«Піратство» не спинити?!

Неліцензійне програмне забезпечення для комп’ютера у Чернівцях майже зникло з продажу. Якщо ще місяць тому можна було придбати непогану "піратську" версію програми за 18-20 гривень, то сьогодні доведеться віддати за ліцензійний продукт не менше 100 доларів.

Нині "піратські" диски, якщо й розповсюджуються, то з-під прилавка. Це – наслідок внесених Верховною Радою України змін до статті 203 Кримінального кодексу України про незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їхнього виробництва, які набули чинності зі 2 серпня цього року. Отже, "піратство" відтепер каратиметься штрафом у розмірі від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до двох років.

Про те, наскільки дієвим є ухвалений закон і чи допоможе він викоренити "піратство", розмовляємо зі старшим оперуповноваженим відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Чернівецькій області Василем Навроцьким.

– Гадаю, він принаймні призупинить швидкі темпи розповсюдження контрафактних дисків. Так зване "піратство" було, є і буде, – переконаний Василь Навроцький. – Спершу хочу наголосити на тому, що в законі йдеться лише про незаконний обіг дисків, про відео- та аудіокасети не згадується. Що ж до порушників законодавства, то вони завжди шукають шляхи, якими можна обійти закон і, тим самим, унеможливлюють усі наші спроби притягнути їх до кримінальної відповідальності. Щоби порушити справу за ст. 203 Кримінального кодексу України (про незаконний обіг дисків) відділ державної боротьби з економічною злочинністю повинен вилучити у реалізатора товару на загальну суму не менше 2620 гривень. Рідко трапляються випадки, коли на все програмне забезпечення є ліцензія, та зазвичай розповсюджувачі так званих контрафактних дисків, які, до речі, дуже добре ознайомлені із законом, пускають у реалізацію невеликі партії, загальна вартість яких недостатня для порушення кримінальної справи.

– До речі, є ще один цікавий факт, – продовжує Василь Валерійович, – стаття 203 Кримінального кодексу України насамперед стосується матеріального носія об’єкта авторського права – оптичних носіїв інформації у формі дисків, тому переважно йдеться про запобігання їх незаконного виробництва та розповсюдження. Суб’єкт авторського права залишається, на жаль, незахищеним, він не спроможний відстояти своє право на отримання компенсацій за завдану шкоду, посилаючись на відповідний закон. Адже порушники законодавства у цій сфері несуть відповідальність за скоєний злочин лише перед державою.

– Яких треба вжити заходів для ефективнішої боротьби з порушниками права інтелектуальної власності?

– Гадаю, слід переглянути Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб". Річ у тому, що в статті 4 вищезгаданого закону йдеться про те, що в разі посилання в нормах інших законів на неоподатковуваний мінімум використовується сума у розмірі 17 гривень. Саме ця сума береться до уваги під час нарахування штрафу. Що ж до норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, то для них сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього закону для відповідного року – у 2005 році вона становить 131 гривню. Виходить так, що поріг кримінальної та адміністративної відповідальності за заподіяну шкоду з кожним роком збільшується, а штрафні санкції залишаються незмінними.

– Хто потрапляє в поле зору правоохоронних органів у зв’язку з набуттям новим законом чинності?

– Насамперед здійснюється контроль за приватними установами, що отримують прибуток з використання програмного забезпечення. Інтернет-кафе входять до їх числа. Наразі порушено кримінальні справи за ст.176 Кримінального кодексу проти порушників авторського права, серед яких – Інтернет-кафе "Арена", "Неон" тощо. Триває слідство стосовно мешканця міста Новодністровська. Він організував свій невеликий бізнес із запису та продажу неліцензійних дисків. Роботу в цьому напрямку було здійснено ще минулого року. Відтак можна стверджувати, що в Чернівцях практично в кожному Інтернет-кафе використовуються ліцензійні програми.

Цікавлячись вартістю ліцензійного програмного забезпечення, кореспондент "МБ" спілкувався з продавцями кількох чернівецьких магазинів комп’ютерного обладнання. Особливих проблем з придбанням потрібної програми насправді не виявилося, були б гроші. Вартість ліцензійної версії Windows XP Home Edition – 100 доларів, а MS Office 2003 Basic Edition вам обійдеться у суму, що перевищує 250 доларів, і це тільки необхідний мінімум для вашого комп’ютера. А де впевненість, що ви купуєте справді якісний товар? Як відрізнити ліцензійний продукт від "піратської" копії?

Із цим запитанням ми звернулися до головного спеціаліста обласного управління у справах захисту прав споживачів Надії Кутиніної:

– Першою ознакою неліцензійної продукції є відсутність на упаковці назви виробника та його адреси. Крім того, на "піратські" диски не дається гарантія, яка повинна становити не менше, ніж шість місяців.

– Чи надходили до вас скарги на погану якість ліцензійних дисків?

– Щодо поганої якості дисків надходять скарги. Та ми не володіємо необхідним обладнанням для визначення того, чи продукт – підробка, чи брак самого виробника. Справа розглядається за фактом низької якості придбаного товару. Пригадується цікавий випадок – чоловік купив собі новенький DVD-програвач, який, як виявилося, згодом, не читав ліцензійних дисків, а ось "піратські" копії приймав…

Як виявляється, закон насамперед стосується масштабних виробників контрафактних дисків. Дрібних розповсюджувачів виявити надзвичайно складно, тож вони й досі мають непоганий заробіток з "піратських" копій. Наприклад, запис всіх необхідних ліцензійних програм на ваш вінчестер обійдеться усього в 30 гривень.