. Слинько поїхав до США на наукову конференцію: математичну частину доповіді написав Тадей, а хімічну – він. Повернувшись, Слинько сказав: "Американці заявили, що з математики в хімії ми на 12 років їх випереджаємо". Чоловік же за кордон їздити не любив, бо вважав, що нічого нового там не почує, а про свої досягнення розповідати чужим не хотів. Академік О. Ладиженська одного разу сказала йому: "Тадею Івановичу, ваша голова – уся в задачах!" І це було так. Приміром, якось чоловік повністю розгромив спосіб розрахунків відомого вченого Гурія Марчука щодо визначення прогнозів погоди в СРСР. Останній же замість того, щоби дослухатися до його зауважень, образився й почав ганити Тадея Івановича. А жаль, адже якби взяли тоді до уваги його принцип обчислень, то прогноз погоди в країні був би найкращим у світі. Чернівці він дуже любив, цікавився життям своїх земляків, з якими колись вчився. До речі, з трьох наших дітей старша дочка Ірина теж, як і ми з чоловіком, закінчила Чернівецький держуніверситет.