На Півдні можна заробити зерна і трохи грошей

Ольга Бузурна з Ломачинців Сокирянського району вже п’ятий літній сезон поспіль працює головним кухарем у їдальнях різних будинків відпочинку на Херсонщині. Останні два роки жінка працює у Залізному Порту, а до того протягом трьох років працювала у Скадовську, у дитячому будинку відпочинку "Орлятко", що належить тим самим господарям.

– Більше не приїду сюди, набридло, дуже важка робота, – каже пані Оля. – Інколи о четвертій годині доводиться вставати і до восьмої вечора працювати. Хоча живемо п’ять місяців на морі, а лише зараз – всередині серпня – раптом тричі мені вдалося трохи поніжитися на пляжі під сонцем. Ввечері так ноги гудуть, що не хочеться ані пляжу, ані сонця, ані моря.

За словами жінки, до їдальні на сніданок, обід та вечерю приходять у дві зміни по 500-600 відпочивальників.

Заробітки невеликі, але більше ніде не заробиш

Попри такі негаразди, Ольга Бузурна каже, що таки варто їхати на Південь на заробітки, навіть якщо й платять порівняно не дуже багато:

– У Ломачинцях і копійки не заробиш. Роботи немає. Вже багато років людям дітися нікуди, ось виживає хто як може. Я за кордон їхати не хочу і чоловіка не пущу. Тому такі заробітки нашу сім’ю влаштовують.

На підмогу матері вже декілька років приїжджає донька Лариса, студентка Чернівецького училища мистецтв. Дівчина накриває столи, прибирає, допомагає у приготуванні страв.

– Платять тут небагато, тим більше, якщо врахувати, що ми, офіціанти, виконуємо подвійну роботу, оскільки обслуговуємо дві зміни, – каже Лариса. – Та все ж і море поруч, і мамі хочеться допомогти.

Живуть заробітчани у будиночках на території пансіонату. Сам пансіонат функціонує на базі колишнього піонерського табору, де умивальники спільні для всіх – рукомийники, а душ та туалет роташовані на території і також давно не ремонтувалися. Зважаючи на зовнішній вигляд, у дерев’яних будиночках нічого не змінювалося декілька десятків років. Щоправда, пансіонат має й комфортабельніше житло зі всіма зручностями, але значно дорожче.

Сім’я Бузурних каже, що у пансіонатах на Півдні працюють багато буковинців, які у свою чергу "витягують" сюди сусідів, знайомих: "Тутешні не викликають такої довіри, як свої. Маємо справу з харчами, продуктами, за які відповідаємо і маємо відзвітуватися. Тутешні мешканці мають куди їх нести, а у нас немає такої спокуси".

Чоловік сам вдома

і пече, і варить

На кухні також працюють і інші буковинці. Валентина Гавриленко розповіла, що вийшла на пенсію, донька вчиться, тому й гроші потрібні, а заробляти більше ніде. Про роботодавців кажуть: "Ми задоволені тим, як до нас ставляться наші роботодавці, вони уважні, добрі, чуйні".

– Дружина лише зараз скаржиться, що не приїде сюди наступного року, – каже Василь Бузурний. – Вона щороку так каже. Насправді наша сім’я тут заробляє непогано, я також інколи приїжджаю, щоби допомогти – вантажу продукти, чищу рибу, розробляю м’ясо тощо. Крім того, господарі дозволяють комусь із сім’ї безкоштовно відпочити десять днів. Ось я й поєдную корисне з приємним. Хоча, що гріха таїти, скучив дуже за родиною, я ж сам залишаюся вдома на господарстві. Самотужки доглядаю худобу, маю 50 соток городу, сам вирощую врожай і збираю, навчився варити, пекти, готувати. А на ці два тижні, доки я тут, залишив господарство на сестру дружини.

Буковинці у південних областях збирають врожай

Ми спробували з’ясувати в районах області, чи часто буковинці замість далекого закордону їдуть заробляти в інші регіони України. З’ясувалося, що чимало наших земляків здебільшого їздять до південних регіонів збирати врожай. Так, мешканці багатьох сіл Сокирянського району щороку від’їжджають туди на жнива. "Там, на Півдні, зерно набагато вищої якості, ніж тут. І заробітчани частково отримують заробіток врожаєм, тут його продають. Я також купую це зерно, бо з нашого ні вареника зліпити, ні хліба спекти", – розповідає пані з Новодністровська.

Про те, що буковинці їздять на збір врожаю зернових та скирдування соломи в більш багаті зерном регіони, розповіли нам у Хотинській, Герцаївській та Кіцманській райдержадміністраціях.

У Кельменцях повідомили, що раніше земляки часто їздили усією Україною, а також до південних районів стригти овець. Люди навіть мали спеціальні машинки, обладнання для цього і славилися своєю майстерністю. Їх навіть до Австралії запрошували.

З Кіцманського району заробітчани часто виїжджають бригадами на будівництво в Київську область. А до південних районів кіцманчани їздять здебільшого за кавунами, помідорами, динями для перепродажу.